Як волонтерам запобігти емоційному вигоранню – поради психолога

"Понад 8 років минуло з моменту російського вторгнення на територію України, 5 місяців триває на нашій землі повномасштабна війна. Не дивно, що багато хто відчуває не лише фізичну втому, а й емоційне вигорання. Особливо це стосується медиків, рятувальників, волонтерів та інших – усіх тих, хто весь час допомагає іншим. Без відновлення будь-які ресурси рано чи пізно вичерпуються. Й наш емоційний стан – не виключення. Тому, щоб мати змогу допомагати іншим, маємо піклуватися про себе, про свій стан”, - ідеться у повідомленні.

Емоційне вигорання – основна психологічна проблема волонтерів, особливо волонтерів-медиків, психологів, операторів гарячих ліній та інших. Це повʼязано з постійним контактом із чужим болем. А тому, чим більше волонтер бачить болю і страждань, тим сильніше має пильнувати власне психічне здоров'я.

“У волонтерів (медиків, рятувальників), які працюють у гарячих точках, вигорання може настати вже за 2-3 дні безперервної роботи. І тоді людина, яка надає допомогу, перетворюється на того, хто її потребує. Для того, щоб не втрачати ефективність і допомогти максимальній кількості людей, волонтер має дбати про власну психологічну гігієну. І це не менш важливо, ніж допомога іншим”, - додають психологи.

Симптомами вигорання є емоційне виснаження, втрата енергії, безсилля, почуття спустошеності, апатія; негативне ставлення до інших людей, дистанціювання; звинувачення тих, кому надається допомога, у безпорадності, слабкості духу; низький рівень особистих досягнень, зниження компетентності та ефективності, зосередження на самому завданні, а не на результаті; певні фізичні ознаки (головний біль або біль у шлунку) та зміна поведінки (підвищення активності чи, навпаки, пасивність).

Щоб запобігти емоційному вигоранню, психолог Леся Ковальчук радить після кількох годин або дня роботи у гарячій точці, де багато болю і страждань, змінювати види діяльності. “Нехай це буде спокійна рутинна робота, яка не передбачає багато контактів із людьми: плетіння маскувальних сіток, приготування їжі, сортування одягу тощо. Чергування діяльності дозволить вашій психіці перепочити та відновитися”, - зазначає Ковальчук.

Також вона радить висипатися. Ефективний волонтер – це волонтер, який гарно відпочив. Під час сну тіло і психіка “ремонтують” самі себе.

Слід зберігати ритм життя. Скільки б не було роботи, варто намагатися дотримуватися своїх базових рутин: ранкове вмивання, їжа тричі на день, приймання ліків або фізичні вправи тощо. Це важливо не лише для нормального фізичного самопочуття. Звичні ритуали заспокоюють і дають відчуття, що “я в порядку”.

Варто робити паузи протягом дня: 5-10 хвилин, щоб спокійно випити кави, подивитись у смартфон або просто у небо.

Психологи радять лишати проблеми за порогом домівки, вдома прийняти теплий душ. Якщо душ недоступний, можна умитися та потримати руки під проточною водою, переодягнутися в домашнє, обійняти рідних, зробити те, що заспокоює, заземлює (пограти з дитиною або почитати книжку).

“Приймайте допомогу. Дозволяйте іншим допомагати вам – і просіть про допомогу, коли потребуєте її. Ми стаємо сильнішими, коли працюємо разом. Ми наближаємо перемогу, коли діємо разом”, - додає фахівець.

У разі потреби варто звернутись по допомогу до сімейного лікаря або психіатра.

За попередніми прогнозами МОЗ, через вплив війни (прямий чи опосередкований) психологічної підтримки потребуватимуть близько 15 млн українців. За оцінками ВООЗ, в районах, що постраждали від війни, уже зараз кожна п'ята людина живе з певною формою психічного порушення.

Підписуйтеся на наші оновлення у Viber (новости Славянска)

Слідкуйте за нами в Instagram

Та телеграм: https://t.me/news6262