Водний колапс на Донеччині: чому окупація Слов’янська не допоможе росіянам і що відбувається з каналом "Сіверський Донець-Донбас"
Колаж: 6262
Понад 156 тисяч жителів підконтрольної Україні частини Донецької області залишилися без комунальних послуг через бойові дії. Ситуація з водопостачанням на окупованих територіях ще гірша - там діє жорстке обмеження води. Журналісти 6262 дослідили тему та з'ясували чи повернеться вода в Донецьк, якщо росіяни захоплять всю область.
Масштаб проблеми на підконтрольних територіях через агресію РФ
“Станом на серпень 2025 року населення підконтрольної частини Донецької області становить 246 097 осіб. З них 156 696 абонентів залишилися без комунальних послуг, зокрема 63 547 - без централізованого водопостачання та водовідведення. Російська агресія зруйнувала водну інфраструктуру регіону. Пошкоджено 107 об'єктів водопровідно-каналізаційного господарства та дві гідротехнічні споруди. Постійні обстріли унеможливлюють стабільне водопостачання”, – про це повідомляє у відповіді на наш запит Донецька ОВА.
Як виживають міста без води?
Цілодобове централізоване водопостачання працює лише у трьох містах: Краматорську, Слов'янську та Миколаївці. Решта населених пунктів отримують воду за графіком.
У містах Дружківка, Костянтинівка, Добропілля вода подається обмежено. Особливо складна ситуація у Костянтинівці через наближення фронту - там працює 21 громадська свердловина.
17 населених пунктів взагалі залишилися без централізованого водопостачання. Серед них Святогірськ, Покровськ, Мирноград, Сіверськ, Часів Яр, Торецьк.
Альтернативні способи водозабезпеченняДля забезпечення населення водою влада використовує понад 1000 свердловин по всій області, здійснює підвіз води спеціальним транспортом, встановлює ємності для зберігання, використовує наявні криниці та колодязі.
Північну частину регіону забезпечує Другий Донецький водовід. Він постачає воду до Слов'янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки.
Захист інфраструктури прифронтових міст“Оператори критичної інфраструктури у Слов'янську та Краматорську здійснюють всі необхідні заходи для захисту від російських атак напередодні зими. Як повідомляє Донецька ОВА, ці заходи спрямовані на своєчасне виявлення, запобігання та нейтралізацію загроз безпеці об'єктів критичної інфраструктури. Захисні заходи здійснюються на постійній основі з урахуванням безпекової складової та наявного фінансового ресурсу”, – зазначають у Донецькій ОДА.
Це особливо важливо для міст, які забезпечують водою великі території через Другий Донецький водовід.
Катастрофа на окупованих територіях та їх причиниЗ відкритих джерел відомо, що на тимчасово окупованій частині Донеччини ситуація критична. З 21 липня 2025 року діє жорстке обмеження водопостачання - воду подають раз на три дні, і то не скрізь.
Ватажок угруповання "ДНР" Пушилін визнав вичерпання майже всіх водосховищ. За його словами, "ситуація вкрай складна, вичерпані майже всі водосховища".
"Повна подача води тільки після захоплення Слов'янська та відновлення каналу Сіверський Донець-Донбас. Всі інші, будь-які рішення, включаючи другу нитку водоводу - можуть лише певною мірою трохи більше, трохи менше покращити ситуацію. Але повністю забезпечити водою - тільки з каналу "Сіверський Донець", - сказав Пушилін в інтерв'ю пропагандистам.
Три головні причини водної кризи на окупованих територіях:
50% води надходило каналом "Сіверський Донець-Донбас" - але зараз він не працює через те, що росіяни самі його зруйнували, хоча звинувачують Україну у "водній блокаді".
50% води надходило з резервних водосховищ - які обміліли через спеку 2025 року та відсутність поповнення з основного каналу.
Зношені водопровідні мережі - не ремонтовані з 1990-х років, які ще більше псуються через нерегулярне використання.
Канал "Сіверський Донець-Донбас" десятиліттями забезпечував водою східні області України. Його побудували наприкінці 1950-х років як перший у СРСР канал для великого індустріального регіону.
Довжина каналу становить 131,6 км. Він починається біля селища Райгородок Слов'янського району і закінчується біля Верхньокальміуського водосховища на південь від Ясинувати.
14 водовипусків забезпечували промислові райони: Слов'янський, Краматорський, Артемівський, Костянтинівський, Вуглегірський, Дзержинський, Приторецький, Горлівські №1 і 2, Південнодонбаський, Єнакіївський, Макіївський та Донецький. Додатково 41 водовипуск використовували для зрошення земель.
Як росіяни знищили водну артеріюУ 90-х роках споживання води з каналу знизилося через промисловий спад. Вже у 2014 році канал постраждав від обстрілів, але його перезапускали знову і знову.
Росіяни остаточно зруйнували цю життєво важливу артерію: насосні станції, дамби, всю інфраструктуру. Там, де колись текла вода до окупованого міста, влітку 2024 року бійці батальйону "Донбас" тримали оборону і зупинили просування російської армії.
Пушилін обіцяє жителям окупованого Донецька, що вода повернеться після захоплення Слов'янська. "Повна подача води тільки після захоплення Слов'янська та відновлення каналу Сіверський Донець-Донбас", - заявляв він у розмові.
Чому це неможливо
Навіть якби окупанти захопили Слов'янськ, повне відновлення водопостачання залишається під великим питанням з кількох причин:
Зруйнована інфраструктура каналу потребує масштабної відбудови на всій довжині 131,6 км. Росіяни самі знищили насосні станції, дамби та всю систему.
Обмілілі водосховища не наповняться миттєво - потрібен час та стабільне надходження води з Сіверського Дінця.
Зношені мережі з 90-х років потребують капітального ремонту або повної заміни у всіх населених пунктах.
Відсутність фахівців та обладнання для швидкого відновлення такої складної системи в умовах війни.
Тож водна криза на Донеччині - прямий наслідок російської агресії. Окупанти знищили інфраструктуру, яка десятиліттями забезпечувала регіон водою, а тепер обіцяють її відновити лише після нових захоплень.
На підконтрольних Україні територіях влада шукає альтернативні рішення: бурить свердловини, підвозить воду, відновлює пошкоджені об'єкти. Повне відновлення водопостачання Донеччини можливе лише після деокупації та масштабної відбудови зруйнованої інфраструктури.
Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.