Кава з “присмаком” териконів: історія Альони Кущій про втрачений дім, релокацію бізнесу та нове життя у Чернівцях

Зберегти дім у серці та ароматі кави: історія переселенки з Донеччини, яка відродила власну справу в Чернівцях

Рідне місто — це місце, спогади про яке завжди викликають особливе тепло. Для Альони Кущій таким місцем є Мар’їнка на Донеччині. Проте долею її родини стало постійне протистояння викликам війни. Ще у 2014 році, коли Мар’їнку вперше окупували, а потім звільнили, сім’я відчула на собі ціну бойових дій. Шукаючи безпеки, Альона разом із чоловіком переїхала до сусіднього Курахового, щоб бути ближче до рідної домівки.

Саме в Кураховому у 2017 році зародилася ідея відкрити сімейну кав’ярню. На той час це була абсолютно нова ніша для міста: закладів, де подавали б якісну та смачну каву, практично не існувало. Справа швидко стала успішною, перетворившись із простого бізнесу на справжній родинний простір. Проте відносний спокій тривав лише до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році.

Згадуючи лютий 2022 року, Альона зізнається: досвід 2014-го дозволяв розуміти ризики, але масштаб нової хвилі агресії шокував. Першим рішенням заради безпеки малих дітей був виїзд. Спочатку був Дніпро, потім коротке повернення до Курахового, але коли ситуація на сході загострилася, родина прийняла остаточне рішення рухатися далі на захід. Вибір припав на Чернівці — спокійне та безпечне місто, де вже чекали знайомі.

Виїжджали практично без речей. Як згадує Альона, перемагало внутрішнє відчуття: «Ми скоро повернемося, не треба нічого чіпати». Але згодом, коли Мар’їнка була повністю зруйнована, а ситуація в Кураховому погіршилася, постало питання виживання та відновлення справи. Завдяки програмі релокації бізнесу та відважному водію з Покровська родині вдалося вивезти найголовніше — обладнання для обсмажування кави.

Лише пізніше, під кінець 2023 року, під час ризикованої поїздки додому вдалося забрати трохи особистих речей: дитячі ліжка, пледи, рідний посуд — те, що сьогодні створює відчуття дому на новому місці. Найбільшим болем для Альони залишається втрата дитячих фотоальбомів, які згоріли разом із рідною Мар’їнкою.

Сьогодні Чернівці стали для Альони та її дітей затишним прихистком. Повільний, розмірений ритм старовинного європейського міста суттєво відрізняється від гучного та промислового сходу, проте саме ця спокійна атмосфера дала наснагу рухатися далі.

У новій кав’ярні в Чернівцях висить особлива картина від місцевої художниці з Курахового — на ній зображені Курахівська ТЕС та терикони. Для багатьох відвідувачів це просто «гори», але для господарки закладу — це нагадування про рідний край «териконів і троянд».

Останній рік приніс нове випробування — чоловік Альони став до лав Збройних Сил України. Тепер увесь побут, виховання двох дітей та ведення кав’ярні повністю лягли на її плечі.

Альона Кущій переконана: як би важко не було залишати рідні стіни, чекати під обстрілами чи в окупації — це не вихід, особливо коли є діти. Якщо людина готова працювати та рухатися вперед, вона обов'язково зможе побудувати нове життя на новому місці.