Семеро мешканців однієї п'ятиповерхівки загинули в один день — їхні імена та історії.
Про це повідомляє "Меморіал Слов'янської територіальної громади".
Того дня російська армія завдала по Слов'янську масованого удару ракетами «С-300». Одна з них влучила в п'ятиповерхівку в провулку Парковому, 6. Загинули семеро людей — різного віку, різних доль, але однієї адреси.
Сергій Комаристий народився 27 березня 1994 року в Слов'янську. Закінчив школу № 13, навчався у залізничному технікумі за спеціальністю «Електронні комунікації та радіотехніка». На ринку в мікрорайоні Лісний тримав магазин із ремонту мобільних телефонів та аксесуарів. Захоплювався футболом, грав у місцевій команді, любив знімати кумедні відео для соцмереж. Рідні та друзі пам'ятають його як доброго сім'янина та душу компанії.
5 січня 2021 року в Сергія та його дружини Насті народився син Максим.
14 квітня 2023 року Сергій був удома разом із дворічним Максимом. Ракета влучила в їхній будинок. Хлопчик помер у машині швидкої допомоги. Тіло Сергія знайшли під завалами через два дні. Обох поховали на кладовищі селища Мирне. Настя, бабуся та дідусь Максима — без чоловіка і без дитини.
Валентина Королькова народилася 16 грудня 1945 року. Працювала вихователем у дитячому садочку в Машметі, пізніше — на «Кераммаші» та «АІЗ» формувальницею-ливарницею. Отримала звання ударниці соціалістичного труда. Виховала двох дітей, мала чотирьох онуків. Рідні пам'ятають її доброю, захопленою рукоділлям і прогулянками на Словкурорті. Вона мешкала на п'ятому поверсі будинку в провулку Парковому. 14 квітня її тіло знайшли під завалами. Похована на Смольному кладовищі.
Людмила Середа народилася 27 червня 1943 року. Понад двадцять років пропрацювала техніком-конструктором на Слов'янському котельно-механічному заводі. Нагороджена медаллю «Ветеран праці» та багатьма почесними грамотами. Її донька Марина описує маму як людину, яка жила для родини — любила готувати, займатися садівництвом, стежила за новинами. 14 квітня жінка була вдома, коли ракета влучила в будинок. Похована на Північному кладовищі Слов'янська.
Facebook, Instagram, Telegram, Viber- це ваші швидкі доступи до найважливіших новин
Віктор Серебрянський народився 1 серпня 1957 року. Після армії отримав професію водія, працював токарем і водієм. Після розлучення не відійшов від дітей — водив їх на секції, дружив з онуками. Мав незвичне хобі: майстрував замки та будинки із сірників. Ті, хто бачив його роботи, кажуть — справжні твори мистецтва. 14 квітня Віктор був удома. Похований на Смольному кладовищі.
Олександр Маслов народився 22 липня 1981 року. З дитинства займався спортом — легкою атлетикою та боротьбою. Після ПТУ працював водієм та охоронцем. У двадцять років під час виконання службових обов'язків отримав важку травму — вона спричинила інвалідність першої групи. Відтоді майже не виходив із квартири в провулку Парковому, 6. За ним доглядала мати Ганна. 14 квітня вона була на службі в храмі. Коли повернулася — квартири вже не було. Олександра знайшли під завалами: на нього впали чотири залізобетонні плити. Похований на Смольному кладовищі.
Михайло Шиш закінчив школу № 15 та Слов'янський енергобудівний технікум. Працював водієм таксі, захоплювався автомобілями. Рибалив, збирав гриби, відпочивав із сім'єю на Блакитних озерах, любив жартувати та співати під караоке. Його кума Владлена називає його давнім другом родини, хрещеним її сина, гарним чоловіком і батьком.
14 квітня поруч із Михайлом була його 14-річна донька Софія — вона отримала поранення. Сам Михайло загинув під завалами будинку. Удома на нього чекали дружина, двоє дітей і мама. Похований на Північному кладовищі Слов'янська.
Читайте також: Йшла поруч із будинком і не повернулася: згадують жительку Слов'янська, яка загинула від авіаудару