У середу я вперше побачила, як у Слов’янську ревіталізують стару будівлю. Там має відкритися "Прозорий офіс". У Львові це взялися робити кілька років тому, адже недалеко від центру міста просто стояли собі напівзакинуті заводи та промислові будівлі. А це сотні, якщо не тисячі, квадратних метрів, які можна використати більш корисно. Тому старі заводи почали ремонтувати та реконструювати, створювати там офіси та креативні простори. У європейських країнах таке практикують уже давно, навіть переобладнюють старі заводи під житлові квартири.
Чому це важливо робити? По-перше, це економія коштів, часу та зусиль. Як правило, відремонтувати стару будівлю значно дешевше та швидше, ніж збудувати щось нове. По-друге, це робить місто красивішим, адже старі будівлі оновлюються, а не стоять пусткою поруч з новими.
А ввечері я знову пішла до «Теплиці», цього разу вже на англійський розмовний клуб. Мені дуже пощастило, бо якраз вчора його проводив американець Франциско, який приїхав до Слов’янська за спеціально програмою обміну, зараз він викладає у педагогічному університеті.
На зустрічі чомусь не було зовсім юних людей, пропри те, що знання англійської – це величезний плюс на початку кар’єри. Натомість прийшли люди середнього віку. Були навіть чоловік з дружиною, які щосереди приїздять зі Святогірська, щоб поспілкуватися англійською.
Як на мене, то найбільший плюс таких клубів у тому, що люди долають свій страх говорити й робити помилки. Для багатьох саме психологічний бар’єр є перепоною до живого спілкування іноземною мовою. Тим більше, що це спілкування у Слов’янську дуже доступне у всіх сенсах.
Марта Кобринович
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED
