Після Майдану, анексії Криму і подій в Маріуполі про співробітників міліції думали, як про зрадників країни. Я не вважав себе таким, - командир батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ Олександр Малиш до Дня Захисника України розповів історію власного бойового шляху в АТО та як він очолив нашу нову Патрульну поліцію
"Для мене День захисника України - це день всіх тих, хто має хоч якесь відношення до захисту нашої держави. Неважливо, був ти в окопі з автоматом або робив маскувальну сітку для бійців після роботи у себе вдома. Цей день повинен показувати силу духу Української Нації. Завдяки захисникам України весь світ дізнався що українці - вільна і незалежна нація, сильна, яка може дати по зубах своєму кривдникові, навіть якщо це Росія", - зазначає учасник бойових дій, а зараз - командир батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов'янськ УПП в Донецькій області капітан поліції Олександр Малиш.
До початку бойових дій очільник патрульних працював слідчим в одному з райвідділів Дніпра. Точкою неповернення, моментом, коли молодий правоохоронець прийняв рішення, змінити кабінет на передову стало 9 травня 2014 року.
"Я в цей день чергував у своєму районному відділі ще тоді міліції в місті Дніпро і спостерігав онлайн за подіями, які відбувалися в Маріуполі. Захоплення міського відділу міліції, зброя в руках незрозумілих людей, хлопці з 20-го батальйону територіальної оборони Дніпропетровської області, військова техніка, яка перестрибувала барикади, збудовані шанувальниками "руського миру". В цей день я не вірив своїм очам. Невже це відбувається в моїй країні, в сусідній області? Через деякий час в ЗМІ пройшла інформація про двох загиблих наших військовослужбовців з 20-го бату. Після цього я багато курив, дивився на свою форму і думав що краще: боротися зі злочинністю тут, в Дніпрі, або взяти в руки автомат і виконати свій офіцерський обов’язок? Рішення було остаточне, воно змінило повністю моє життя. Я взяв телефон, набрав приймальню командира батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Дніпро 1" Берези Юрія Миколайовича і записався до нього на прийом. 10 травня я здав чергування і прийшов до нього в кабінет, в міліцейській формі. Для мене це було принципово, так як після Майдану, анексії Криму, подій в Маріуполі, про співробітників міліції думали як про зрадників країни. Я не вважав себе таким. Розмова була короткою. Миколайович запитав мене: "Синку, ти не пошкодуєш? У нас люди гинуть!". Я відповів: "Я знаю, oо вчора загинули люди. Тому я тут. Я не пошкодую". Ми потиснули один одному руки і так я через шість днів став бійцем "Дніпро-1". На той момент я був 22 річним лейтенантом міліції".