21 грудня багато людей вважають ледь не одним з найчарівніших днів у році. А дехто говорить навіть про те, що саме з цього дня і починається справжнє святкування Нового Року.
У більшості випадківа ми знаємо 21 грудня, як день сонцестояння. Саме сьогодні найкоротший день і найдовша ніч. Сезонне значення зимового сонцестояння полягає в повороті від поступового подовження ночі і скорочення дня до зворотного напрямку.
У різних культурах ця подія сприймалася по-різному, але у більшості народів вона розцінювалася як відродження. Так, у слов’ян свято називали Коляда, а у німецьких народів — Йоль.
Наступ найдовшої ночі пов'язували з волею Карачуна - жорстокого повелителя темряви, морозів і вічної холоднечі. А в день зимового сонцестояння слов'яни відзначали язичницький Новий рік, який уособлювався з божеством Колядою. Щоб надати сили Сонцю, яке, за повір'ями, має відродитися в цей день, існував звичай розкладати ритуальне вогнище. Часто дрова для багаття були дубові, тому що дуб, як вважалося, є космічним деревом. Іноді брали сосну, яка символізувала вмираючого бога Сонця. Поліна прикрашали різьбленням і відповідними символами. Для виконання ритуалу відродження Сонця брали 13 червоних і зелених свічок з вирізаними на них Сонцем та іншими магічними символами.
За звичаєм, в найдовшу ніч року колядували і ворожили на майбутнє.
З найпопулярніших язичницьких звичаїв у день зимового сонцестояння була традиція поміщати хліб та пироги на гілках старих дерев. Також на дерева виливали солодкі напої в дар лісовим богам, щоб урожай у майбутньому був плідним.
Потім, коли було прийнято християнство, це язичницьке свято приурочили до Різдва і зимових Святок.