Солдат Нацгвардії з Донецька відверто про свою службу

Солдат строкової служби Національної гвардії, який родом з Донбасу і пішов служити з патріотичних почуттів та любові до рідного дому, відверто розповів про свою службу.

Незважаючи на те, що призов на строкову службу в Україні поновлено вже майже півтори роки тому, багато молодиків переповнені жахами і міфами щодо самої цієї служби. Неабияке занепокоєння викликає потенційна строкова служба синів і у батьків. Тому ми вирішили поцікавитися поглядом солдата, який вже проходить строкову службу, тим більш в зоні АТО.

Нашим героєм став солдат Едуард Доброскок, який родом із самого Донецька. Наприкінці 2014 року Едуард разом із своєю великою родиною, крім нього у батьків ще чотири дитини, змушений був залишити своє рідне місто і переїхати до Києва. На новому місті майбутній солдат закінчував навчання в училищі, а вже навесні 2015 постало питання про службу в армії. Як вимушеного переселенця, призовника Доброскока військкомати не розшукували, але він не чекав на це і до призовного пункту прийшов самостійно, за власним бажанням. Коли співробітники військкомату дізналися, що хлопець з Донецька – розгубилися, не знали що з ним робити, але побачивши рішучий настрій юнака, порадилися і направили на медичну комісію.

Так солдат Доброскок опинився в лавах Національної гвардії спочатку в Харкові, потім в Слов’янську. «Коли мене призвали в армію, то пробувши в частині перший тиждень мені дуже хотілося повернутися назад додому. Важче всього було саме під час проходження «курсу молодого бійця»: приходилося ламати себе, звикати до розпорядку денного, витримувати фізичні навантаження, недосипання, звикати до нового укладу життя, і головне – невідомість, що ж буде далі?!», – поділився  солдат своїми першими враженнями про початок служби.

А далі була служба у військовій частині 3035, що дислокується в Слов’янську. «Коли за нами приїхав «покупець» майор Олег Фомін, він сказав нам, що частина, де ми будемо проходити подальшу службу, знаходиться в зоні АТО.  Мене це на лякало, навіть порадувало – додому ближче» – посміхається Едуард, а потім продовжує: «Перше, що я помітив, коли опинився в своїй військовій частині – це бойова і фізична підготовка особового складу, що викликало у мене величезну повагу до співслужбовців. Якщо раніше у мене було кілька друзів, то в Нацгвардії у мене з перших днів служби з'явилося більше ста товаришів і офіцери, які на час служби замінили мені батька і матір. Відразу скажу, що знайти мінуси в армійській службі набагато легше, ніж плюси. Але також набагато легше нічого не робити, ніж робити щось корисне. Служба в армії – це якраз для людей, які знають і розуміють, що потрібно робити і що від них вимагають».

Сьогодні  наш солдат вже 9 місяців служить в підрозділі Національної гвардії, це неабиякий довгий термін, але ж достатній для того щоб дістатися певного висновку. «Чим довше служиш, тим більшу відповідальність відчуваєш за службу, за себе, за своїх товаришів. Особисто я, довго не міг усвідомити свою роль у службі, але офіцери не раз розповідали і навіть показували для чого є той чи інший наказ і чому його треба виконувати. Я навіть полюбив стройову підготовку, тому що коли я ходжу разом зі своїм підрозділом, то відчуваю себе одним цілим у величезній військовій машині своєї частини і навіть своєї країни».

В кінці нашої розмови ми  попросили Едуарда дати декілька порад для юнаків, які тільки готовляться до армії.

«Наша країна змінюється, народ змінюється і разом з ними змінюється і армія і тільки від нас залежатиме якість несення служби та військової могутності країни. І як би хто і що не говорив про армію – не варто вірити на слово. Треба бути сміливим і рішучим, ставити мету і йти до неї. Краще переконатися на особистому прикладі – потрібна тобі армія чи ні».

Група інформації і комунікації Східного ОТО

солдат Едуард Доброскок