Ще раніше, у вересні, також скоротили деякі маршрути. Таку оптимізацію пояснили тим, що у перевізників збільшилися витрати, а вартість проїзду не змінилася.
Люди, звісно, після низки таких оптимізацій почали писати щось на кшталт: "да чего мелочиться, давайте просто все частные автобусы отменим - и нет проблем".
Перебудувати плани на вихідні через проблеми з транспортом - це не така велика проблема, як доїхати в будній день на роботу в інший кінець міста. Добре, якщо начальник адекватний і все розуміє. Але ж є начальники, які можуть зробити догану за запізнення чи якось вдарити по гаманцю. З іншого боку щодня їздити на таксі теж не хочеться.
І що ж людям робити? Звісно, люди платитимуть, якщо в них немає альтернативного транспорту. А в будь-якому випадку завжди залишаться ті, хто з якихось причин не водить автівку, не їздить на велосипеді та самокаті, не може багато ходити пішки.
Так, підвищення вартості проїзду цілком виправдане, адже у нас кожного року (якщо не місяця) все дорожчає. Але, гадаю, можна було все прорахувати заздалегідь та підготуватися до підвищення, щоб обійтися без таких радикальних мір як різке скасування маршрутів та скорочення рейсів.
Я особисто живу в мікрорайоні Лісний. Здавалося б, найбільш щільно населений мікрорайон, від якого взагалі ніколи не було проблемою кудись доїхати. Тут ще мені пощастило, що йти звідти до центру при гарній погоді - максимум 20 хвилин. Але ж попереду холод...
І от я порахувала, скільки мені обійдеться їздити на роботу та додому у листопаді, якщо автобус коштуватиме 10 грн. Якщо помножити 20 грн на 22 дні, вийде 440 грн. Окей, із тролейбусом вийде дешевше. Але для невеличного містечка, яке можна пішки обійти за кілька годин, це якось занадто, як мені здається.
Наприклад, можна було трохи раніше підвищити проїзд, як це зробили в багатьох містах не тільки Донеччини, а й України. Так, у сусідньому Краматорську розповідають, що там проїзд подорожчав ще навесні 2021 року. Квиток у тролейбусі коштує 8 грн, в автобусі - 10 грн.
Кажуть, що маршрутні таксі Краматорська в не надто гарному стані. Найбільш "убиті" з них замінили автобусами, але їх на маршрутах не надто багато. Транспорт став ходити більше. При цьому в сусідньому місті школярі в громадському транспорті їздять безкоштовно (і тут пригадуємо "прекрасну" історію про школярку, яку в Слов'янську вигнали з тролейбуса). А студенти мають знижку 50%.
Розплатитися карткою в сусідньому місті можна у тролейбусах та комунальних автобусах. У приватних автобусах є тільки готівка, а водії там теж не видають квитки.
У Кременчуці, що на Полтавщині, вартість проїзду підняли з серпня цього року: в тролейбусі - з 2 до 5 грн, в автобусі - з 6 до 8 грн. У самій Полтаві квиток у тролейбусі став коштувати 6 грн замість 3, в автобусі - 8 грн замість 5.
У Тернополі проїзд у громадському транспорті дешевший, якщо за нього сплачувати банківською карткою. А у Хмельницькому за е-квиткок платити менше, ніж за звичайний.
У Миколаєві проїзд подорожчав ще в травні. Там він в залежності від відстані коштує від 6 до 10 грн. Того ж місяця Рівне підняло вартість квитка в тролейбусі до 6 грн та в автобусі до 8 грн.
Наша журналістка Лідія Хаустова також висловилась з цього приводу:
Вже декілька років я користуюся громадським транспортом у Харкові. І ціна на нього протягом декількох років однакова - від 6 до 9 гривень. Все залежить від кілометражу.
По факту проїзд від ХТЗ до Палацу спорту або Одеської (а це приблизно 40 - 50 хвилин дороги) коштував стільки ж, скільки у Слов’янську усі автобуси. Підняти ціну у місті хочуть до 10 гривень. Від Залізничного до Лісного дорога займає приблизно 20 хвилин.
То ж чому вартість проїзду має бути однакова? Порівнювати розміри Харкова і Слов’янська - об’єктивно смішно. Мені поки не зрозуміло, чому у нашому місті відбувається саме так. Про якість транспорту я взагалі промовчу...
Тож, як показує досвід інших міст, можна обійтися без радикальних дій, які змушують населення пити заспокійливе.
