Львів’янка у Слов’янську. День 3. Слов’янський ЦНАП і Сихів
У середу ми відзначали День волонтера, з нагоди якого багато знімали попередні два дні. У понеділок ми зробили майже двогодинний запис розмови про початки волонтерства, Дебальцівський котел та стосунки між людьми, які потрапили у важкі життєві умови, але не здалися. А тепер треба було скоротити ці дві години до п’яти хвилин, а це означало викинути або ж відкласти на потім купу цікавих історій. В результаті вийшло коротеньке відео на п’ять хвилин з найяскравішими моментами, але ще багато чого пішло у запас, й ви обов’язково ще його прочитаєте трохи згодом.
В обід разом із іншою журналісткою ми пішли на урочисте відкриття ЦНАПу, хоч він працював уже близько місяця. Я не дуже люблю такі події й не розумію, для чого робити урочисті відкриття будь-чого, пов’язаного з бюрократією. Але виявилося, що цей ЦНАП цікавий з двох причин. По-перше, він найсучасніший у цілій області, тут надають майже 200 адмінпослуг і, навіть, мають так званий ЦНАП у валізі, щоб допомагати людям, які не можуть прийти самі.
По-друге, з відкриттям цього ЦНАПу допомогли іноземні донори, зокрема, ООН. Я розумію, що урочисте відкриття певною мірою робили якраз для них, але це тут не найголовніше. Головне те, що про війну пам’ятають і намагаються допомогти, відбудувати те, що можна. Це дає надію на те, що місту допомагатимуть й надалі.
А вже ввечері я пішла до місцевого Центру дитячої та юнацької творчості на заняття з журналістики. Коли я сказала дівчатам, які прийшли на заняття, що я зі Львова, то мене одразу спитали, чи я часом не з Сихова (це найбільший спальний мікрорайон Львова, така собі львівська Троєщина).І так, я з Сихова. Виявилося, що друзі однієї з дівчат живуть неподалік мого дому. Мене такі речі вже починають лякати.
Марта Кобринович
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED
