Коли під час ремонту в оселі або переїзду настає час позбутися старих речей та різного непотребу, виявляється, що зробити це буває дуже важко. От ти дивишся на старі сорочки, ще бабусині сукні, потерті валізи, з якими дідусь їздив у Сочі, склянки, ґудзики та інші речі – і розумієш, що воно тобі ну ніяк не потрібно, більше ніде не знадобиться.
Розумієш, що без цього непотребу у тебе було б більше вільного місця в квартирі, а замість усього цього можна було поставити нову шафу-купе або крісло. А потім сам думаєш чи родичі кажуть: «ну як можна стільки всього взяти і викинути? А може там є щось потрібне. Так же можна всю хату викинути».
От щось таке приблизно у мене і малюється в голові, коли мова йде про шлях України до Європи. Так, є Меморандум між Україною та Європейським Союзом, але цього замало, щоб можна було казати, що Україна – це Європа.
Мені здається, що нам і не вистачає якогось такого генерального прибирання з викиданням непотребу. Тут, наче б то, і не можна сказати, що нічого не робиться. Вулиці перейменували, таблички з їх назвами поміняли, утворили кілька антикорупційних державних органів та ДБР, прийняли закон про мову, почали реформу медицини, освіти та поліції (дуже спірно, але нехай вже буде). Але все одно щось не те.
Ще ж треба викинути з голів те совкове сміття, яке потім і дітям закладають у голову. Бо ми ж звикли, що без нього нікуди. Звикли, що можновладці точно не можуть бути адекватними, що проблеми краще вирішувати без втручання поліції та суду, що за державну зраду тобі точно нічого не буде, що зі статтею про посягання на територіальну цілісність та недоторканість України можна стати депутатом, що можна напідпитку за кермо сісти. І ще багато такого пострадянського «непотребу», через який часто можна почути, що десь там в Європі краще.
Тому, мабуть, настав час генерального прибирання. І щоб той шлях до Європи точно стало видно, не достатньо просто протерти пилюку по поличках. Як сказали на вчорашньому заході до Дня Європи, реальна інтеграція починається на вулицях міста та у нас вдома. Від себе додам, що ще і в мізках.
Коментарі