Яке майбутнє у нашого міста. Записки війни у Слов’янську

Які думки щодо майбутнього Слов’янська є у мешканців міста. 

Сьогодні вже виповнилось 11 місяців, як путін оголосив “сво” і наша країна перебуває у стані повномасштабної війни з росією. За ці 11 місяців мешканці Слов’янська пережили і сльози і радість і розчарування і надію. А які настрої у містян сьогодні? 

Казати за всіх жителів Слов’янська неможливо, але зі спостережень і спілкування можна зрозуміти, що думки різні. Хтось сповнений натхнення і віри у світле майбутнє, а хтось має протилежну думку.

Чого очікувати від завтрашнього дня сьогодні дійсно важко спрогнозувати, але певні позитивні тенденції порівняно з місяцями раніше у Слов’янську все ж спостерігаються. І про це говорять мешканці. Здебільшого це ті, хто вже повернувся, або планує повернутись, а таких чимало. Зараз у місті вже половина від населення до 24 лютого - близько 50 тисяч людей.

Порівняно з літом та початком осені у Слов’янську доволі спокійно. Є тепло, вода і світло майже не вимикають. Відкриваються магазини, кафе та інші заклади, людей на вулицях побільшало. Проте іноді чутно звуки війни з сусідніх міст, прилітає у Краматорськ. Багато хто сподівається, що життя у місті швидко налагодиться і повернеться чи не на довоєнні рейки. Також є сподівання, що у відбудові міста допоможуть міжнародні організації та різні країни світу. На їх думку Слов’янськ вже не буде таким, як раніше, проте має всі шанси стати ще кращим. 

Проте є також інша думка, що для повного відновлення життя у Слов’янську знадобиться щонайменше кілька років. І це за умови позитивного розвитку подій. Значна частина бізнесу виїхала з міста і розпочала діяльність в інших регіонах чи навіть країнах. Хтось, ймовірно, не захоче повертатись через загрозу повторного наступу, що може призвести до втрати бізнесу. А це робочі місця та податки. Багато молоді, фахових спеціалістів та кваліфікованих працівників евакуювались за кордон чи в інші регіони навчатись та працювати і планують продовжити своє життя за межами Слов’янська, а можливо, за межами України, оскільки там для них є більші перспективи для розвитку. Проте є думка, що на їх місце прийдуть інші, зокрема ті, які виїхали зі зруйнованих міст Донеччини. 

Порівнювати 2014 рік з повномасштабним вторгненням було б не зовсім вірно. Але в контексті повернення Слов’янська до нормального життя, містяни все ж можуть пригадати, як все змінилось після окупації та звільнення. Як буде цього разу, невідомо…

Яка думка вам ближча, напишіть у коментарях.