У Дніпро щодня працюють центри допомоги для внутрішньо переміщених осіб. Один із них благодійний фонд, куди люди приходять у перші дні після евакуації, часто лише з найнеобхіднішим.
Я знайшла цей центр не одразу. Спочатку поради у чатах для переселенців, де люди ділилися адресами перевірених місць, потім кілька повідомлень у місцевих телеграм-каналах, і вже тоді конкретна точка на карті: вулиця Робоча, 19. У великому місті, де щодня з’являються нові ініціативи, знайти справді працюючий центр, не так просто, як здається.
Ззовні будівля виглядає стримано. Немає великих банерів чи яскравих вивісок, які одразу кидаються в очі. Але варто підійти ближче - і все стає зрозуміло. Біля входу стоять люди з пакетами, хтось тримає документи, хтось просто чекає своєї черги. Тут немає метушні, але є постійний рух - тихий, зосереджений.
Всередині простір нагадує одночасно склад і пункт допомоги. Уздовж стін стоять коробки, підписані маркерами: «крупи», «консерви», «гігієна». На одному зі столів волонтери швидко складають пакети, звіряючись зі списками. Усе працює як налагоджений механізм: без зайвих слів, але з розумінням, що кожна хвилина тут важлива.
Координаторка Наталя погоджується поговорити прямо під час роботи. Вона постійно відволікається і відповідає на запитання волонтерів, уточнює списки, вітається з людьми. «Вибачте, у нас зараз видача допомоги, але можемо говорити паралельно», - каже вона, не зупиняючись. За її словами, центр працює з перших місяців повномасштабної війни. За цей час тут допомогли сотням, а можливо і тисячам людей.