Нова медична система розробляється із розрахунком, що за нею лікуватися будуть наші діти, внуки. Проста і зрозуміла система має викорінити корупцію у цій сфері і зробити увесь процес прозорим. Як сприймають медичну реформу та її наслідки у Слов’янську, розбирались координатори «Сильні громади»
16 травня Верховна Рада навіть не внесла до порядку денного пакет законів, які мали б дати старт медичній реформі. Зараз закони розглядаються профільними комісіями парламенту, а керівництво країни запевняє, що на початку червня всі законопроекти будуть допрацьовані і проголосовані. Час розставить все на свої місця і зовсім скоро ми дізнаємось, чи почнеться медична реформа в Україні з липня цього року, чи на зміни у медицині нам чекати у кращому випадку після парламентських та президентських виборів.
Рух «Сильні громади» у квітні 2017 розпочав кампанію на підтримку медичної реформи. Кінцевою метою акції була передача звернення, підкріпленого підписами мешканців до народного депутата-мажоритарника та голів фракцій у Верховній Раді з проханням проголосувати за законодавчі акти, які розпочнуть медичну реформу. Збору підписів передували зустрічі з начальником відділу охорони здоров’я Слов’янська, лікарем. Було проведено круглий стіл на цю тему і організована «робота в полі».
Для загального розуміння того, що передбачає медична реформа, наводимо тези в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун у своєму блозі: «Ми робимо три головні принципові зміни в усій системі охорони здоров’я:
– ми починаємо платити не за те, що ви в лікарні – а за те, що вас лікують, тобто за конкретні медичні послуги, надані конкретній людині;
– ми чітко фіксуємо однаковий для всіх громадян обсяг медичних послуг, які фінансово покриває держава;
– ми переходимо на міжнародні протоколи лікування та діагностики, щоб усі могли проконтролювати, що ці послуги надані якісно».
Відповідно до Конституції України медицина в нашій державі є безкоштовною. Але кожен з нас чудово розуміє, що зайти в лікарню і отримати послуги, не сплативши при цьому жодної копійки доволі проблемно. Вам знайдуть цілий перелік причин, чому необхідно залишити гроші.
Здавалось би, проблеми в українській медицині є зрозумілими для всіх. Наразі стан медицини навіть не критичний. За словами відомого лікаря Комаровського, така медицина – це приниження гідності людей. Коли людей лікують в неналежних умовах, постійно вимагаючи гроші за необхідні та абсолютно недоречні послуги та ліки. Така ситуація панує від проголошення незалежності України. Доки це буде продовжуватись, хочеться спитати? Хто-хто, а посадовці та лікарі краще за всіх знають про стан речей в сучасній українській медицині. Але під час обговорення реформи чиновники медичної сфери або критикують медреформу без пропозиції альтернативних шляхів, або ховаються, наче черепахи в своєму панцирі, що побічно свідчить про їх незацікавленість у змінах. Досить часто лікарі кажуть, що обговорювати наразі немає чого. Такою поведінкою вони дають зрозуміти, що, м’яко кажучи, не сильно то і жадають реформ.
З одного боку, їх можна зрозуміти. Яка-неяка, але медицина наразі функціонує.
Певно, що більшість працівників цієї сфери не зацікавлені у змінах. Так, варто визнати, що нормотворча база для змін зараз слабка. Так, не прописані механізми впровадження реформ і ми ще не можемо сказати точної суми, скільки буде коштувати певна послуга або препарат, чи він взагалі буде безкоштовним. Але ми маємо чітко розуміти, що якщо ми залишимо все так, як є зараз, то втратимо безцінний час, а з ним і життя мільйонів людей, які прямо зараз вмирають від того, що нинішня медицина не гарантує йому нічого. Залишити все як є, означає знову мовчки спостерігати за повільним геноцидом українців.
Успішний досвід?
На початковому етапі компанії були зустрічі з представниками медичної сфери. Перша зустріч відбулась із начальницею відділу охорони здоров’я Слов’янської міської ради Оленою Джим. Після чого стала зрозумілою її позиція щодо реформи. Це не було інтерв’ю або офіційний коментар, а бесіда з метою зрозуміти, що у стінах міської ради знають про майбутню реформу і як планується її впроваджувати. Основна теза – реформи необхідні, однак з нинішньою нормотворчою базою залишається чимало питань, як все буде впроваджуватись на місцях.
Наприклад, чимало питань до бюджетних відносин місцевої ради і медичних закладів. Якщо раніше місто наперед знало, скільки зайде грошей за медичною субвенцією, то тепер тільки гадати, скільки людей звернеться і скільки грошей отримає лікарня. Чи буде потрібно її дофінансовувати та інші нюанси наразі незрозумілі. Зараз не прописані соціальні категорії, які отримають пільги, як наприклад діти-інваліди. Вони будуть лікуватись безкоштовно, чи їм будуть частково компенсуватись витрати, чи взагалі окремі послуги повністю оплачувати за свій кошт?
І найголовніший і найгостріший момент. Тільки у вересні має бути затверджено Державний гарантований пакет, що окреслить послуги, які будуть платними, а які ні. Окреслить вартість платних послуг та ліків. Тобто, зараз ми не можемо сказати пересічному громадянину, скільки йому потрібно буде сплачувати за похід в лікарню, скільки за операцію і тому подібне. Невизначеність із гарантованим пакетом створює грунт для маніпуляцій та дискредитації реформи зацікавленими можновладцями.
Позитив. Слов’янськ є одним із провідних міст, де було успішно впроваджено медичну реформу ще 2012 року. Так, п’ять років тому за тодішнього міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової проведено концептуальні зміни у системі охорони здоров’я, які передбачали розмежування первинного, вторинного та третинного рівня надання медичної допомоги і визначення переліку послуг відповідно до рівня допомоги. Так в нормотворчій базі реформи було прописано, що на етапі надання первинної медичної допомоги, вводиться поняття сімейної медицини. Первинна медична допомога мала надаватись в амбулаторних умовах або за місцем проживання (перебування) пацієнта лікарем загальної практики ‒ сімейним лікарем і передбачала надання консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб.
Більше того, в Слов’янську були створені електронні реєстри пацієнтів, які доцільніше було б назвати списками пацієнтів. Адже ці реєстри не пов’язані між медичними закладами – у кожному він свій. У цих картках вказується тільки ПІБ, дата народження і адреса проживання. Історії хвороб або іншої необхідної для лікаря інформації у таких реєстрах немає.
Не повністю пов’язано із медичною реформою, але все ж. У Слов’янську успішно впроваджена урядова програма «Доступні ліки». Вже у квітні 2017 року в шести аптеках міста продаються препарати, вартість яких, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я, підлягає відшкодуванню. Бачимо, як ефективно місцева влада може впроваджувати розпорядження згори.
Реформа на папері
Одним із лікарів міста, який захотів залишитись невідомим, у розмові з координатором руху «Сильні громади» зазначив, що виступає за проведення медичної реформи, але при цьому не будь-якою ціною. На його думку, реформи мають бути чітко прописані і ми маємо зважити усі ризики та усі плюси від їх впровадження.
Парадокс в тому, що реформується у нас медицина майже від здобуття незалежності України. Назвати певні зміни реформою нескладно, треба реально покращити сервіс та надання послуг для людей. Тобто, навіть на прикладі реформи 2012 року, то є списки, але це не реєстри. Є випадки, коли в одній будівлі на різних поверхах первинний і вторинний рівень надання медичних послуг. Так ось до кожного рівня своя картка. І профільний лікар не знає, що у картку пацієнта записав лікар з амбулаторії. Тому на папері у нас є впроваджена реформа 2012 року, але фактично все доволі проблемно.
Ця реформа передбачає те, що було зроблено в Слов’янську ще в 2012 році. Найабсурдніше, що тепер до нас будуть приїжджати переймати досвід. Є імітація реформи, але нічого не змінилось.
Головна проблема нинішньої медицини – це відсутність законодавчо затверджених стандартів надання медичної допомоги. Без них неможливе покращення сервісу та впровадження повноцінної страхової медицини. Чітких алгоритмів немає.
Люди лікуються навіть не ходячи в лікарні. Люди йдуть в аптеки, де функції лікаря виконує фармацевт. Це ненормально. Тобто спочатку хворим на власний розсуд продаються ліки, а у випадку, якщо аптекар не вгадав, то з ускладненнями йдуть вже до лікаря. Зараз в лікарнях після обіду не знайдеш лікарів. Чи не правильніше було б зробити, щоб хоча б один залишався на місці увесь робочий день? Дуже багато людей прилаштувались до нинішньої системи, в якій всі покривають один одного. Коли лікар лякає пацієнта страшними наслідками, у разі якщо не буде зроблено операцію. І байдуже, що вона не є життєво необхідною для хворого. А потім люди збирають останні копійки по всьому світу, аби зробити цю операцію. Коли лікар призначає непотрібні, або задорогі ліки, від придбання яких сам отримує гроші. Це все лише квіточки та найпростіші приклади того, як все влаштовано у сучасній українській медицині. Старші лікарі закривають на це очі, отримуючи відсоток, молоді беруть приклад з «успішних» медиків. Була у нашого співрозмовника і критика нинішньої медичної реформи. Він звернув увагу на абстрактність нормотворчої бази. В такій чутливій темі як медицина, хотілось би більше конкретики. А нинішній підхід із впровадженням реформи ризиковий. З одним тезисом, що реформа необхідна, далеко не поїдеш. Вона то потрібна, а ось як будуть проводитись реформи в нормотворчій базі не написано.
Чого точно не потрібно боятись із впровадженням медреформи – це скорочення кадрів. Його не буде в жодному разі. Навпаки, після реформи на лікарів має піти ще більший наплив людей. Тобто гостро постане зворотна проблема – нестача професійних спеціалістів. Так, декому доведеться перекваліфіковуватись, не без цього. Те саме і з лікарнями. Ніхто їх закривати не буде. Змінювати профіль – велика імовірність. Тобто кількість і якість надання послуг для населення не впаде – це факт.
Але надалі перед нами постають типові для нашого суспільства і влади проблеми. Чи піде влада на непопулярні кроки, заради зменшення витрат і економії бюджетних коштів.
Слов’янськ і медична реформа
Адвокаційні заходи у Слов’янську на підтримку впровадження медичної реформи окреслили важливі моменти. По-перше, спілкуватись про це бажає молодь. Хоч вони у більшості своїй і не спіткнулись з усіма «сюрпризами» української медицини, вони усвідомлюють, що з часом кожному знадобиться отримати якісні медичні послуги за розумною ціною. Зараз цього в Україні ніхто не може забезпечити або гарантувати.