Чи бувала Марина Цвєтаєва у Святогірську?

Один зі знавців творчості відомої поетеси Марини Цвєтаєвої знайшов її лист від 30 липня 1915 року, в якому повідомляється адреса місця відпочинку: "Харківська губернія, Святі Гори, Графська дільниця, 14. Дача Лазуренка".

Це означає, що відома поетеса приїжджала в наші краї, щоб набратись сили і відпочити.

З листів стало ясно, що в Святі Гори Марина Цвєтаєва приїхала разом з поетесою і перекладачем багатьох французьких письменників Софією Яківною Парнок, яка на той час ще не мала жодної надрукованої збірки. У них обох залишились вірші, написані в Святих Горах і за спогадами про них.

Що ж спонукало двадцятитрьохрічну поетесу приїхати сюди? Виявляється, що в Святі Гори Марина Цієтаєва приїхала не з Москви, а з Коктебеля. Не сама, а зі своєю трьохрічною донькою Алею, нянею і поетесою Софією Парнок, у якої тут були знайомі Лазуренки. На їх дачі вони і зупинились на відпочинок.

Де ж відпочивала Марина Цвєтаєва? Де в Святих Горах була Графська дільниця? Ніяких з тих адрес, які вказувала поетеса, сьогодні немає. Невже зникло в непам'ятстві навіть поняття "Графська дільниця"?

Старожили міста допомогли розібратися в цьому. Так, Михайло Гаврилович Лазуренко розповідав: "До революції жителі Святих Гір кожного літа надавали своє житло дачникам, яких тоді приїздило багато. Але на відміну від сьогоднішніх відпочиваючих, вони намагались поселятись поближче до лісу, а не до Дінця. Літні дачі, зведені спеціально для відпочиваючих, теж були. Графські, наприклад, знаходились західніше, за турбазами. Лазурнеків тоді було багато, в тім, як і зараз".

Євгенія Микитівна Соляник розповідала, що вона маленькою дівчинкою висаджувала квіти, прибирала територію графських дач, їх називали і Графською дільницею. Що дачі були розташовані в лісі, підтверджується в тому ж листі Марини Цвєтаєвої, якого вона написала зі Святих Гір: "Мила, миленька Ліленько, зараз відкрила вікно і здивувалась - так зашуміли сосни. Тут, недивлячись на Харківську губернію, - Фінляндія: сосни, пісок, вереск, прохолода, печаль".

По інформації книги "Крізь далеч років" І. Овчаренко