«Я живу цим. І в цьому моя сила»: історія сапера зі Слов’янська, який повернувся до служби після важких поранень

Станіслав Литовченко зі Слов’янська — рятувальник, який пройшов війну, вогонь, втрати, вижив після тяжкого поранення і знову повернувся до служби.

Його історія — це не просто про службу. Це про покликання, внутрішню силу і вірність справі.

Шлях до рятувальної служби

Станіслав долучився до ДСНС у 2010 році. Після служби за контрактом у ЗСУ він вирішив обрати фах, що потребує рішучості та відповідальності. Починав із пожежної частини як водій автотранспортних засобів. Пропрацював там шість років. У 2016 році перейшов до піротехнічного підрозділу на посаду водія-сапера.

Водій-сапер зі Слов'янська Станіслав Литовченко, ДСНС Донеччини

Саме тоді розпочалась його робота на найнебезпечніших об’єктах Донецької області. Під час багатьох виїздів на передову він неодноразово рятував життя, розміновуючи поля, села, фільтрувальні станції, залишаючи за собою безпечну землю.

«Я дуже люблю свою роботу. Вона складна, небезпечна, але саме в цьому — її сенс», — каже Станіслав.

Нагороди і значення

За роки служби Станіслав отримав низку почесних відзнак: орден «За мужність» ІІІ ступеня, відзнаку Президента «За оборону України», почесну відзнаку Асоціацій «Орден — честь і слава», нагрудний знак «За відвагу в службі».

Водій-сапер зі Слов'янська Станіслав Литовченко, ДСНС Донеччини

Але для нього це не просто нагороди.

«Кожна з них нагадує про людей, місця і події. Про те, що ми пройшли, і чому не маємо права зупинятись», — ділиться він.

Найнебезпечніші місії

До повномасштабної війни Станіслав працював у найгарячіших точках: Чермалик, Авдіївка, Мар’їнка, Зайцеве. Одним із найнебезпечніших завдань було забезпечення безпеки Донецької фільтрувальної станції — об’єкта критичної інфраструктури, який постійно обстрілювали. Завдяки його роботі тисячі людей отримували воду.

Водій-сапер зі Слов'янська Станіслав Литовченко, ДСНС Донеччини

У 2019 році біля Зайцевого під час обстеження стався вибух. Один колега загинув, двоє були поранені. Це був перший серйозний виклик для Станіслава, який залишився живим лише завдяки відстані.

«Це був дуже тяжкий день. Ми втратили побратима. Таке не забувається», — згадує він.

Водій-сапер зі Слов'янська Станіслав Литовченко, ДСНС Донеччини

Повномасштабне вторгнення: нові виклики

Після 24 лютого 2022 року Станіслав залишився в рідному Слов’янську, щоб продовжити розмінування. Його команда працювала на полях, у селах, у містах, знешкоджуючи касетні боєприпаси та новітню зброю.

Водій-сапер зі Слов'янська Станіслав Литовченко, ДСНС Донеччини

Під час одного з таких викликів у Малинівці двоє його колег зазнали поранень. Станіслав особисто надавав першу допомогу та евакуював побратимів до медиків.

«Ми встигли. Один був у тяжкому стані, інший — середньої тяжкості. Це був день, який не хочеться повторити», — каже рятувальник.

У грудні 2022 року під Костянтинівкою стався вибух, який перевернув життя Станіслава.

«Я горів. Усе — обличчя, бронежилет, одяг. У голові — лише думка: “Я живий?” Побратими загинули, а я вижив…»

Повернення після пекла

Він переніс численні операції, лікування, довгу реабілітацію. Після всього — повернувся до служби. Сьогодні він — водій-санітар частини піротехнічних робіт. Допомагає, евакуює, навчає молодих.

Його сила — не лише у витривалості, а у вірності. У небайдужості. У глибокій людяності.

Водій-сапер зі Слов'янська Станіслав Литовченко, ДСНС Донеччини

«Я мрію про мир. Про дитинство для дітей. Про життя без вибухів. Але поки — я тут. Я служу. Бо це — моє», — говорить Станіслав.

У нього є родина — дружина та донька. Вони пишаються ним. А Україна пишається тим, що має таких героїв серед нас.

Читайте також: Російські обстріли Лимана та Костянтинівки: рятувальники 9 годин боролися з вогнем