12 квітня 2026 року минає 12 років від дня захоплення Слов’янська — події, яка стала переломним моментом не лише для міста, а й для всієї країни. Саме цього дня у 2014 році ситуація перейшла у відкриту фазу: озброєні люди захопили адміністративні будівлі, і місто фактично втратило контроль. У цьому матеріалі згадуємо, як розгорталися події квітня 2014 року.
Весна 2014 року стала переломним періодом для України. Саме тоді відбулися події, які згодом призвели до війни на Донбасі, появи так званої «русской весны» та окупації частини територій. На той момент Крим уже був окупований, а в східних регіонах активно розхитувались сепаратистські настрої.
На початку квітня у Слов’янську оголосили місячник добровільної здачі зброї — з 1 по 30 квітня. Правоохоронці закликали громадян здати незареєстровану зброю, боєприпаси та вибухові речовини, обіцяючи звільнення від кримінальної відповідальності.
Водночас місцеві ЗМІ повідомляли, що частина мешканців відмовляється від кабельного телебачення через відключення російських каналів. Це також пояснювали відсутністю звичного розважального контенту.
Події у Донецьку розхитують ситуацію по всьому регіону, зокрема на фоні штурму обласної адміністрації у Слов’янську починають говорити про ймовірне повторення сценарію. 7 квітня радник секретаря РНБО Олег Котенко заявив, що на той момент інформації про можливе захоплення адмінбудівель у Слов’янську немає, однак загроза все ж існує.
Тим часом у Донецьку вже тривали активні заворушення. Після захоплення обласної ради було оголошено про створення так званої «Донецької республіки», а згодом — про намір приєднання до Росії. Над будівлею замінили прапор, а навколо продовжували зводити барикади.
У Слов’янську прихильники проросійських ідей збирали допомогу для учасників мітингів у Донецьку. Того ж дня ввечері над містом зафіксували проліт трьох гелікоптерів у напрямку Донецька — це викликало активні обговорення серед жителів.
8 квітня тодішня міська голова Неля Штепа звернулась до мешканців, запевнивши, що підстав для паніки немає і місто працює у звичайному режимі. У той же день чиновники повідомили про стабільні виплати соціальної допомоги та відсутність затримок із пенсіями.
Попри це, ситуація в регіоні загострювалась. У Донецьку захоплювали адмінбудівлі, а прокуратура відкрила кримінальні провадження за фактами посягання на державну владу. Дії мітингувальників кваліфіковані, як злочин проти основ національної безпеки України. 6.04.2014 під час несанкціонованого мітингу, групи агресивно налаштованих молодиків захопили будівлю Донецької обласної державної адміністрації. 7.04.2014 була захоплена будівля Управління Служби безпеки України.
8 квітня на центральній площі Слов’янська відбувся мітинг прихильників так званої «ДНР». Звучали заклики до об’єднання проросійських сил та протистояння українській владі, однак масової підтримки такі ідеї не отримали. Під час акції також збирали підписи із закликом до введення російських військ. Того ж дня Неля Штепа намагалася знизити напругу, навіть радячи окремим учасникам мітингу зайнятись суботником.
9 квітня стало відомо, що голова Донецької облради Андрій Шишацький подав у відставку, наголосивши, що виступає за єдину Україну. Виконувачем обов’язків призначили Ігоря Коваля.
У цей же день у Слов’янську відбулась позачергова сесія міської ради щодо підготовки президентських виборів. Обговорення було напруженим — частина депутатів вважала це питання недоречним.
10 квітня Неля Штепа звернулась до уряду із закликом до переговорів із громадами східних областей.
Цитата:
"Проведя опрос в нашем городе, мы узнали, что большинство людей хотят мира, стабильности, порядка и единства, хотят быть услышанными путем проведения опросов, встреч! Люди хотят диалога!
Я призываю правительство сесть за стол переговоров с представителями территориальных громад восточных областей Украины.
Распустить военные формирования в Киеве и других регионах, показав и Донбассу, и Харькову, и Луганску, и всей Украине, что есть закон, и каждый, кто его уже нарушил или нарушит, понесет заслуженное законное наказание.
Вы должны поставить «точку» применению силы и беззаконию и показать, что все противоречия нужно решать исключительно мирным, дипломатическим путем.
Вы должны осознавать, что если этого не сделать, то обстановка в стране может достичь такого социального накала, последствия которого станут необратимыми!"
11 квітня з’явилась інформація, що активісти зі Слов’янська допомагають мітингувальникам у Донецьку — доставляють провізію, речі та інші ресурси. Повідомлялось також про участь у координації подій громадянина Росії.
Допис журналіста Айдера Муждабаєва у Фейсбук:
"Позвонил Александр Мельман, телерадиообозреватель "МК". Утром он слышал в эфире Русской службы новостей прямое включение из Донецкой ОГА. Корреспондентка задает вопрос командиру отряда, захватившего здание. Спрашивает, украинец ли он. Тот прямодушно отвечает: нет, я из Тулы приехал, помогать братскому народу. Интересно, будет ли это на сайте РСН. Что-то мне подсказывает, что необязательно", - написав він.
У ніч на 12 квітня 2014 року у місцевому виданні «Слаянские ведомости» з’являється інформація, що слов’янців продовжують залякувати «нацистами у владі». У поштові скриньки мешканців міста підкидають листівки про «військовий неконституційний переворот, який координується та фінансується з-за кордону».
Вранці 12 квітня 2014 року події у Слов’янську перейшли у відкриту фазу. Міський відділ міліції захопили озброєні люди в масках і камуфляжі. Вони були озброєні автоматами та пістолетами, зайняли позиції по периметру будівлі та не підпускали цивільних ближче ніж на 50 метрів.
Про перші хвилини захоплення писали місцеві медіа. Зокрема, видання Slavgorod із посиланням на очевидців повідомляло, що близько дев’ятої ранку у центрі міста пролунали постріли.
Продавчиня магазину «Універсам» Анна розповідала, що працівники почули звуки стрілянини та крики. Коли вони вийшли до входу, побачили людей, які в паніці тікали, а біля будівлі міліції вже стояли озброєні чоловіки у камуфляжі.
Майже одразу до захопленої будівлі прибула тодішня міська голова Неля Штепа. Вона намагалася заспокоїти мешканців, пообіцяла провести переговори із людьми у балаклавах та закликала не панікувати. Уже за кілька годин після захоплення вона провела переговори з озброєними представниками так званого «народного ополчення Донбасу» та знову звернулася до містян. За її словами, слов’янцям нічого не загрожує, а захопники нібито «на боці народу» і таким чином висловлюють незгоду з київською владою. Вона також закликала мешканців не провокувати озброєних людей у камуфляжі, щоб уникнути сутичок. Саме тоді прозвучала її відома фраза про «наших донбаських рєбят».
Зв’язок із правоохоронцями, які перебували всередині будівлі, був відсутній. Над міськвідділом міліції вже вивісили прапори Росії та так званого «народного ополчення Донбасу».
Очевидці також спілкувалися із озброєними людьми. На запитання, звідки вони, ті відповідали: «Ми приїхали захищати населення». Водночас заявляли, що представляють «Донецьку народну республіку».
У той день місто фактично опинилося під контролем озброєних формувань. Дороги перекривали, адміністративні будівлі — зокрема міліцію та СБУ — були захоплені, а на вулицях з’явилися люди зі зброєю.
Це стало точкою неповернення для Слов’янська. Події, які ще кілька днів тому здавалися напруженими, але контрольованими, переросли у відкриту фазу захоплення міста.
Сьогодні, через 12 років після тих подій, Слов’янськ живе в зовсім іншій реальності. Місто регулярно зазнає обстрілів з боку російської армії, яка вже п’ятий рік веде повномасштабну війну проти України. Росія системно знищує міста Донецької області, вбиває людей і руйнує їхні домівки.
Якою буде подальша доля Слов’янська — невідомо. Але у квітні 2014 року, 12 років тому, навряд чи хтось міг уявити, що ці події стануть початком такого масштабного і трагічного сценарію.