Від початку повномасштабного вторгнення Слов'янськ живе під постійною загрозою обстрілів. Колись велике промислове й транспортне місто Донеччини сьогодні стало прифронтовим населеним пунктом, де щоденна реальність — це вибухи, евакуація та боротьба за виживання.
Журналісти видання 6262 проаналізували, як змінилося місто за ці роки.
За роки великої війни місто зазнало масштабних руйнувань. У Слов’янську не залишилося жодної школи, яка б не постраждала від російських атак.
Через постійні атаки та наближення фронту місто поступово втрачає звичну інфраструктуру. У березні 2026 року місцева влада оголосила про демонтаж тролейбусної мережі. Контактні лінії прибрали для встановлення антидронових сіток, а самі тролейбуси та обладнання евакуювали з міста, аби зберегти техніку від обстрілів. Наразі у Слов’янську працює лише автобусне сполучення.
Ще одним болючим ударом для міста стало фактичне припинення залізничного сполучення. Через небезпеку обстрілів та складну безпекову ситуацію залізничний транспорт у напрямку Слов’янська та загалом області обмежили. Це ускладнило евакуацію людей, логістику та роботу підприємств.
Війна також змусила бізнес залишати місто. Частина підприємств релокувалася у безпечніші регіони України, інші — призупинили роботу через постійні обстріли, нестачу працівників та проблеми з логістикою. Попри це, у місті продовжують працювати комунальні служби, лікарні та окремі магазини.
Символом вимушених змін стала й евакуація місцевого зоопарку у парку Шовковичному. Тварин вивезли у безпечніші регіони разом із частиною комунальної техніки.
Попри постійні атаки, у Слов’янську й досі залишаються десятки тисяч людей. Місто живе у режимі тривоги, але продовжує триматися — з пошкодженими школами, евакуйованим транспортом і бізнесом, який намагається вижити в умовах війни.