• Головна
  • «Спорт – це мій інструмент по життю», - як слов'янець став Заслуженим майстром спорту України
17:16, 3 вересня 2020 р.

«Спорт – це мій інструмент по життю», - як слов'янець став Заслуженим майстром спорту України

«Спорт – це мій інструмент по життю», - як слов'янець став Заслуженим майстром спорту України

В Україні найвище звання для спортсменів вищої категорії – Заслужений майстер спорту. Саме таке звання отримав 22-річний спортсмен зі Слов’янська Владислав Шульга. У цьому матеріалі розкажемо про нього.

25 серпня у міськраді перед прес-конференцією нагородили відзнаками активну та талановину молодь Слов'янська. Тоді ж відзначили, що спортсмену Владиславу Шульзі наказом Міністерства молоді та спорту присвоєно звання «Заслуженого майстра спорту України» з комбат дзю-дзюцу. Владислав Шульга є спортсменом бійцівського клубу "Тріада".

«Спорт – це мій інструмент по життю», - як слов'янець став Заслуженим майстром спорту України, фото-1

Довідка: комбат дзю-дзюцу - прикладне комплексне бойове мистецтво і міжнародне спортивне єдиноборство, основою якого є мистецтво реального рукопашного бою в умовах військових дій, штурмових операцій спецпідрозділів армії і поліції, а також методи протидії агресії вуличної злочинності. При підготовці використовується ударна техніка, боротьба в партері, больові і задушливі прийоми, холодна зброя і підручні побутові засоби самозахисту.

Ми поспілкувалися із Владиславом, щоб трохи докладніше познайомити читачів із цією особистістю.

Перший чемпіонат України в кар’єрі = перша перемога

Владислав потрапив у спорт у 10 років. Спробувати нове хобі йому запропонувала мати, оскільки спортивний зал знаходився близько від дому, та й знайомий тренер був. До цього хлопець рік займався танцями.

Спорт не відразу почався з боротьби – це були фізичні тренування, підготовка тіла. Хлопець просто приходив до спортзалу качатися, розминатися, робити базові вправи, але ніяких ударних технік. Перші тренування тривали годину-півтори, починалися о сьомій годині вечора.

«Батьки не гнали «з-під палиці» і не наполягали, а просто сказали: «ти спочатку спробуй». Але я віднісся до цього з радістю. Сходив перший день – мені сподобалося»

Далі хлопець цілеспрямовано почав займатися боротьбою, а конкретно самбо. Вже через рік-півтора від початку тренувань із самбо Владислав поїхав на свої перші змагання – це був чемпіонат Донецької області з рукопашного бою, бойового самбо. Потім, у 2012 році спортсмена відправили на чемпіонат України, просто щоб він подивився, як це все відбувається. Там він одразу ж виграв перше місце.

Після школи спорт вдавалося поєднувати із навчанням у ДДПУ за спеціальністю «Фізичне виховання» хлопець оформив вільне відвідування занять та підписав його у ректора.

«Я виступав у різних видах спорту – це дзюдо, рукопашний бій, воєнно-спортивна боротьба, бойове самбо, хортинг, джиу-джитсу. У дзюдо, щоправда, не дуже виходить на високий рівень виходити. Всюди вже маю якісь заслуги. Просто база для підготовки майже одна й та сама»

Своє звання «Заслужений майстер спорту України» Владислав отримав за те, що двічі вигравав чемпіонат світу з джиу-джитсу у розділі боротьби, а також в розділі з ударною технікою фул-контакт. Один чемпіонат світу був восени 2019 року в Києві, другий -у чеському місті Острава.

«Мені це звання просто дало невелику гордість за те, що я зміг зробити»

Коли професійний спорт і є основною роботою

Так співпало, що зараз основна робота Владислава складається зі спорту, і заробляє він за рахунок спорту. Також він служить за контрактом у військовій частині 3035 НГУ. У той же час спортсмен вважає, у нашому місті та країні майже неможливо жити виключно за рахунок спортивної кар’єри.

«Тут треба щоб конкретно пощастило. Якщо людина не знає, як застосувати спорт, вона не зможе просто так на ньому заробляти»

Зазвичай поїздки на всеукраїнські та міжнародні змагання Владислав оплачує самостійно. Хоча, каже, іноді місто може оплатити дорогу, якщо їхати треба кудись по Україні.

«В основному на змагання багато грошей іде, тому без роботи важко займатися професійним спортом. При підготовці тобі треба виділити гроші для тих же вітамінів, які коштують тисячу чи півтори, на харчування, проживання. Будь-яка поїздка за кордон коштує мінімум п’ять-шість тисяч гривень»

Владислав купляє супутні препарати за потреби. Але то не якісь допінги, як можна подумати. Вітаміни необхідні для укріплення, якщо тріснула кістка, суглоб похитнувся. Мазі, ліки, та плазмоліфтінгові уколи використовуються у випадках розтягнень, запалень, розривів.

Травма – не привід зупиняти тренування

Спортсмен зізнається, що ніколи не мав бажання усе різко кинути та кардинально змінити сферу діяльності, навіть після сильної втоми. Так, брав короткі перерви через травми, раз на рік влітку бере відпустку на місяць. Краще за все допомагає активний відпочинок з друзями, поїздки на природу, повне відкладання усіх справ.Каже, цього достатньо, щоб повністю відновити моральні та фізичні сили, витримати увесь «змагальний» період.

«Грубо кажучи, спорт – це мій інструмент по життю, за допомогою якого я досягаю успіху. То чому мені цей інструмент кидати? Втома завжди з’являється в кінці тижня від щоденних тренувань, в п’ятницю ти вже виснажений. Іноді, якщо занадто втомився, я собі можу дозволити не піти на тренування»

Владислав каже, що за всю кар’єру отримував небагато травм, хіба що зламаний ніс та розрив зв’язок ключиці. На щастя, ніколи не мав травм ніг, тому ніколи повністю не «випадав з обойми» тренувань, а отже, не доводилося повертати форму.

«Якщо плече болить, я його не навантажую, а працюю на ноги, координацію рухів. Якщо болить нога, працюю більше на руки. Коли був зламаний ніс, я не бився, а працював над технікою перед дзеркалом, з обтяженням або ще над чимось, де немає ударів»

Зазвичай кожного дня тренування займають близько чотирьох годин – година чи півтори вранці і півтори-дві години ввечері. Під час жорсткого карантину в цьому році тренування проходили на вулиці, бо зали всі були зачинені.

«Ми бігали на свіжому повітрі.. Звичайно, не всім натовпом, а лише ті, хто постійно їздить на змагання та входить в збірну області. Нас таких не багато - четверо»

Але були перерви у колективних тренуваннях з боротьби. Бо, наприклад, у лютому на дні боротьби збиралося до 90 людей, - каже спортсмен. Зараз тренування знову повернулися до попереднього режиму, тобто усі разом у спортивному залі.

Трішки про плани

Після пом’якшення карантину Владислав вже встиг з’їздити в якості судді на чемпіонат Донецької області з бойового самбо. Зараз він готується до чемпіонатів України, які відбудуться 12 та 18 вересня у Києві, а також до змагань серед територіальних округів Нацгвардії.

У найближчих планах Владислава на майбутнє переїзду зі Слов’янська поки немає, а незмінно залишається розвиток та самовдосконалення у спорті.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Слов'янськ #новини #спорт #профайл #спортсмен #боротьба #змагання #майстер спорту
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...