9 червня 2014 року в окупованому Слов’янську сталася трагедія, яка назавжди залишиться однією з найжахливіших сторінок російської агресії проти України. Бойовики угруповання «Русская православная армия», що діяло під контролем проросійських сил, викрали, катували та вбили чотирьох служителів церкви «Преображення Господнє» — дияконів Володимира Величка та Віктора Брадарського, а також братів Рувима й Альберта Павенків, синів пастора Олександра Павенка.
Журналісти видання 6262 пригадали події тих часів.
Того дня, 8 червня 2014 року, на свято Трійці, до приміщення п’ятидесятницької церкви увірвалися озброєні бойовики. Після завершення богослужіння вони затримали чотирьох чоловіків і вивезли їх у невідомому напрямку. За свідченнями очевидців та матеріалами слідства, бойовики звинувачували вірян у підтримці української армії та називали їх «американськими шпигунами».
Володимиру Величку був 41 рік. Він був дияконом церкви та батьком вісьмох дітей. Віктор Брадарський, 40-річний диякон, виховував трьох дітей. Рувиму Павенку було 30 років, Альберту Павенку — 24. Обидва були активними служителями церкви, а молодший брат був одружений.
Після викрадення чоловіків утримували в захопленій бойовиками пожежній частині. Там їх допитували та жорстоко катували. Згодом полонених вивезли за межі міста. За даними слідства, бойовики намагалися приховати злочин, інсценувавши загибель чоловіків під час обстрілу. Автомобіль із бранцями був підірваний та підпалений, а тих, хто вижив після вибуху, добили пострілами з близької відстані.
Родичі понад місяць не знали про долю викрадених. Лише після звільнення Слов’янська українськими військами в липні 2014 року тіла загиблих були виявлені у братській могилі поблизу міської лікарні. На тілах залишилися численні сліди катувань.
Цей злочин став одним із найвідоміших прикладів релігійних переслідувань на окупованому Донбасі. Правозахисники та релігійні організації неодноразово наголошували, що протестантські громади на захоплених територіях зазнавали особливого тиску з боку проросійських бойовиків.
Минуло вже понад десять років, але імена Володимира Величка, Віктора Брадарського, Рувима та Альберта Павенків залишаються символом мужності, вірності своїм переконанням і трагічної ціни, яку заплатили тисячі українців у перші місяці російської війни проти України. Щороку їх згадують як людей, які загинули через свою віру та проукраїнську позицію.