"Хімпром" у Слов’янську побудували німці. Історія і розвиток содового виробництва

"Хімпром" у Слов’янську побудували німці. Історія і розвиток содового виробництва  , Олександра Пилипенко

Ми продовжуємо серію публікацій про заводи та фабрики у Слов’янську. Цього разу розкриємо шлях «Содового заводу» (ВО «Хімпром).  

Хімічна промисловість почала розвиватись в Україні з 1805 року, коли був заснований Університет хімічних наук у Харкові. Завдяки науково-технічній базі цього закладу було закладено фундамент найбільших хімічних комбінатів.

У Слов'янську соду виробляли з кінця XIX століття. Як пишуть у книзі Ю. А. Клочкова "Славянск" 1960 року, в 90-х роках ХІХ століття на нашій території виникають заводи різних іноземних компаній. Південно-Руське товариство в 1897 році будує у Слов’янську завод з вироблення і продажу соди та інших хімічних продуктів.

Головними акціонерами цього товариства були німецький барон Деллінсгаузен і французський інженер Віаль.

Ще за часів його будівництва, сюди була доведена Слов’янська міська залізнична гілка. Від району Сіль-Заводів залізниця гілкувалася до цегельного (північний напрямок), содового (східний напрямок) заводів і станції Рапна (на відстані кілометра в північно-східному напрямку).

Уже в 1898 році завод почав виготовляти соду і видав 6680 тон за рік. За період з 1898 до 1916 року було виготовлено 319 810 тон кальцинованої і 72 004 тони каустичної соди.

На 1900 рік тут працювало 670 людей.

У 1914 році содове виробництво займало одне з провідних місць, за ним слідувало цегляне, чавуноливарне, керамічне і мукомольне - пишуть у книзі Клочкова.

Тут також зазначають про важкі умови роботи на содовому заводі. Кваліфікований робітник отримував від 70 копійок до 1 рубля за день. Проте, і ця мізерна зарплатня повністю не потрапляла до рук, адже штрафи за куріння на території заводу, читання газет та інші штрафи забирали від 30 до 40 копійок.

Робітники жили в бараках з двоярусними нарами. Столових не було і доводилось обідати прямо у цехах. Замість респіраторів вдягали вогкі ганчірки.

У 1921-1924 роках усі заводи і фабрики були об’єднані у промислові товариства, потім у трести по типу продукції. Це відбулось і у Слов’янську.

З 1925 року розпочалась реконструкція содового заводу. Тут замінили компресори, механізовані сушилки і диссольвери (апарати для отримання вапняного молока) і витратили на це 200 тисяч рублів.

У 1938 року розпочато будівництво новосодового заводу. Він був закладений на правому березі Торця.

У післявоєнний час содові заводи у Слов’янську об’єднали у єдиний содовий комбінат. Відтоді значно збільшилась кількість продукції. Його було нагороджено орденом "Трудового Красного Знамени". На базі содового комбінату створено виробниче об'єднання "Хімпром", де освоєно випуск кормового преципитата.

Усього на території України було три содових заводи: у Слов'янську, Лисичанську і в Красноперекопську (Крим).

Содове виробництво колись було найбільшим у місті. Тут виготовляли кальциновану соду, триполіфосфат натрія, миючі засоби і каустик. Більшість мешканців згадує часи його роботи з ностальгією, адже завод давав робочі місця, піклувався про соціальну сферу своїх працівників, за рахунок заводу будували гуртожитки, стадіон (в народі Хімік).

Проте содовий комбінат також катастрофічно забруднював навколишнє середовище, що підривало здоров'я робітників підприємства і жителів міста.

З інформації з відкритих джерел, раніше багатьох працівників Содового можна було відрізнити по хворому, землисто-жовтому кольору обличчя.

Збереглись унікальні кадри 1986 року, де розповідається про новий фасувальний апарат на Слов’янському заводі.

Після грудня 1995 року виробництво називають Слов’янським відкритим акціонерним товариством "Содовий завод". У 90-ті й розпочався його занепад.

У газеті "Киевские ведомости" від 1997 року читаємо про те, що колектив содового заводу просить провести перевірку, адже за останній час керівництво уклало декілька невигідних договорів.  

"Механизм прост: "Содовый завод" продает какой-то коммерческой фирме, скажем, кальцинированную соду по очень низкой цене, ниже себестоимости. Затем эта фирма перепродает купленный товар другой фирме, естественно по более высокой цене. В убытке же остается государство, поскольку "Содовый завод" - государственное предприятие. По данным городского контрольно-ревизионного отдела, АО из-за этого понесло убыток на миллион гривен". 

Також в статті говорять про те, що завод здав в аренду свої будівлі підприємству "Реактив" і цей договір для АТ не вигідний.

"Содовий завод" був визнаний банкрутом у 2003 році постановою Господарського суду Донецької області. Підприємство було передано до Фонду держмайна України, тут працювала ліквідаційна комісія.

З 2014 року розглядають актуальність та ефективність створення нових індустріальних парків, зокрема "Слов'янського" по випуску соди кальцинованої і ряду інших супутніх продуктів на промисловому майданчику колишнього содового заводу.

Зараз територія колишнього "Новосодового заводу" виглядає так:

Від "Старосодового" заводу майже нічого не залишилось:

Слов’янськ новини завод содовий
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
8.75 добре
(8 оцінок)
Високі оцінки користувачів за Повнота інформації
1230 переглядів в січні
2 людини рекомендують
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі