Розмова з представником гуманітарної місії «Проліска» Євгеном Ткачовим про нові виклики, евакуацію зі Слов’янська та Краматорська, дрони та прив’язаність людей до дому.
Минулого разу ми спілкувалися з Євгеном Ткачовим на початку жовтня 2025 року. Тоді говорили про евакуацію з Костянтинівки. Сьогодні — мова про евакуацію людей зі Слов’янська, Краматорська та Дружківки. Ситуація на Донеччині за цей час змінилася, а небезпека стала ближчою. Та люди все одно до останнього тримаються за свій дім.
«Коло історії замкнулося»: від Слов’янська 2014-го до сьогодні
Для Євгена Ткачова ця війна — про повторення особистої історії. 12 років тому він вже евакуював людей зі Слов’янська, коли місто було в блокаді. Тоді щодня разом із напарником вони завозили гуманітарну допомогу і вивозили цивільних невеликими автівками — фактично під носом у бойовиків. Через понад десять років він знову працює фактично на тих самих маршрутах.
«Коли проїжджаєш ті самі місця — всередині стискається. Ворог той самий», — говорить Ткачов.
Блокпост, 20 квітня 2014. Фото: Wikipedia
Як змінилася евакуація і що робить «Проліска» зараз
Якщо ще восени 2025 року основним напрямком евакуації була Костянтинівка, то сьогодні ситуація ширша. Робота ведеться вже по всій агломерації — Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка та навколишні громади.
Однак частину напрямків довелося обмежити. Через активне використання дронів команди без броньованого транспорту не заїжджають у найбільш небезпечні населені пункти. Евакуацію звідти організовують через партнерські волонтерські групи.
Водночас «Проліска» не лише продовжує роботу, а й розширює її. З’явився новий формат — евакуація родин разом із майном.
Раніше людей вивозили мікроавтобусами, а речі доводилося пересилати окремо або залишати. Це створювало серйозні труднощі, особливо для сімей із дітьми.
Тепер разом із родиною їде вантажівка, у яку можна завантажити не лише одяг і техніку, а й меблі, запаси їжі, домашніх тварин.
«Люди кажуть: “А куди ми поїдемо? Що я з собою дві сумочки візьму?”», — пояснює Ткачов.
Цей підхід допомагає зменшити страх перед евакуацією і спонукає людей виїжджати раніше.
Слов’янськ. Фото: Facebook Евгений Ткачев
Чому люди залишаються навіть під обстрілами
Чому люди не поспішають евакуюватися? Причина — не лише страх або недовіра, а значно складніший психологічний фактор.
Люди тримаються за свої домівки, навіть якщо мають можливість отримати компенсацію. За словами Ткачова, іноді виплати значно перевищують реальну вартість житла, але це не змінює рішення.
«Людей лякають більше зникнення комуналки, ніж обстріли», — каже він.
Особливо це помітно у приватному секторі, де є запаси їжі, підвали, вода зі свердловин. Люди сподіваються пережити небезпеку і виїхати в останній момент.
Водночас мешканці багатоповерхівок виїжджають швидше, коли зникає електрика і перестають працювати ліфти — фізично стає неможливо забезпечити базові потреби.
За спостереженнями Ткачова, перед активними бойовими діями у місті зазвичай залишається близько 10% населення. Коли починаються штурми — ця цифра зменшується до 4–5%.
Слов’янськ. Фото: Facebook Евгений Ткачев
Як змінюються Слов’янськ та Краматорськ і чи небезпечна евакуація сьогодні
Слов’янськ і Краматорськ поки не виглядають порожніми — сюди переміщуються люди з більш небезпечних територій. Але зміни все одно поступово стають помітними.
Зникає транспорт, зменшується кількість товарів, ускладнюється логістика. На дорогах з’являються сітки, дедалі більше знищених автомобілів — наслідок атак дронів, які вже працюють на значній відстані від фронту.
Евакуація в таких умовах стає ризикованою. «Це як пощастить», — говорить Ткачов. За його словами, навіть цивільні автомобілі, автобуси і вантажівки можуть стати ціллю. Команди щодня бачать наслідки таких атак і змушені адаптувати маршрути.
Іноді ці ризики стають реальністю просто під час роботи. Під час однієї з евакуацій з Олексієво-Дружківки дрон влучив у пасажирський відсік автомобіля, яким вивозили людей. «Прямо з неба, як камінь — удар», — згадує він.
Одна жінка загинула на місці, інша померла вже в лікарні, ще одну вдалося врятувати. Попри контузію і пошкоджену автівку, чекати допомоги не стали — через ризик повторного удару вирішили їхати самостійно. «Краще тікати, поки колеса цілі», — каже Ткачов.
Фото: Facebook Евгений Ткачев
Водночас у «Проліски» очікують підсилення транспорту.
«Броньовані новенькі, і також вживаний броньований мікроавтобус теж повинен з’явитись за декілька тижнів», — каже Ткачов.
За його словами, процес поступово розширюється: з’являється нова техніка, адаптуються під нові задачі і формати евакуації.
Як звернутися по допомогу
Війна змінює маршрути, міста і навіть сенс звичних речей. Але не змінює головного — потреби рятувати тих, хто не може виїхати сам.
Сьогодні дороги Донеччини стали небезпечнішими, рішення — складнішими, а часу на них — менше. Та попри це евакуації тривають щодня. Не тому, що це просто робота, а тому, що хтось має приїхати, коли інші вже не можуть.
Якщо вам або вашим близьким потрібна евакуація, звернутися можна за номером гарячої лінії «Проліски»:
0 800 888 888