Слов'янська міська рада інформує про запровадження нової системи запобігання корупції в Україні

Верховна Рада України прийняла низку законів, спрямованих на створення нової системи запобігання корупції в Україні, а саме:

- Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України», набирає чинності через 3 місяці з дня його опублікування, тобто 25.01.2015;

- Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки», набрав чинності 26.10.2014;

- Закон України «Про запобігання корупції», набрав чинності 26.10.2014 та введений в дію через 6 місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 26.04.2015.

До прийняття цих законів окремі повноваження щодо формування та реалізації антикорупційної політики здійснювались Національним антикорупційним комітетом, Міністерством юстиції України та Урядовим уповноваженим з питань антикорупційної політики.

Закон України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» визначає необхідність створення спеціально уповноваженого органу, відповідального за здійснення комплексу заходів з формування та реалізації антикорупційної політики, а також спеціально уповноваженого органу з питань виявлення та розслідування корупційних злочинів. Так, утворено Національне агентство з питань запобігання корупції, спеціалізований орган, який забезпечуватиме формування та реалізацію державної антикорупційної політики, та Національне антикорупційне бюро України, на яке покладається завдання щодо попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності.

СТАТУС ТА ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНТСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ (НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНТСТВО)

Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (Закон про запобігання корупції) передбачає, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Це колегіальний орган, до складу якого входитиме 5 членів, які призначаються на посаду Кабінетом Міністрів України строком на 4 роки за результатами конкурсу.

Стаття 5 Закону про запобігання корупції визначає склад конкурсної комісії та особливості її діяльності. До складу такої комісії входитимуть:

- особа, визначена Верховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належать питання боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

- особа, визначена Президентом України;

- особа, визначена Кабінетом Міністрів України;

- керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби;

- 4 особи, запропоновані громадськими об'єднаннями, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції, які відбираються в порядку, визначеному Положенням про конкурс.

Положення про конкурс та Регламент роботи конкурсної комісії затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Очолюватиме Національне агентство голова, який обирається агентством строком на 2 роки з числа його членів.

Основні завдання Національного агентства полягатимуть у здійсненні методологічної діяльності щодо запобігання корупційним виявам у державі, а також у здійсненні контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, проведення моніторингу способу їх життя.

Національне агентство матиме повноваження отримати безперешкодно від будь-кого інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, прямий доступ до інформаційних баз даних державних органів та органів місцевого самоврядування, буде вносити приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених цим Законом. Варто зазначити, що уповноважені особи Національного агентства, якими є Голова та члени цього агентства, а також уповноважені агентством посадові особи, мають право, зокрема, безперешкодно входити до приміщень державних органів та органів місцевого самоврядування за службовим посвідченням; отримувати документи та інші матеріали, необхідні для проведення перевірки; отримувати письмові пояснення від посадових осіб та службових осіб; складати протоколи про адміністративні правопорушення у справах, що належать до компетенції Національного агентства.

Слід зазначити, що у разі виявлення ознак корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, згідно з ч. З ст. 12 Закону про запобігання корупції, Національне агентство, має затвердити обґрунтований висновок та надіслати його спеціально уповноваженим суб'єктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обов'язковим для розгляду, про результати якого слід повідомити агентство не пізніше 5 днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.

СТАТУС ТА ПОВНОВАЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО БЮРО УКРАЇНИ (НАЦІОНАЛЬНЕ БЮРО)

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» (Закон № 1698) Національне бюро є державним правоохоронним органом, яке утворює Президент України відповідно до цього та інших законів України. Національне бюро складається з центрального і територіальних управлінь, які є юридичними особами публічного права.

Стаття 6 Закону № 1698 передбачає, що керівництво діяльністю Національного бюро здійснює його Директор, який призначається на посаду строком на 7 років за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України.

Призначенню на посаду Директора передує конкурс, на якому конкурсна комісія відбирає 3 кандидати, з яких у подальшому Президент України визначає одного. До складу конкурсної комісії входять: 3 особи, яких визначає Президент України; З особи, яких визначає Кабінет Міністрів України; 3 особи, яких визначає Верховна Рада України.

Основним завданням Національного бюро визначено протидію кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Для виконання покладених на Національне бюро обов'язків його працівники матимуть права, зокрема, заводити оперативно-розшукові справи; здійснювати гласні та негласні оперативно-розшукові заходи; витребовувати через прокурора від інших правоохоронних органів оперативні матеріали та кримінальні провадження, а також будь-яку інформацію; використовувати з наступним відшкодуванням завданих збитків транспортні засоби, які належать фізичним і юридичним особам, для проїзду до місця події, припинення кримінального правопорушення, переслідування та затримання осіб; зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу на підставах і в порядку, передбачених Законом України «Про міліцію», тощо.

НОВІ ВИМОГИ ДО ДЕКЛАРАЦІЙ ОСІБ, УПОВНОВАЖЕНИХ НА ВИКОНАННЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ АБО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Стаття 45 Закону про запобігання корупції передбачає обов'язок осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, передбачених у підпункті «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону про запобігання корупції декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період до 01.01.2015 подаються до Національного агентства з питань запобігання корупції в обсязі та за формою, передбаченими додатком до Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Стаття 46 Закону про запобігання корупції встановлює більш жорсткі вимоги щодо відображення у декларації інформації порівняно з тим, що вимагала форма декларації, визначена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Законодавець зобов'язує декларанта вносити до декларації відомості як про свій майновий стан, так і про майновий стан членів його сім'ї, до яких, відповідно до ст. 1 Закону про запобігання корупції, віднесено осіб, які перебувають у шлюбі, а також їх дітей, у тому числі повнолітніх, батьків, осіб, які перебувають під опікою і піклуванням, інших осіб, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Окрім того, зазначаючи в декларації інформацію про нерухоме майно, власником якого є декларант, слід вказати не лише характеристики, місцезнаходження і вартість такого майна, а й дату його набуття.

Якщо ж нерухоме майно перебуває у спільній власності, то вказуються детальні відомості про усіх співвласників, якщо декларант орендує нерухоме майно, то також вказуються детальні відомості про власника такого майна. Варто зазначити, що у декларації вимагається відображати детальну інформацію про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні.незалежно від форми правочину внаслідок якого набуте таке право.

Частина 6 ст. 46 Закону про запобігання корупції передбачає, що у разі відмови члена сім'ї суб'єкта декларування надати будь-які відомості чи їх частину для заповнення декларації суб'єкт декларування зобов'язаний зазначити про це в декларації, відобразивши всю відому йому інформацію про такого члена сім'ї, визначену пунктами 1-12 ч. 1 цієї статті. У такому разі Національне агентство самостійно здійснюватиме щодо членів сім'ї суб'єкта декларування повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації (абзац 4ч. 1ст. 50).

Облік і оприлюднення декларацій відповідно до ст. 47 Закону про запобігання корупції здійснюватиме Національне агентство шляхом ведення Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Доступ до такого реєстру на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання. Як передбачає згадана стаття, не підлягають відображенню у відкритому доступі вказані у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об'єктів, які наводяться в декларації, оскільки це інформація з обмеженим доступом.

Контроль і перевірку декларацій здійснюватиме Національне агентство. Стаття 48 Закону про запобігання корупції передбачає такі види контролю:

- щодо своєчасності подання;

- щодо правильності та повноти заповнення;

- логічний і арифметичний контроль.

Повноваження визначати порядок проведення цих видів контролю надано Національному агентству.

Відповідно до ст. 50 Закону про запобігання корупції обов'язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб'єктів декларування, які займають посади, пов'язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Також обов'язковій повній перевірці підлягають декларації, подані іншими суб'єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю.

Частина 2 ст. 52 Закону про запобігання корупції встановлює обов'язок суб'єкта декларування у разі суттєвої зміни його майнового стану, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, в десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна письмово повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства.

МОНІТОРИНГ СПОСОБУ ЖИТТЯ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Як зазначалось вище, Національне агентство наділене повноваженням проводити вибірковий моніторинг способу життя суб'єктів декларування. Порядок здійснення такого моніторингу визначає Національне агентство.

Відповідно до ст. 51 Закону про запобігання корупції моніторинг способу життя суб'єктів декларування здійснюватиметься з метою встановлення відповідності рівня життя декларанта наявному у нього та членів його сім'ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією.

Підставою для моніторингу може стати інформація, отримана Національним агентством від фізичних і юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб'єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

Особи, які надають допомогу в запобіганні та протидії корупції, повідомляючи про порушення вимог Закону про запобігання корупції, називаються викривачами.

Стаття 53 Закону про запобігання корупції визначає, що викривачі перебувають під захистом держави. За наявності загрози життю, житлу, здоров'ю та майну викривачів або їх близьких осіб правоохоронні органи щодо них можуть застосовувати правові, організаційно-технічні та інші спрямовані на захист від протиправних посягань заходи,передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

ПІДВИЩЕНО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ

Закон про запобігання корупції вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та підвищує відповідальність осіб за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією.

Наприклад, за порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю (ст. 172-4 КУпАП) було передбачено штраф від 50 до 125 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Після введення в дію Закону України про запобігання корупції розмір штрафу за таке правопорушення становитиме від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такий само розмір штрафу встановлено за порушення особою встановлених законом обмежень щодо входження до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Збільшено розмір штрафу за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (ст. 172-5), за порушення вимог щодо повідомлення про конфлікт інтересів (ст. 172-7), за незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень (ст. 172-8).

Якщо раніше за несвоєчасне подання декларації ст. 172-6 передбачала штраф від 10 до 25 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, то після внесення змін розмір штрафу складає від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також КУпАП доповнено новою ст. 188-46, яка передбачає відповідальність у вигляді штрафу від 100 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання законних вимог (приписів) Національного агентства з питань запобігання корупції щодо усунення порушень законодавства про запобігання і протидію корупції, ненадання інформації, документів, а також порушення встановлених законодавством строків їх надання, надання завідомо недостовірної інформації або не у повному обсязі. За повторне вчинення таких порушень передбачено штраф від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, виникає запитання, чи є виправданими такі розміри штрафів за адміністративні правопорушення, якщо таке покарання значно суворіше, ніж мінімальний розмір штрафу за злочин? Наприклад, за такий злочин, як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 Кримінального кодексу України) передбачено штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід також зазначити, що Закон про запобігання корупції вносить зміни до Кримінального кодексу України та доповнює його ст. 366-1 щодо декларування недостовірної інформації.

За подання суб'єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», або умисне неподання суб'єктом декларування зазначеної декларації передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до 3 років.

З огляду на описаний склад злочину, залишається сподіватись, що на практиці буде відмежовуватись декларування «завідомо неправдивих» відомостей від простої арифметичної помилки, яка може бути допущена у тексті декларації, а громадяни не будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за будь-яку неточність у тексті декларації.

Стаття підготовлена за матеріалами журналу «Фінансовий контроль» (Наталія Семенєнко, начальник відділі розробки проектів нормативно-правових актів та юридичної експертизи Юридичного департаменту Держфінінспекції Україн). Держфінінспекція в Донецькій області з метою формування в населення нетерпимості до проявів корупції і надалі продовжить висвітлювати питання антикорупційного законодавства.