12:16, 21 березня 2022 р.
Вірші про сучасну війну в Україні - до Дня поезії 2022
21 березня відзначають всесвітній День поезії.
Майже місяць в Україні триває війна. Війна страшна, болюча, жорстока. За цей час у поетів та письменників одна головна тема творчості.
Сьогодні до Дня поезії ми зібрали вірші та пісні про сучасну війну в Україні.
Олександр Ірванець
З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!
Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.
Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Тих усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.
З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
...Чом відводиш очі, Білорусь?
Марко Терен
Що з нами збудеться,
мила, що з нами стане?
Вітер сліпий жебракує поміж містами.
Мох проростає дахами,
тоншають стіни.
Те, що здавалось непевним,
стало постійним.
Те, що здавалось далеким -
стало свідомим.
Хочу додому, чуєш!!!!
Я хочу додому...
Спогад пече, розлука гірчить безпідставно...
Що з нами збудеться,
мила,
що з нами стане?..
Там, де, здавалось, завтра, настало сьогодні.
Наші тіла годовані,
душі - голодні.
І уві сні так беззахисно й підсвідомо:
«хочу додому,
мила, я хочу додому...»
Олександр Положинський
Я хочу щоб моя куля
Поцілила в серце ворога
Щоб не рахувала зозуля
Щоб він заплатив - дорогоЯ хочу щоб мої гармати
Його розривали на клапті
Щоб тільки шматки і шмати
Щоб тільки шмарклі й лаптіЯ хочу щоби моя Стугна
Спалила його до вугілля
Щоб сльози стогін і туга
Стали платою за свавілляЯ хочу щоб ніж мій гострий
Проникнув у грішну душу
Я його не кликав у гості
Тепер убивати мушуЯ хочу щоб кляті приблуди
Обдурені й свідомі
Не виникали з нікуди
Ніколи в моєму доміЯ хочу щоб мої діти
Не плакали й не боялись
Щоб завжди могли радіти
Щоб завжди могли й сміялисьЯ хочу щоб моя країна
Звільнилась від клятих обіймів
Щоб минула війна і руїна
Щоб минули руїни та війниЯ хочу пожити в мирі
Я хочу пожити в світі
Де люди привітні й щирі
А злі й підступні… вбиті
Олексій Розумов
Не питайте мене, що я бачив щодня на війні.
Я мовчатиму довго — так, мовби й нічого не бачив.
Тільки друзі загиблі турбують мене уві сні
Та ніяк не залишать. Я злий — я за ними не плачу.Краще в мене спитай, скільки бачив від Господа див,
Ніж про обстріли “Градів”, розруху й підірвані танки…
Я за ціле життя стільки заходів не проводив,
Скільки тут я зустрів дивовижних рожевих світанків.Як багато зірок на Донбасі! Та чорт забирай,
Більше я не люблю роздивлятися небо прошите.
Якщо бачу я зірку, злітаючу за небокрай,
Тільки й хочу, що впасти та вуха руками закрити.Я кидаю ножа. Я стріляю, що твій Робін Гуд.
Я люблю Батьківщину, дітей своїх, батька і мати.
Та боронь мене, Боже, зустріти ворожих паскуд…
Я втомився, мій Боже. Я більше не хочу вбивати.Захисти їх від мене, від гніву мого за братів.
Поверни тій російській матусі здорового сина.
Я благаю, мій Боже! Я крові його не хотів —
Тільки чОго не зробиш за волю і за Україну…
Катерина Бабкіна
І ще ця весна – та ж такої ніхто її не просив.
Обабіч поранених трас принишкли тіні птахів.
Завмерли міста – не трепетно чекаючи перших злив,
але у судомах скорботи за втратами матерів.
Кривавий туман стелитиметься поміж темних дерев,
І в зел, що в полях постануть, буде чорне зерно.
Але ця весна – вона ж все одно своє забере.
І ще ця весна – вона також своє віддасть все одно:
пролиється сяйвом цілющим вихорів золотих
у кожні зболені груди, у кожне серце тісне.
І буде певне майбутнє, і буде небо ясне.
І ті всі, котрі залишаться, будуть жити за тих,
хто не.
Ліна Костенко
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком —
кривавий світ, обвуглена зоря! —
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, —
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав — осипалась стіна.
Міністерство культури та інформаційної політики разом з волонтерами запустили портал "Поезія Вільних", де збирає вірші про російсько-українську війну.
"Кожен українець може поділитися своїми творами, які навіяла жахлива війна росії проти України.
"Адже багато людей мають потребу ділитися поезією, рефлексувати біль крізь змістовні рядки своїх творів", – йдеться в повідомленні.
Щоб поділитися своєю поезією потрібно заповнити форму на сайті порталу за посиланням.
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
17:08
Вчора
16:10
Вчора
13:19
Вчора
12:42
Вчора
09:45
Вчора
ТОП новини
Спецтема
Оголошення
live comments feed...
Коментарі