• Головна
  • Студент - це той, хто живе без гарячої води з квітня по листопад. Історії трьох студентів
12:30, 17 листопада 2019 р.

Студент - це той, хто живе без гарячої води з квітня по листопад. Історії трьох студентів

Студент - це той, хто живе без гарячої води з квітня по листопад. Історії трьох студентів

17 листопада відзначають Міжнародний День студентів.

Хто пам’ятає цей період? Навчання, друзі, гуртожитки, хвилювання через сесії і яскравий відпочинок. Недарма кажуть, що студентський час - один з найцікавіших у житті людини. Та чи дійсно це так? Чи всі знаходять себе серед серйозних викладачів та постійного навчання. Ми поспілкувалися з трьома студентами, які детально розповіли нам про те, як же їм живеться.

Катерина Ампілогова народилася у Слов’янську і вчилася у ЗОШ №15, зараз закінчує навчання у Харківському торгово-економічному інституті Київського національного торгово-економічного університету.

Студент - це той, хто живе без гарячої води з квітня по листопад. Історії трьох студентів, фото-1

Як більшість студентів, Катя обирала університет за своїми нахилами - їй подобалася математика, тому вона обрала економічне спрямування. Ще у школі дівчина знала, що поїде навчатися до Харкова. На той момент Донецьк вже був окупований, а Київ - занадто далеко від дому. У рік, коли Катерина вступала до університету, була особливість з пріоритетами. Студент мав виставляти пріоритетні університети. Так само і університети, в які вступали на бюджет. Якщо один з них прийняв студента на бюджет, зарекомендував і поставив у пріоритет, то в інші вже вступити на бюджет не виходило, бо з інших баз студентів викреслювали. Так співпало, що Катю зарекомендував ВУЗ, який в її переліку був на останньому місці. Через це дівчина дуже засмутилася, а батьки Каті вже були готові оплачувати контракт, аби донька вчилася там, де їй сподобалося більше. 

"Я все ж таки залишилася там на бюджеті. І жодної секунди не шкодувала про це.

Перші дні в університеті Каті було "стрьомно". ВУЗ не подобався, одногрупники видавалися дивними. На те, щоб адаптуватися, знадобилося місяці чотири. Вже ближче до першої сесії Катя знайшла спільну мову з іншими студентами, викладачами, відчула себе справжньою студенткою. 

Вчитися в університеті було не дуже складно, але у кожному семестрі знаходився викладач, з яким Катерина не могла знайти спільну мову. При цьому дівчина жодного разу не злітала зі стипендії, з другого семестру стала старостою, балатувалася до студ ради, куди її швидко прийняли. 

"Студенти - це перерослі школярі".

Навчання на останніх курсах відрізняється від того, що було на початку. На перших курсах є навчання, на останніх - лише сесія, каже Катя. 

Найважливіше, що отримала дівчина в університеті - це одногрупники, розумні та кваліфіковані, "круті" викладачі, а ще неперевершену атмосферу навчання. Серед того, що не подобалося Каті - моменти "совка", який досі проскакує в українських університетах (застаріла інформація, непотрібні заходи).

"Я не назву себе студенткою, яка закінчує навчання лише для того, щоб отримати "корочку". Не знаю, як поведе мене життя, але я би хотіла спробувати попрацювати по професії".

Іншим студентам Катерина побажала спробувати піти на ту спеціальність, яка близька до них, а не їх родичам. А під час самого навчання не хвилюватися через сесії, або викладачів, з якими можуть виникати конфлікти.

"Просто кайфувати і брати звідти те, що подобається".

Сергій Хряков зі Слов’янська. Навчався у 10 школі, а зараз вивчає програмування у ДДМА (Донбаська державна машинобудівна академія).

Як каже сам Сергій, професію обрав через мрію робити відеоігри. Тому підбирав ту спеціальність, яка допоможе її реалізувати. ДДМА хлопець обрав через те, що академія знаходиться поряд із домом.

З самого початку навчання Сергій, як і більшість студентів, боявся того, що не зможе знайти нову компанію, зійтися з новими людьми, хвилювався, що не потягне важке навчання. Хлопцю хотілося вчити все, що дають, бо був впевнений, що це стане важливим кроком до мрії. На жаль, на третьому курсі він переконався, що програмування - це не те, чим йому подобається навчатися.

У більшості людей розуміння того, що ти - студент, приходить після першої сесії. Сергій же говорить про те, щоу нього це відчуття прийшло з відчуттям свободи. “Я вже дорослий, я сам приймаю рішення і несу відповідальність за них”.

На запитання про найприємніші моменти в академії Сергій відповідає, що це те, що не стосується навчання. Особисто для нього - це участь у меді-групі, яка працює при Академії, зйомки, фото, радіо.

“Це мене тримає в Академії, хоча прагнення до навчання вже немає”.

Займатися в Академії Сергію не важко. Важче себе спонукати до навчання та виконання завдань, які, як зазначає хлопець, ніколи не були йому корисні. Що дійсно корисного дало Сергію студентство - це багато нових корисних і цікавих знайомств, розуміння для хлопця справжнього призначення і мети. Тут же він зустрів перше справжнє кохання, знайшов справжніх друзів і зрозумів, що не можна марнувати час дарма.

“Студент - це той, хто живе без гарячої води з квітня по листопад. Його кращі друзі - таргани під ліжком. Він може прожити на місяць 1300 і не бути голодним жодного дня. І це ті, за ким майбутнє, сподіваюся, набагато краще ніж теперішнє”.

Іншим студентам Сергій радить знайти те заняття, яке приносить задоволення, і зробити його своєю професією.

Катерина Алєко вчилася у слов’янській ЗОШ №15, а зараз вчиться у Київському університеті Тараса Шевченка.

Рішення про вступ до університету було чи не найважчим у житті дівчини. До останнього моменту вона не знала у який ВУЗ та на яку спеціальність вступатиме. При цьому, варіанти були зовсім різні. Катя розглядала і журналістику, і економіку, філологію і, навіть, спеціальності військової кафедри. Вже після вдало складених ЗНО батьки порадили Катерині обрати міжнародні відносини. Про це вона знала небагато, лише те, що ця спеціальність досить престижна, особливо в Інституті міжнародних відносин ім. Тараса Шевченка.

Сама подача документів до вузу була доволі звичайною. Це була перша подорож студентки до Києва. Ще у поїзді вона почала переписуватись з дівчинкою, яка вступала в той же ВУЗ. Через те, що Катя не мала особливих очікувань, перші враження від університету були досить нейтральними. А про студентське життя вона знала з американських фильмів, тому тут очікування і реальність трохи розійшлися. 

"Чому це у мене в перший день не з'явилося величезної компанії друзів та хлопця, як молодий Ді Капріо? Авжеж я гіперболізую, але..."

Момент чіткого розуміння себе як студентки Катя згадати не може. Але допускає, що це сталося чи на першій лекції, чи на першому семінарі. Бо обидва формати навчання для неї були новими. Перші лекції дівчина хотіла встигнути все записати за лектором. А ще, щоб це гарно виглядала. Тому перший час на лекції писала олівцем, а вдома переписувала все. З часом зрозуміла, що сенсу у цьому немає.

Студентка розповіла, що найбільше їй запам'ятався момент, як на першому семінарі з культури викладач запитав, хто хоче першим вийти відповідати. Ніхто з присутніх не наважівся, а Катя вирішила бути активною, підняла руку і вийшла перша.

"Зараз відчуваю невеличку, але гордість за цей вчинок, бо він задав тенденцію. Так і пішло, що Алєко (майже) завжди відповідає першою".

Головна відмінність школи від університету - те, що у школі про тебе всі піклуються, всі знають. В університеті - якщо запам'ятали твоє прізвище - це вже подарунок долі, розмірковує Катя.

Окрім того, студентство дає самостійність. Людина сама відповідає за завдання, плани, сама планує бюджет і витрати. Наразі Каті це подобається, але спочатку дівчина дуже сумувала за родиною.

Найцікавіше у студентстві - це постійний рух. З самого початку навчання Катя долучилася до Освітнього та Інформаційного департаментів та Дебатного клубу.Організовувала зустрічі з відомими людьми ( Надійка Гербиш (яка стала  улюбленою українською письменницею студентки) та Дмитро Чекалкін).

На другому курсі Катерина долучилася до AIESEC - найбільшої молодіжної організації. Вони працюють над різними проектами, що налаштовані на співпрацю людей з різних куточків світу. 

Найскладніше в такому активному студентському житті, каже Катя, правильно розподіляти свій час та знаходити затишок навіть у метушні.

Навчатися в університеті - не легко. Окрім безпосередньо навчання Катерина працює, бере участь у соціальних та студентських активностях. І, хоча, дівчина не намагається завчити те, що не вважає для себе корисним, вона залишається відповідальною студенткою - вкладається у дедлайни, робить завдання, залишається активною на семінарах.

Серед того, що дало студентське життя дівчині, Катя говорить про друзів - прекрасних, старанних, веселих та добрих людей навколо неї.

"Більше того, студентське життя дає розуміння, що таке пріоритети, та намагається адаптувати тебе до стресів".

Серед найяскравіших студентських спогадів у Каті - зустрічі з Яніною соколовою, Гордоном, Педаном, Надійкою Гербиш, дебатні турніри та сесії, співання пісень на курсах з іспанської, звичайно, туси з курсом. Хоча ще дуже багато всього попереду.

Як каже сама Катя, студент - це людина, яка знаходиться у постійному русі, завжди кудись поспішає.

У побажанні іншим дівчина відзначила, що не варто занадто перейматися, адже не всі предмети та не всі завдання є справді важливими. Не бути "задротами", адже на студентів чекає справжнє життя поза сторінками підручника.

"Створюйте та носіть із собою затишок. Погодьтесь, навчання у Львівській майстерні шоколаду з подругою та фондю буде набагато приємнішим, ніж просто у гуртожитку".

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Слов’янськ #новини #День студента #17 листопада #студенти зі Слов’янська
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Оголошення
live comments feed...