Великі європейські цінності в маленькій кав'ярні Краматорська

Журналист Роман Балабойко поспілкувався з ветераном російсько-української війни та засновником соціального бізнесу у Краматорську.

Невеличка кав'ярня, практично в центрі Краматорська, з теплою назвою «Поруч», сюди я зайшов для інтерв'ю з її засновником та непересічною людиною Володимиром Бабичем. В самому закладі, що знаходиться на цокольному поверсі офісної п'ятиповерхівки, й справді, дуже затишна атмосфера та м'який, витриманий стиль. Ми замовляємо каву та сідаємо за один з п'яти столиків з молодим, високим чоловіком і я прошу його розказати трохи про себе.

Володимир з Донецька, переселенець, резервіст, учасник війни з РФ, співзасновник Центру ветеранів АТО та їх сімей «Поруч» та засновник кав'ярні «Поруч». Після демобілізації, розповідає Володимир, стандартна така річ, з побратимами заснували свою Громадську організацію.

- Одним з перших наших великих проєктів було створення Центру ветеранів АТО та їх сімей «Поруч». Тоді нам, уже в далекому 2016-му році, допомогла Громадська організація «Студена», а надалі ми самотужки почали займатися розвитком та функціонуванням Центру. Цей проєкт був грантовим, а гранти це така річ, добре це чи ні, вони завжди мають свій початок та кінець. Відповідно наша історія закінчилася у грудні 2017-го року, коли грантовий проєкт закінчився і стало незрозумілим, що робити далі і як забезпечити існування команди: ветеранів, волонтерів, небайдужих громадян, які приділяли майже 100% свого робочого часу на забезпечення діяльности Центру. Отже, після того коли грантова підтримка скінчилася, був складний період, коли постало питання – «Що робити далі».  І один з напрямків, який ми створили і почали розвивати була Кав'ярня. Влітку 2017-го року завдяки окремій можливості я придбав кавовий апарат, який нам продали в борг, за великим рахунком це були мої власні та кредитні кошти. Тож, з'явилася ідея щоби на базі нашого Центру ветеранів АТО та їх сімей «Поруч» створити однойменну кав'ярню. Хоч якось, на перший час, бо ми знали, що грантова програма вже закінчується, фінансової допомоги скоріш за все не буде, щоби була можливість хоча б витягнути оренду приміщення, яке ми винаймали для діяльности Центру. Тож, обладнання закупили, хлопці поїхали у Київ вчитися кавовій справі, до речі, завдяки європейській підтримці. Взагалі, хочу сказати, що треба посилювати взаємодію європейського та нашого ринку, а також наших найближчих сусідів із заходу. Але, на жаль, ми не змогли у тому орендованому приміщенні створити постійний потік клієнтів, та заробляти гроші хоча б на оренду приміщення. Але все що не робиться, робиться на краще. Хоч ми і вимушені були виїхати з орендованого приміщення, завдяки нашому побратиму, у якого було на той час занедбане приміщення, а саме цокольний поверх п'ятиповерхівки, ми переїхали з усім нашим обладнанням на нове місце. І відповідно весь 2018-й рік ми займалися тим, що відновлювали це приміщення, робили ремонт, створювали умови для функціонування Центру і навчені гірким досвідом заклали вже додатково саме окрему кімнату на кав'ярню. Бо кав'ярня, як на мене, це саме такий місток взаємодії людей між собою, додаткове затишне місце, додатковий елемент релаксації, можливо якогось відпочинку який відповідає самій діяльності Центру «Поруч». Відновлювати приміщення і робити в ньому ремонт допомагали ветерани, волонтери, місцеві підприємці та підприємства, всі небайдужі громадяни. А навесні 2019-го року ми нарешті запустили нашу кав'ярню, а також сімейну кімнату в самому Центрі «Поруч».

- Володимире, а чому саме кав'ярня? – питаю я.

- Тому що це гарний елемент в концепті взаємодії та розвитку ветеранів й взагалі суспільства, так вважаю. Ну і звісно кав'ярня це моя мрія, яку ми разом втілили в життя. Місце, де люди можуть поспілкуватися без алкоголю, а також забезпечення розвитку та фінансової сталості Центру «Поруч». Комунальні послуги, оплата праці персоналу, забезпечення активностей Центру – це все щомісячні трати, які ми маємо забезпечувати. Тим більше ми почали розвиватися коли Краматорськ оминали великі франшизи та бізнеси пов'язані з кавовою справою та взагалі кавовою культурою. І попре те, що нині вже в Краматорську є великі франшизи, ми лишаємось такою собі родинною, теплою кав'ярнею, яка вже має свої традиції. Ми показуємо відвідувачам різномаїття кавового зерна та кавових напоїв з різних куточків планети, популяризуємо правильне приготування напоїв, показуємо різні способи приготування та намагаємось відкрити різномаїття смаків та обсмаження того чи іншого кавового зерна. На теперішній час у нас близько п'ятнадцяти сортів арабіки з різних куточків планети і додатково ще вісім сортів бленду.

- Чи є у кав'ярні Поруч такі особливості, яких немає у ваших конкурентів?

- Головна особливість це те що ми соціальний проєкт спрямований на забезпечення функціонування ветеранського простору. Друге - це наше розміщення, а саме затишне місце біля автовокзалу Краматорська, і третє те, що ми проводимо цікаві заходи прямо в нашій кав'ярні. Це мініконцерти, поетичні зібрання, гра в настільні ігри та інше. Також є у нас і особливості, звісно, пов'язані з кавою. Ми готуємо каву не тільки в кавомашині, а користуємось ще й альтернативними методами заварювання. Кавова культура давно вже розвивається, тож нашим гостям ми можемо запропонувати ще каву приготовану в пуровері, кемексі чи аеропресі. Це додаткові, некласичні методи заварювання і вони трохи по іншому розкривають смакові особливості того чи іншого напою. Додатково ми ще товаришуємо з краматорськими кондитерами, тож є що запропонувати нашим відвідувачам до кави чи до чаю. Кав'ярня – це не тільки простір, це і європейські цінності цього простору також.

- Які виклики приніс із собою карантин?

- Карантин уже майже два роки. Перші пів року, скажу чесно, було дуже складно. Продажі майже зупинилися, впродовж декількох місяців працювали тільки на комунальні послуги, втратили основну частину команди. Але згодом все трохи вирівнялось, до того ж почали активно розвивати напрямок надання кейтерингових послуг. Зараз ми можемо презентувати нашу каву в будь-якій локації Краматорська й Слов'янська, до того ж нам вдалося вийти на великі марктетплейси, де ми також реалізуємо свою продукцію.

- Наскільки я знаю, окрім кавових напоїв ви також продаєте й кавове зерно, і за потреби мелете його?

 - Так, дякую за уточнення, дійсно, окрім того, що в мережі Інтернет ми продаємо кавове зерно, фасуємо його. В кав'ярні можна придбати кавовий подарунок комусь на презент, чи заварювати самотужки вдома. Тим паче мелемо ми зерно з урахуванням того способу приготування, який використовуватиме людина вже у себе вдома, кавомашина це, чи кемекс чи інше.

- Трохи про плани на майбутнє та що для тебе соціальне підприємство, соціальний бізнес?

Соціальне підприємництво це можливість направити свій підприємницький хист на корисну соціально значущу справу, в тому форматі в якому діє наша кав'ярня. Щодо планів, по-перше, треба фіналізувати ремонтні роботи і в самому Центрі «Поруч» і в кав'ярні зокрема. Окрім цього треба привести до ладу навколишню територію біля Центру і зовнішнє оформлення. По-друге, є плани на розширення, це хоча б по три таких ветеранських Центри та кав'ярні в Донецькій та Луганській областях. І третє – це додаткові можливості по обсмаженню кавового зерна, це в планах.

- Що дає тобі зараз силу та наснагу розвивати кав'ярню та Центр «Поруч»?

- Головне, що є команда, головне, що є люди, яким не байдуже майбутнє України, майбутнє Краматорська, майбутнє місцевої громади. Майже 50% нашої діяльности відбувається на волонтерських засадах, тож вважаю, люди, колектив це головне, що дозволяє нам рухатись вперед. До того ж кав'ярня це моя давня мрія і я не готовий відмовлятися від неї, попре всі складнощі та виклики.

Я виходжу з теплого приміщення, де пахне кавою та випічкою і мене зустрічає прохолодний листопадовий вітер. Але голова моя легка, думки вільні і настрій позитивні, не дивлячись на дощ, що часом накрапує аж занадто. Адже сьогодні я познайомився з історією ще однієї чудової людини, соціального підприємця, громадянина, що відповідає за себе та бере відповідальність за інших.