Події, які передували окупації Слов’янська 2014. Огляд березневих новин

Буремна весна 2014 року принесла із собою багато подій, які зіграли вирішальну роль у розв’язанні війни на Донбасі, приходу «русской весны», окупації українських територій. На той час Крим вже перебуває під окупацією, а в регіонах починають розгойдуватись сепаратистські настрої.

В містах починають проходити проросійські мітинги, як реакція на події у Києві. На вулицях все частіше майорять триколори. 13 березня у Донецьку пролилась перша кров учасника мітингу за єдність України Дмитра Чернявського.

А що у цей час відбувалось у Слов’янську? Адже через місяць, 12 квітня, відбудеться захоплення міського відділу міліції і окупація міста бойовиками на чолі зі Стрєлковим-Гіркіним. 

Звертаючись до матеріалів, які публікували в той час у місцевій пресі, у Слов’янську на початку весни було досить неспокійно. У 2015 році наш колега Богдан Красовський робив цикл матеріалів про події 2014 року. 

Сьогодні згадаємо основні події у Слов’янську початку березня 2014 року. На жаль, частина матеріалів з того часу у пресі була видалена, але з’ясувати хронологію все ще можливо. 

1 березня у Слов’янську відбувся проросійський мітинг, який був організований представниками комуністичної партії. Основний меседж зібрань - відмова визнавати владу, яка прийшла після Революції Гідності, проведення референдуму, підтримка окупації Криму. Люди з протилежними точками зору до мікрофона не допускались. З того дня зберігся сюжет телеканалу С-плюс. 

Скріншот з відеосюжету С-плюс 

2 березня 2014 року в Україні оголошують мобілізацію у зв'язку із загрозою військового вторгнення з боку росії. А вже 3 березня під слов’янський військкомат прийшли мітингувальники і вимагали припинити мобілізацію в «армию Майдана». За їх словами, чоловікам роздають повістки, проте зразок ніхто не зміг надати. Військовий комісар Слов’янська Сергій Нікулеско тоді назвав такі заяви провокативними і повідомив, що у Слов’янську мобілізація не проводиться. 

Скріншот з відеосюжету С-плюс 

Тим часом мітинги на площі міста також не вщухають. 5 березня провели “жіночий” мітинг «за мир», на якому також виступила тогочасна голова Слов’янська Неля Штепа. Організатори його назвали неполітичним. Пізніше цього ж дня під головуванням комуністів у місті знову відбувся проросійський мітинг, на якому прийняли резолюцію про проведення референдуму 30 березня. 

У цей же день на площі збирали молодих та активних людей записуватись у групи, які зможуть «стать на защиту города». 

На місцевому телеканалі С-плюс з’являється сюжет про те, що на їх адресу надходять погрози через мовлення українською мовою. 

7 березня у Слов’янську мітингували проти арешту командира «Народного ополчения Донбасса» Павла Губарєва, так званого народного губернатора Донецької області. 

У пресі з’являються матеріали про сотника та координатора самооборони Майдану по Донецькій області, мешканця Слов'янська Олега Котенка. На засіданні круглого столу в березні, який очолив Котенко, обговорювали ситуацію в країні та місті. За словами сотника, найбільша проблема нашого регіону – це відсутність інформації та спотворене поняття про Майдан.

9 березня у Слов’янську відбулися урочисті мітинги до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. 

10 березня стає відомо про побиття місцевого активіста Володимира Панібратченка. За його словами, за півгодини до побиття один із нападників відкрито заявився до Панібратченка додому і, пославшись на спільних знайомих, почав пропонувати «розгойдувати містом проросійські мітинги за солідну суму грошей». Володимир здивувався такими пропозиціями, бо має протилежні політичні погляди. Після закінчення розмови, через 15 хвилин він вийшов на зустріч із друзями, але у власному провулку його зустріли ті самі хлопці на Тойоті та побили. Врятував сусідський собака, який зчинив шум.

12 березня 2014 року, рівно за місяць до захоплення відділу міліції Слов’янська, начальник обласного СБУ заявив, що росія посилає диверсійні групи до Донецької області і його серйозно непокоїть ситуація, зокрема й у Слов'янську.

Тогочасний очільник міського відділу міліції Олександр Мельковський заспокоював мешканців. Він повідомив, слідкувати за правопорядком  допомагають «представители казачества».

14 березня перед початком засідання 60-ї сесії Слов’янської міської ради депутати вирішили розглянути питання про накладання мораторію на проведення мітингів у Слов'янську. Із пропозицією про мораторій виступив депутат Вадим Лях. Він висловив думку, що замість мітингів серед мешканців Слов'янська потрібно провести соцопитування. На думку депутата, необхідно продумати механізм проведення соціального опитування мешканців та за допомогою компетентних осіб у проведенні подібних заходів дізнатися, за які політичні кроки сьогодні виступають слов'янці. А мітинги, на думку депутата, призведуть лише до провокацій.

У пресі тоді також писали про звернення тодішнього голови Слов’янської райдержадміністрації Петра Белоконова на підтримку єдиної України. Наводимо цитату останнього у газеті «Вести». 

«Я бы хотел, чтобы Россия оставила в покое Украину, заняла свои границы и не выходила за их пределы. Тогда мы будем жить и развиваться нормально».

15 березня у Слов’янську відбувся мітинг за єдину Україну. Учасники співали гімн та тримали у руках плакати. Ініціатором проведення виступив слов'янський активіст Михайло Нечипоренко. 

Проте не обійшлося без конфліктів. Площа перетворилася на поле для дискусій двох протилежно налаштованих груп людей. Одні стояли під українським прапором і співали гімн України, інші хоч і без прапорів, але хором скандували «Росія», «Беркут».

Продовження читайте у наших наступних матеріалах.