Телефонні історії про таксофони і тих, хто ними користувався

З 1 лютого в Україні почали демонтаж старих таксофонів, якими вже довгий час ніхто не користується.

Зараз, у час мобільних телефонів, ніхто і згадати не може, що колись для того, щоб когось набрати, треба було виходити на вулицю, розраховуватись карткою, стояти в черзі. Ми зібрали кілька спогадів від мешканців Слов’янська про те, як колись раніше вони використовували таксофони.

Читайте: В Україні завершилася епоха таксофонів. А що у Слов'янську

“Епоха стаціонарних телефонів вже потроху входить в історію. От із таксофонами в Україні вже закінчили. І якось я задумалася, коли останній раз я чи хтось із моєї родини ним користувався. І пару випадків дійсно було.

Згадую, що коли я була маленька, мої батьки на пошті часто телефонували до родичів, які живуть в інших областях та країнах. Це було ціле діло. Треба було заздалегідь замовити розмову, приблизно за тиждень, оплатити її, назвати приблизний час розмови. Ми приходили на пошту за декілька годин до розмови і чекали. Іноді по декілька годин. 

З обох боків у приміщенні стояли скляні «коробки» з телефонами. Усі кричали, бо чути абонента було погано. А потім сварилися через те, що кричали. Фактично поговорити нормально було неможливо – ніякої приватності. Це не ті розмови годинами через Viber у навушниках. У тебе є хвилин 10, і за цей час ти повинен розповісти по телефону про все, що сталося протягом року. Ну або пиши листа.

Інший раз, коли мені довелося скористатись таксофоном, стався десь роки три тому. Дуже треба було взяти коментар у якоїсь установи, де є тільки стаціонарний телефон. На мобільному грошей не було, тож пішла шукати таксофон. Знайшла, зателефонувала, спитала все, що треба було. Але зловила такий собі флешбек – наче б то я перемістилася у минуле років так на 15”, - Вікторія.

“Пам’ятаю, що доводилося користуватися таксофоном, да. Ну як зараз мобілкою ми користуємося, так тоді тими телефонами. Треба було купляти картку. Були на 60 хвилин, 80 хвилин. Але вони так швидко закінчувалися. Краще було брати на довше.
Телефонував по роботі, за оголошеннями. Або родичам, у яких є телефон. Як тільки з’явилися мобільні телефони, таксофони використовувати перестали. Я і не знав, що вони досі існували”, - Євген.

“Так, таксофонами користувалися ще дуже давно. Спочатку вони були з монетками. Кидаєш монетку, і говориш, скільки тобі потрібно. Іноді хитрували всовували монетку, потім по ньому стукали і він працював, а монетку забирали так і не кинувши. Як тільки з’являлися, якісь злодії трубки обривали. Я не знаю для чого, така забавка була.
Телефонами користувалися, щоб комусь зателефонувати із тих, у кого були телефони, або в інше місто. У нас телефона свого не було, а у сусідів був. Я другу з таксофонів телефонував. Раніше вони по всьому місті були, не лише у центрі ”, - Сергій.

“Звичайно користувалася. Раніше ще старі були, які набирати треба. Пізніше з’явилися кнопкові. Наприклад йдеш по місту, бачиш, щось трапилося, або продають щось цікаве, біжиш до таксофона і телефонуєш в гуртожиток подружкам, щоб швидше бігли. Раніше ж мобілок не було. Так і користувалися. Монетки треба було кидати, щоб він запрацював. Вже пізніше з’явилися кнопкові і з карткою, але такими я не користувалася”, - Наталія.

“Я користувався таксофонами, коли був маленьким школярем. Ті котрі з карткою, монеткові я не застав. Мені батьки картку купили. Вздовж дороги додому стояли таксофони. Я телефонував батькам з кожного, щоб вони знали, що зі мною все добре і де я йду. Був у молодших класах, тому такі заходи безпеки своєрідні. Ось так таксофони заміняли сучасні мобілки”, - Іван.

Чи застали ви таксофони і як ними користувалися? Розкажіть свою історію.