Як тоді, у 2014 році, під час війни на Донбасі люди об’єдналися разом заради допомоги іншим, так і по сьогодні, вони продовжують робити те, що вийшло у них тоді найкраще, що дало їм можливість відчути себе на своєму місці.
Наші журналісти поспілкувалися з однією із засновниць благодійного фонду Наталією Киркач.
“Слов’янське Серце” вперше як організація з’явилося у 2014 році. Коли на Донбасі почалися перші окупації, багато людей були змушені шукати прихистку у Святогірську. Тоді підприємці об’єдналися у своїх можливостях, щоб спробувати допомогти людям.
Найперше, що вони зробили - почали влаштовувати евакуацію з окупованих територій. Вони робили це безкоштовно. З усіх інших цей транспорт виділяла емблема - дівчинка у серці на червоному фоні.
5 червня 2014 року - це початок нашої роботи. Спочатку нас було всього чотири людини. Наші співзасновники. А потім вже до нас долучалися багато людей, яких ми евакуювали, які зверталися до нас по допомогу. Це була волонтерська ініціатива. На той момент у Святогірськ евакуювали близько 45 тисяч людей. Це була точка спасіння.
Тоді наша основна задача була екстрена гуманітарна допомога та евакуація. Евакуювали людей з Донецької області, Луганської області: Горлівка, Брянка, Алчевськ, Стаханів. Разом із іншим благодійним фондом вдалося евакуювати близько 40 тисяч людей.
Але все почалося з інсуліну. Батько Наталії - діабетик. Саме він тоді сказав доньці, що найперше потрібно допомогти людям з інсуліном. Бо без нього вони просто не можуть жити. Тоді він виділив з сімейного бюджету перші 10 тисяч доларів саме на це.
Згодом додалася евакуація і екстрена гуманітарна допомога - давали їжу, засоби гігієни, речі першої необхідності.
Ми обслуговували з гуманітарною допомогою від 600 до 1300 людей на день. Запит був просто колосальний, дуже великий. Черги були дуже великі. Як люди виїжджали? Один пакетик і все.
З самого початку цим всим волонтери займалися інтуїтивно. Вони самі влаштовували логістику поїздок, вносили у базу даних людей, яким допомагали, стежили за сім’ями, які потребували підтримки найбільше. На той момент вони і не здогадувались, що все це може відбуватися якось інакше. Тим паче не знали, що через певний час з ними зв’яжуться представники міжнародних організацій і самі запропонують допомогу вже не лише матеріальну, але і знаннями.
Приїхали міжнародники і запитали: як ви це робите? А у нас все організовано, у нас черги, у нас база створюється, щоб контролювати цю допомогу, відомості. Вони кажуть: а хто вас навчив? А ми кажемо - ніхто. Просто ми люди бізнесу і ми розуміємо, що гуманітарної допомоги нам не вистачає. Ми фіксуємо, скільки разів сім’я отримала допомогу, що саме вони отримували. Тому що на жаль, допомоги було мало, а забезпечити треба було всіх.
Тоді першими нашими першими партнерами стали Управління Верховного комісара по справах біженців ООН. Вони пояснили, що ця робота може оплачуватись, є певні стандарти, треба навчатись. Наш Благодійний Фонд подався на грант.
З того моменту почалася активна співпраця “Слов’янського Серця” з міжнародними організаціями.
Зараз благодійни фонд співпрацює з СОС-Дитячі містечка, SAVE THE CHILDREN, IOCC, PLAN INT, MOM, GIZ, ЮНІСЕФ, Квінна Тіль Квінна та іншими міжнародними організаціями та агенціями ООН.
Коли ми зрозуміли, що є можливість допомагати за рахунок міжнародних організацій, що є фінансова підтримка, яка тоді була так важлива для нас, бо свої ресурси ми досить швидко і досить сильно виснажили, тоді ми вже оформили офіційно фонд - у січні 2015. Вже сама робота наша дала нам ті направлення, по яким ми почали працювати. Це гуманітарне екстрене реагування, видача продуктів і ліків, видача гігієни, одягу, ковдр, подушок, - це було перше направлення. Воно і залишилося і залишалося десь до 2016 року. Але ми почали розширювати свою діяльність. Ми стали досить великою організацією. Ми охопили майже всю лінію розмежування - Красногорівка, Мар’їнка, Авдіївка, Попасна, Щастя, Трьохізбенка та багато інших. Тоді ми вже почали розділяти. Окрім гуманітарних проектів, ми почали ще реагувати на людські потреби. Тоді у Святогірську закінчився гуманітарний напрямок і перейшв на лінію розмежування. Ми вирішили долучити соціальні послуги: консультування, відновлення документів, ведення індивідуальних справ з проблемами до повного їх завершення. І ми зосередились у більшості на сім’ях з дітьми. У нас були відповідні громадські центри та центри підтримки сім’ї. Там відбувалася психосоціальна та соціальна підтримка. Це були два великих напрямки.
Але у 2015 році до нас почало звертатися дуже багато дівчат, які говорили про те, що вони зазнають насильства. Вони потребували допомоги. Це не було нашою темою, але ми почали її вивчати. І за вісім років ми стали однією з найбільших організацій в Донецькій області, яка займалася темою різних видів насильства. Це стало основним нашим напрямком.
Протягом довгого часу благодійний фонд займався темою насилля над жінками. Надавав не лише соціальну чи інформаційну допомогу, але також навчав. В один момент “Слов’янське серце” досягло того рівня обізнаності в темі, що почало давати консультації міським радам.
Вони були одні з перших, хто створив мобільні бригади соціального супроводу. Окрім жінок з дітьми до них зверталися також чоловіки. Тема насилля торкалась і чоловіків. В основному це були літні люди, які зазнавали економічного насилля з боку своїх дітей.
Так все продовжувалося до 2022 року. Коли почалося повномасштабне вторгнення, благодійний фонд миттєво зорієнтувався у ситуації. Люди зрозуміли, що найперше, що потрібно робити - знову евакуйовувати людей. Вже наступного дня перші автівки поїхали за людьми в Ізюм.
Ми поверталися до тих активностей, якими займалися у 2014 році. І головне - ми на цьому розумілися. Займатися евакуацією - це дуже страшно, бо ти постійно під обстрілами, ти не знаєш повернешся, чи ні. Тоді ми сформували колони наших машин. Потім до нас почали долучатися ті люди, яких ми витягнули. Колона в Ізюмі сягала 34 машини. Потім ми вивозили людей і з Лиману, з Ярової, Святогірська, Ямполя, Зарічного, Красної Гори під Бахмутом. І ми досі виконуємо постійні евакуаційні рейси.
За зиму ми вивезли близько трьох тисяч людей. Ми їх вивозили на Краматорськ, Святогірськ, Дніпро.
9 березня 2022 року, під час чергової евакуації людей з Ізюму Наталія отримала осколкове поранення. Місто тоді зазнало авіаційного обстрілу, під удар попали і волонтери. Її прооперували у Дніпрі. На певний час вона припинила їздити. Це було психологічно важко. Але при цьому, команда продовжувала активно працювати.
У розмові жінка захоплюється кожним з волонтерів, хто зараз допомагає. До команди долучилися чоловіки, яким вони допомагали виїжджати з Ізюма. Після цього вони і самі не один раз виїжджали в евакуаційні рейси, щоб допомогти іншим людям. В одному з таких рейсів волонтер Сергій Ямпольський підірвався. Чоловіку ампутували частину ноги.
Серед команди волонтерів є і мати-героїня. Жінка має дитячий будинок сімейного типу, виховує 20 дітей, але при цьому бере участь в евакуації інших.
Кожен вчинок - він героїчний. Ми вже другу війну поруч. Ми розуміємо один одного з півслова. Це команда повністю “відбитих” людей. Вони готові їхати під відкритий вогонь. І вони їдуть. Вибухають колеса, ми втрачаємо машини. І при цьому команда каже: ми не припиняємо працювати, продовжуємо.
Влаштовуючи евакуацію, автобуси благодійного фонду завжди безкоштовно забирають людей з небезпечних населених пунктів і везуть у більш-менш безпечне місце. Вони мають домовленості з прихистками, де цих людей можуть приймати. Наприклад, зараз це Дніпро.
Зараз разом із обласною організацією працює проект “Затишок”. Ми забираємо людей, привозимо їх у цей хаб, в якому забезпечено харчування, психологічна та соціальна допомога. Для людей є ліжка і можливості знаходитись у цьому місці 7-10 днів, щоб оговтатись, знайти місце, куди виїхати, чи де залишитись. На початку вивозили у Дніпро у шелтери. Вони були короткострокові - на добу-дві. Звідти вже люди їхали туди, куди їм треба.
“Слов’янське Серце” відновило свої гуманітарні напрямки: гуманітарна допомога, продуктові набори, гаряче харчування для дитячих будинків сімейного типу.
Після деокупації організація повернулася у Святогірську, Лиманську та Ізюмську громади. Там були їхні представники до окупації, туди повернулися і зараз. Але “Слов’янське Серце” розширило свою діяльність. Їх представники є на Дніпропетровщині, Полтавщині. Запускаються проекти у Кривому Розі та самому Дніпрі. Але у кожній області є свій напрям роботи.
Вже 11 вересня БФ “Слов’янське Серце” повернулося з гуманітарною допомогою в Ізюм. Одразу після деокупації волонтери почали поновлювати там свою діяльність. Після Ізюму була одразу Святогірська, Лиманська громади, Ярова, Ямпіль, Зарічне. І зараз ми співпрацюємо з ОВА, місцевими владами і відповідаємо на потреби деокупованих територій. Наприклад, усі діти, які повернулися в громаду і продовжували навчанння, отримали планшети. На жаль, це було лише 250 наборів, а дітей - набагато більше. Дуже хочеться всім допомагати, але на жаль, кожному допомогти - немає таких ресурсів, навіть попри допомогу міжнародних організацій. Захист жінок - досі залишається темою, над якою працюємо. На сторінці Фонду можна знайти усі контакти, як до них звернутися.
Зараз в організації працює 158 співробітників. Це не враховуючи великої кількості волонтерів. Загалом по чотирьом областям допомагає близько 600 волонтерів.
Прямо під час розмови машина благодійного фонду їде в Ізюм. Вона наповнена сімейними наборами: ковдри, термос, свічки, сухе паливо, піжами. Робота не зупиняється ні на мить.
Наталія наполягає, якщо людям потрібна підтримка, вони можуть звернутись до фонду з будь-яким питанням.
Для зручності залишаємо контакти благодійного фонду:
Телефон: 050 420 2092
Посилання на фейсбук: https://www.facebook.com/slavicheart2014
Сайт: http://www.slavicheart.org/
Читайте також:
Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)
Слідкуйте за нами в Instagram
Та телеграм: https://t.me/news6262
