"Першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама після смерті сестри прожила 3 дні", - історії депортації кримськотатарського народу

"Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас - шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти.

Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп "Назарбай" Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю.

У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат", - спогади про депортацію кримської татарки Феріде Меджитової для "Українського інституту національної пам’яті".

Сьогодні, 18 травня, згадують жорстоку історію депортації кримських татар з території Кримського півострова.

Операція з депортації кримськотатарського населення розпочалася о 3 годині ранку 18 травня 1944 року і завершилася 20 травня. Для втілення примусового виселення кримських татар було залучено 32 тис. співробітників НКВС. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до півгодини. Формально дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар та провізію в розрахунку до 500 кг на родину. В реальності ж депортованим вдавалося прихопити з собою в середньому 20-30 кг речей та продуктів. Абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою або потрапила до рук мародерів. Впродовж 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід.

Під час головної хвилі депортації (18-20 травня) виселили 180 014 осіб, для перевезення яких використали 67 ешелонів. Крім того, 6 тис. мобілізованих військкоматами протягом квітня-травня кримськотатарських юнаків окремо відправили на наряди Головного управління формування резервів до Гурьєва (Атирау, Казахстан), Куйбишева та Рибінська, а ще 5 тис. кримських татар заслали на роботи до таборів тресту «Московуголь». Разом за перші два дні з Криму було депортовано 191 044 осіб. Окремо під час депортації було заарештовано 5989 осіб, звинувачених у співпраці з німцями, та іншого «антирадянського елементу». Вони потрапили до ГУЛАГу і в подальшому не враховувалися в загальних зведеннях про вигнанців.

Тоді кримських татар звинувачували у дезертирстві з лав Червоної армії. 22 квітня в доповідній записці на ім’я Лаврентія Берії кримські татари були подібні звинувачення. 10 травня Берія в листі Сталіну повторив попередній закид, додавши до нього «зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу» та «небажаність подальшого проживання кримських татар на прикордонній околиці Радянського Союзу». Також в листі була сформульована пропозиція виселити все кримськотатарське населення до Узбекистану.

Вже зараз зібралося не мало свідчень цього злочину. Український інститут національної пам’яті зібрав спогади тих, хто пережив депортацію.

Свідчення Феріде Меджитової:

"Народилася в 1932 році в с. К'оз Судакського району. Коли я закінчила 3 класи, почалася війна, продовжити навчання мені так і не довелося.

Коли почалася депортація, батька з нами не було, він воював на фронті. Маму і нас - шестеро дітей солдати викинули з будинку, ми так і не встигли нічого із собою взяти.

Голодні та роздягнені ми дісталися в Узбекистан, в колгосп "Назарбай" Бекабадського району. Дали нам маленький будиночок, де дах був нарівні з землею. Ми ледве вмістилися туди зі своєю сім'єю.

У 1944 році першим помер братик Решат, наступного року сестричка Мевіде. Мама день і ніч плакала і після смерті сестри прожила 3 дні. Наступного дня після смерті мами зайшов сусід Абдулла аг'а і передав страшну новину про те, що помер брат.

У брата одна нога і одна рука були підвернуті, очі і рот кишіли мурахами. Я спробувала випрямити йому руку і ногу, але вони застигли. Взяла ганчірку й витерла його очі і рот.

Потім нагріла води, і пішла до однієї старенької з проханням обмити тіло брата. Але вона мені сказала, що хлопчиків обмивають чоловіки і відправила до дідуся Джеббару. Я пішла до нього, а коли повернулася додому, виявилося, що нас чекає машина - мене і двох сестричок відвезли до лікарні. Того вечора померла ще одна моя сестра. Через два дні померла друга. Я залишилася зовсім одна.

Я так і поневірялася по домівках, випрошуючи милостиню. Якось сусіди пожаліли мене і пішли зі мною на базар, щоб поміняти на продукти речі, що залишилися. Мене залишили біля входу, я лежу на землі, піднятися сил немає. Хтось вигукнув моє ім’я - я ледве відкрила очі - це мій родич запитує "що ти тут робиш?". Я все розповіла, він звалив мене на спину і поніс до себе додому. Так мене врятували від смерті.

Пізніше мене розшукав батько, коли повернувся з фронту. Він ішов, покинувши вдома дружину і шестеро дітей, а залишилася у нього одна я.

Мама померла в 34 роки, старшому братові було 16 років.

Ці страшні роки хіба можна описати і розповісти? Я їх буду пам'ятати до кінця свого життя".

Феріде Меджитова померла в 2008 році

НКВС та НКДБ СРСР вважало можливим закінчити всю операцію з депортації кримських татар достроково до 18-20 травня 1944 р. Згідно з графіком операція з «детатаризації» Криму мала розпочатися вранці 18 травня. Однак у деяких населених пунктах виселення корінного населення розпочалося пізно ввечері 17 травня.

Спогади Ділявера Еннанова

«З вечора 17 травня 1944 р. у Сімферополі з’явилося багато вантажних машин, – пригадує Ділявер Еннанов. – Їх розмістили по обидві сторони вулиці. Одночасно у місті з’явилося багато-багато солдат. Ми, маленькі хлопчики, бігали вулицями і рахували. Починали і збивалися з рахунку. Чи ми могли собі уявити, для чого вони призначені? У місті не було скасовано комендантської години, і ми з мамою лягли спати раніше. Раптом серед ночі сильний гуркіт у двері. Прокинувшись, я побачив, як заспаній матері офіцер сердитим голосом щось читав на папері. Поряд з ним стояло двоє солдат. Офіцер поспішав. Повідомив, що на збори є 10 хв. (…) Нас вивели з дому в двір. Під дощем в оточенні солдат внутрішніх військ сиділи зі своїм скарбом наші сусіди, також кримські татари. Разом з ними ми просиділи до світанку. Підігнали машини і нас відвезли на окраїну міста, до залізничної станції (…) Пам’ятаю, нас посадили в подвійний вагон № 44. Сльози, стогін, крики – і поїзд рухається з місця. Коли перетинали кордон Криму, всі, хто був в ешелоні, заспівали якусь пісню. Співали і плакали, оглядалися назад».

Тамара Протасова, яка маленькою дівчинкою також була депортована разом зі своєю сім’єю з Криму, розповідала:

«На світанку 18 травня 1944 р. нас розбудив гуркіт у двері. Троє озброєних солдат наказали нам швидко зібратися для виїзду. Перелякана мама вирішила, що нас повезуть на розстріл, як німці розстрілювали євреїв. Вона мовчки взяла мене за руку і, не збираючи ніяких речей, пішла до виходу. На щастя, нам трапилися хороші конвоїри. Вони пояснили: вас виселяють, шлях некороткий, беріть із собою все, що зможете взяти».

Осіб, депортованих із Криму, зарахували до категорії спецпоселенців, виселених довічно. Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про кримінальну відповідальність за втечі з місць обов’язкового постійного поселення осіб, виселених у віддалені райони Радянського Союзу в період Вітчизняної війни» від 26 листопада 1948 р. встановлював жорстоке покарання за втечу зі спецпоселення – 20 років каторжних робіт.

Внаслідок поганих кліматичних та санітарно-побутових умов, непосильної праці та хвороб у нових місцях проживання кількість кримських татар різко зменшилася. Станом на 1 січня 1953 р. у Радянському Союзі проживало 165 тис. спецпоселенців кримськотатарської національності, з них 46 тис. 461 чоловіків, 64 тис. 53 жінки, 50 тис. 220 дітей. Окрім цього, режим спецпоселень сприяв руйнуванню етнічної єдності, мовної спільності кримськотатарського народу, знецінивши такі норми як право на життя, честь і гідність людини.

Режим спецпоселення для репресованих народів Криму був скасований лише указами Президії ВР СРСР від 27 березня 1956 р. (для кримських греків, болгар, вірмен) та від 28 квітня 1956 р. (для кримських татар). Законодавчі акти вищого органу державної влади СРСР хоча й передбачали звільнення з-під адміністративного нагляду спецпоселенців з Криму, однак повністю позбавляли їх права на компенсацію втраченого при виселенні майна та забороняли повертатися в місця колишнього проживання. Ця заборона формально діяла до 1974 р., а фактично до 1989 р.

Україна ніколи не відмовлялася від визнання актів органів колишнього СРСР щодо відновлення прав депортованих, а з часу проголошення незалежності взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повертаються на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-18 «Про… гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України, а також 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.

До анексії Криму РФ, на території півострова функціонував татарський меджеліс - представницький органкримських татар, подібний допарламенту. Згідно із статутом, метою меджлісу є подолання наслідківгеноцидувчиненого проти кримських татаррадянськоювладою, відновлення прав і національно-теріторіальне самовизначення. Розташований уСімферополі.

Після анексії Криму Росією проти Меджлісу і кримських татар чиняться репресії. Так, самопроголошена «прокурор» Республіки Крим призупинила діяльність Меджлісу кримськотатарського народу за незалежну проукраїнську політику, а також заборонила в'їзд до Криму Голові Меджлісу Рефатові Чубарову. 

Інститут національної пам’яті зробив підбірку історичних фотографій депортованого кримськотатарського народу:

Слов’янськ новини Крим депортація кримських татар депортація кримські татари
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
161 перегляд у липні
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі

Суспільство
5 липня - визначна дата для Слов'янська. У цей день місто було звільнено від "русского мира". Його наслідки можна побачити досі: у зруйнованій Семенівці, розбитому будинку Андріївському, у пам'ятних дошках вбитим за наше місто. А ще, - в душах тих, хто у 2014 пережив окупацію Слов'янська. Спеціально до Дня звільнення міста 6262 та Make Sense Production зробили великий фільм-спогад про життя мешканців Слов'янська в окупації та одну з найважливіших для них п...
соцмережі
Сьогодні, 5 липня, Слов'янськ відзначає День звільнення від проросійських терористів. Люди вітають місто у соцмережах. Ми зібрали декілька привітань від тих, для кого цей день також став важливим.
Суспільство
Сайт міста Слов'янська зібрав новини за минулий тиждень, які мешканці читали найбільше. 5. На п'ятому місці новина про великий порив води у центрі Слов'янська. На перехресті вулиць Центральна і Шовковична дороги були залиті водою. 4. На четвертому місці опинилися кримінальні зведення. Лише за добу у Слов'янську виявили учасників НЗФ, шахраїв та трапилася аварія. Читайте: Учасники НЗФ, шахраї та аварія. Кримінальні новини у Слов'янську за добу 3. Трійку най...
LifeStyle
Навряд хтось думав, що карантин затягнеться так надовго. А думали так: посиджу трохи вдома, відпочину, доведу усі справи до ладу, приділю собі увагу. Аж ось несподівано вже минула карантинна весна, вже позаду перший місяць карантинного літа, і щось кінця-краю не видно. Якщо десь у березні люди ще тішилися надією здійснити свої плани на дві прекрасні пори року, то тепер довелося «затягнути пояси». Головне – не задихнутися від нестачі кисню від таких затягув...
фотофакт
На Соборній площі у Слов'янську з нагоди 6-ї річниці визволення міста від незаконних збройних формувань та встановлення миру Асоціація дослідників військово-історичної спадщини "Плацдарм" проводить історичну інсталяцію «Війна очима «Чорного Тюльпану». В інсталяції представлені аутентичні предмети з 2014 року.  На площі у центрі міста до 20:00 можна буде поринути у не найприємніші спогади 2014 року. Серед предметів, що представлені у інсталяції: згоріле ав...
Суспільство
Пропонуємо добірку коротких новин про ситуацію із коронавірусом в Україні та світі станом на 5 липня. +81 новий випадок COVID-19 лабораторно підтверджено на Донеччині протягом цієї доби, 4 липня: 2 у Черкаській ОТГ (65-річний чоловік та 68-річна жінка), 4 у Слов’янському районі (дві жінки 59 та 70 років, 3-річний хлопчик і 30-річний чоловік), по одному - в Мар’їнському районі (37-річна жінка), Краматорську (чоловік 54 роки) та Маріуполі (46-річний...
Суспільство
Сьогодні вихідний і ми пропонуємо вам трохи перепочити і відволіктись від новин. Спекотне літо у Слов'яньку у самому розпалі, а у вихідні так і тягне до води. На щастя, у нашому місті є де охолонути. Незважаючи на коронавірус, у Слов'янську знайдуться багато охочих поніжитись на пляжах солоних озер у компанії з іншими купальщиками. Сьогодні ми вам пропонуємо зібрати пазл із зображенням найпопулярнішого пляжу у нашому місті. Коли повністю зберете картинку,...
Суспільство
За минулу добу у Слов'янську додалося 72 нових випадкі інфікування на коронавірус. Про це на своїй сторінці у фейсбуці написав голова Донецької ОДА Павло Кириленко.  Загалом на Донеччині за минулу добу додався +81 новий випадок COVID-19. - 2 у Черкаській ОТГ (65-річний чоловік та 68-річна жінка) - 4 у Слов’янському районі (дві жінки 59 та 70 років, 3-річний хлопчик і 30-річний чоловік) - по одному - в Мар’їнському районі (37-річна жінка), Краматорсь...
Суспільство
Вже пройшов місяць літа 2020, але це означає лише те, що попереду ще є час, щоб реалізувати свої теплі мрії. Ми створили спеціальний чек-ліст на літо 2020. Обирай те, що ще не робив, і отримуй задоволення від повноти життя. Ви можете і самі скласти перелік необхідного. А ми додамо вам декілька ідей. 1. Здійснити мрію Одне із найважливішого в житті людини - реалізація маленький мрій. Дуже часто люди записують у мрії те, що можна здійснити за декілька годин....