Волонтер зі Слов’янська розповів про поїздку на деокуповані території (фото)

Ми поспілкувались з волонтером Юрієм зі Слов’янська, який поділився своїми враженнями від поїздки на деокуповані території.

Юрій зі Слов’янська волонтерить вже не перший рік. З початку вторгнення 2022 року наш співрозмовник з командою відразу почав евакуювати людей, варити протитанкові їжаки, пластини для бронежилетів, шили розгрузки. Волонтерська діяльність продовжується і зараз, на дев’ятому місяці війни.

Читайте також: “Людей потрібно спасати, це ж наша нація” - волонтер зі Слов’янська про свою діяльність

Юрій нещодавно повернувся з Донецької області, був проїздом у Слов’янську, Святогірську, заїжджав у недавно звільнені Лиман та Ізюм. Відверто каже, що ситуація в деокупованих містах непроста. Повертатись туди не хочеться.

“Все випалене, все зруйноване, все розбите”

Коли їдеш у такі місця, особливо тільки після звільнення, краще не з’їжджати з дороги на узбіччя. Там на тебе може чатувати небезпека. Так багато людей підірвались - каже Юрій. Окупанти залишають міста буквально начинені вибухівкою.

Наш співрозмовник показує фото з Лиману. На світлинах вщент зруйновані будинки. Юрій каже, що більша частина міста сьогодні виглядає саме так. Людей там залишилось небагато, на вулицях горять поодинокі багаття, які розводять для приготування їжі. По місту розкидані пляшки з-під російського алкоголю та розірвані сухпаї.

Настрої у людей різні. Навіть деякі з тих, хто чекав на “руський мир”, були раді, що їх місто звільнили українські військові. Побачили, що таке цей “руський мир” на практиці. Було й багато тих, хто допомагав нашим військовим, будучи в окупації. Передавали координати ворожих укріплень і сприяли звільненню. Є й ті, які співпрацювали з окупантами, а після звільнення зробили вигляд, ніби нічого не було. Але більшість тих, хто відкрито перейшов на бік окупаційних військ, виїхали в росію чи на окуповані території.

На жаль, під час окупації процвітало мародерство. Свої могли пограбувати своїх же. Зазвичай мародери користувались відсутністю господарів, які евакуювались. Напевно, відчули безкарність за свої дії.

Першочерговою потребою у місцевих на момент деокупації були їжа та вода. Юрій каже, що побачив перед собою голодних людей. Коли роздавали хліб, вони бігли на нього. Зараз переважно просять дрова, у людей немає коштів на їх закупівлю.

В Ізюмі ситуація трішки краща, ніж у Лимані, - каже наш співрозмовник. Відновлення міста поступово триває.

Юрій розповідав нам раніше, що виготовляє буржуйки спеціально для потреб військових і цивільних на Донеччині. Зараз 30 таких буржуйок вже у дорозі.

Щодо допомоги військовим, то їм дуже потрібні автомобілі. Вони зараз як витратний матеріал. Юрій повернувся з Донецької області, аби забрати дві машини для бійців, проте їх треба ще відремонтувати.

Якщо раніше Юрій багато допомагав в евакуації населення, то сьогодні все частіше лунають прохання про допомогу в поверненні. Люди все везуть назад, повертаються з меблями і всім, що вивозили на початку весни. Проте, волонтер поки не радить повертатись, особливо перед зимою. Достатньо одного обстрілу, щоб люди втратили всі блага цивілізації - світла, опалення, води. Та і безпекова ситуація зараз дуже хитка.

З’їздити можна, а от затримуватись не варто - каже волонтер.

Сьогодні діяльність Юрія - це один великий забіг, завдяки цьому вдається триматись і бути корисним.