Львів – Слов’янськ: чим схожі й відмінні міста

У кожного міста є свій дух, настрій та особливості. Деякі з них помітні одразу, а інші - лишень з часом. Майже все своє життя я прожила у Львові,  два тижні тому я вперше приїхала до Слов'янська  й на Донбас взагалі. Два тижні – це маленький період для спостереження та висновків, але дає можливість хоча б поверхово порівняти міста, які розділяє дорога, довжиною понад 1200 кілометрів.

Що у нас відмінне?

Транспорт. У Львові він новіший, але у Слов’янську він ефективніший. Місто Лева вже кілька років закуповує або ж бере в оренду великі автобуси, але це аж ніяк не допомагає через погану організацію маршрутів та протистояння зацікавлених груп. Як наслідок – великі автобуси й так переповненні, а частина людей в них просто не влазить й не може дістатися до навчання чи роботи. Або ж маршрути зовсім не популярні серед мешканців, а тому й збиткові.

У Слов’янську автопарк старіший, але транспортна система більш ефективна. Хоча б вже тому, що автобуси їздять за графіком, а за весь свій час у Слов’янську я могла без проблем доїхати до пункту призначення.

Вечірній час - окрема історії. Я чула багато скарг про те, що ввечері дістатися спальних районів Слов’янська дуже важко. У Львові так само безліч маршрутів не курсує після дев’ятої вечора, хоча за офіційними графіками мали б це робити.

Архітектура. У різні часи Львів опинявся під впливом різних країн, а тому тут можна зустріти будівлі польських, австрійських, радянських архітекторів. Декілька років тому на цьому вирішили заробити й визначили туризм як один з основних напрямків економіки міста. Саме тому про зовнішній вигляд будівель дуже дбають, особливо тих, які входить до спадщини ЮНЕСКО. Підприємцям, до прикладу, треба слідувати чітким вимогам до вивісок, а мешканцям історичних будівель не так просто отримати дозвіл на зміну вікон.

У Слов’янську теж є багато цікавих будівель, але вони потребують реставрації. Гроші ж не обов’язково мають йти з міського бюджету. Є безліч організацій, які готові фінансувати подібні проекти. Головне ж – проявити ініціативу.

Погода. Львів має недобру славу вічно похмурого та дощового міста. Крім цього, тут висока вологість повітря, через що дуже низькі та високі температури особливо дошкуляють. А ще тут дуже часто й швидко змінюється погода, тому важко вгадати з комфортним одягом на день.

У Слов’янську мороз менш відчутний через сухість повітря, а тому погода не приносить особливого дискомфорту. Але тут зовсім мало снігу, який, навіть якщо й випаде, то довго не лежить.

Ритми міста. Слов’янськ прокидається й закінчує роботу раніше. Львів стартує на годину-дві пізніше, але й іде додому не раніше шостої вечора. Як на мене, то це пов’язано із світловим днем. Якщо у Слов’янську темніє уже о четвертій дня, то у Львові – близько п’ятої по обіді.

У Слов’янську, так само як й у Львові, більшість магазинів та установ не працює у неділю, а головний ринок міста закритий у понеділок. Щоправда, у Львові набагато менше цілодобових аптек, навіть у спальних районах, де вони особливо потрібні.

Пристосованість міста. Cлов’янськ - це місто для його мешканців. Львів – орієнтований на туристів, а тому місцеві деколи відчувають себе зайвими у рідному місті. Ресторани й розважальні заклади в центрі міста працюють переважно для туристів, а тому самі львів’яни почуваються чужими на численних святах та фестивалях. У Слов’янську набагато менше туристів, тому місто сконцентроване на потребах та інтересах самих слов’янців.

Що у нас схоже?

Люди. Теми розмов приблизно одні й ті ж: комуналка, Новий рік, робота, сім’я.  У Слов’янську й у Львові люди зараз готуються до Свят, скуповують подарунки до Свята Миколая й нарікають на короткі дні та довгі ночі.

Проблеми. Євробляхи, ями на дорогах й підвищення цін. Буденні проблеми одні й ті ж, як і по всій країни. Десь вони менш відчутні, десь більше, але слов’янці відчутно менше на них нарікають. Можливо, тому що львів’яни схильні обурюватися всім, що їм не подобається впринципі. А, з іншого боку, побутові проблеми апріорі кращі за воєнні.

Креативність. І у Львові, і в Слов’янську креативність розвивається лише в одиничних острівцях і завдяки обмеженому колу людей. Мова не йде лише про мистецтво, а просто створення чогось нового загалом. Британський урбаніст Чарльз Лендрі говорить про те, що місту достатньо мати один відсоток креативних людей, щоб воно розвивалося. Тому зусилля варто об’єднувати. Перша спроба побудувати співпрацю й довіру між людьми у Львові не досягла усіх цілей, але дала розуміння того, що взаємодовіра необхідна для гри з доданою сумою

Будинки. Спальні райони Слов’янська й Львова практично ідентичні. Тут ті самі панельні будинки, двори та дороги. Туристичний Львів – це маленький клаптик у центрі міста, куди на роботу та навчання стікаються люди зі спальних районів та приміських сіл.

Порядок денний. Пропри воєнний стан, люди у Слов’янську роблять та турбуються про те саме. Ходять на роботу, навчання та ринок за покупками. Влаштовують майстер-класи, воркшопи та зустрічі. Проводять заняття з дітьми та читають у бібліотеці. На перший погляд, буденність, але ця буденність спокійна, а це вже добре.

Марта Кобринович

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED