П’ять років потому. Спогади українського військового про пекельні дні у Слов’янську

П’ять років тому у Слов’янську панувала паніка, жах і постріли. Тоді місто було окуповане проросійськими терористами, а українська армія всіма силами намагалася відбити територію міста.

Однією з важливих локацій тієї війни став блокпост №1, що знаходився на перехресті с. Мирне. 

У 2014 році з 1 на 2 травня, ворог був витіснений з позицій перехрестя 3-х доріг с. Мирне в Слов’янськ підрозділами збройних сил України. 

На сторінці "Неоголошена війна. Блокпост 1" у фейсбуці, у зв’язку з цією датою, виклали спогади одного з українських військовослужбовців, який брав участь у звільненні міста та перебував у той час на блокпосту №1.

Лещеня Сергій Вікторович - полковник національної гвардії України, який керував підрозділами, що першими 2 травня 2014 року зайняли позиції залишені ворогом, почали облаштунок блокпоста №1 і організацію оборони і контролю цього перехрестя доріг.

Далі - спогади військового:

"Прийняв резервістів добровольців з Майдану в Пертівцях в березні і до 20 квітня вони проходили вишкіл. Після прискореного курсу навчання пройшли злагодження в Павлограді і потім декілька днів - на блокпостах. В ніч з 1 травня на 2 травня були перекинуті в Бугаївку, а звідти - на блокпост №1 сел. Мирне на околиці м. Слов’янська. Добиралися на блокпост на 2-х автобусах і БТР-80. Не було карти місцевості, чіткого узгодженого маршруту, добиралися до місця дислокації навмання і попали на околицю Слов’янська з іншої сторони, прямо на позиції російських окупантів та їх найманців, де їх обстріляли.

На пост прибули 2 травня, з якого ворог відступив до м. Слов’янська. На службу на посту №1 заступили:

- 32 резервіста добровольця Нац. гвардії України озброєні стрілецькою зброєю;

- 25 десантників, у них на озброєні був БТР;

- 11 бійців Криворізької бригади внутрішніх військ.

Умови для несення служби були важкими — дощ, слякота, холод вночі, не екіпіровані, ні палаток, ніякого укриття, дозори спали по черзі в маленькому синьому мікроавтобусі, захопленому у ворога, знаходячись під постійними обстрілами. Не було води, їжі, зв’язку, боєприпасів. Вдень приїзжали різні сєпарські групи на чолі з батюшками МП, проганяли і проклинали бійців з блокпоста, щоб вони не захищали рідну землю. А ворог в цей час готувався до атаки на блокпост і о 6 ранку 5 травня, оточивши з усіх сторін, почав інтенсивний обстріл. Це був жорстокий бій, де бійці добровольці прийняли перше бойове хрещення. Ворог отримав достойну відсіч, так і не наважився штурмувати.

В цьому бою проявили себе кулеметник Пришиб Олександр, який отримав поранення, старшина Голополосов Юрій, десантник ДШБ, Авраменко Сергій з Національної гвардії.

Дякуючи досвідченим воїнам десантникам, які вже мали бойовий досвід, і злагодженості дій всіх підрозділів, наступ був відбитий. Це був один з самих тривалих і жорстоких боїв. Ворог постійно обстрілював, робили вилазки ДРГ кожен день по декілька разів, особливо вночі і під ранок.

МИ вистояли і продовжували укріплювати блокпост №1. Висловлюю подяку своїм воїнам які з честю виконували свій обов’язок".