Як депутати Слов'янської міськради 11 років тому легалізували російську окупацію

Сьогодні минає рівно 11 років з дня, коли частина депутатів Слов'янської міської ради своїми голосами фактично узаконила російську окупацію міста та відкрила шлях до формування так званої "днр" на Донбасі.

Про це свідчать документи та протоколи закритих сесій міської ради, а також відеозаписи тих подій.

Таємне засідання за зачиненими дверима

28 квітня 2014 року у захопленому проросійськими бойовиками Слов'янську відбулася позачергова сесія міської ради. На засідання прибули 42 депутати, що становило безумовний кворум для прийняття рішень.

Сесія була закрита для преси та громадськості. Згідно зі свідченнями очевидців, у залі та коридорах міськради перебували озброєні бойовики так званої "народної самооборони" Слов'янська, які контролювали ситуацію.

Повний перелік депутатів, які були присутні на сесії та голосували за антидержавні рішення, був задокументований у протоколах засідання. Серед них - представники різних політичних сил, більшість з яких після деокупації намагалися всіляко приховати свою роль у легітимізації окупаційного режиму.

Антиукраїнські рішення сесії 28 квітня

На засіданні депутати прийняли низку антидержавних і антиконституційних рішень, які фактично узаконили присутність окупантів у місті:

1. Створили незаконну "Слов'янську народну дружину", узаконивши таким чином озброєні формування бойовиків. У положенні про цю "дружину" навіть були посилання на українське законодавство та Конституцію України, що мало створити видимість легітимності.

2. Запровадили посаду "голови виконавчого комітету" для В’ячеслава Пономарьова, якого бойовики призначили "народним мером". При цьому не відсторонили законно обрану міську голову Нелю Штепу (це сталося два дні потому), а лише обмежили її повноваження.

3. Підтримали проведення так званого "референдуму" про створення "ДНР", що прямо суперечило українському законодавству.

Згідно з протоколами голосування, депутати підтримували ці рішення майже одностайно, без жодних голосів "проти".

Читайте: Напередодні 11-ї річниці трагічних подій: як Слов'янськ став першим захопленим містом Донбасу

Остаточне усунення законної влади 30 квітня

Лише два дні потому, 30 квітня, відбулася ще одна позачергова сесія, куди прибув 41 депутат. На цій сесії депутати проголосували за таке:

1. Прийняли відставку міської голови Нелі Штепи "за власним бажанням".

2. Закріпили всю повноту влади за В’ячеславом Пономарьовим.

3. Передали нежитлові приміщення міськради у власність "Слов'янської народної дружини".

4. Створили спеціальний "Координаційний комітет з питань місцевого самоврядування", який мав встановити повний контроль над життям міста.

5. Передали право підпису фінансових документів міськради заступнику міського голови Олегу Тітяніну, таким чином забезпечивши фінансову підтримку незаконних збройних формувань.

Повернення до влади після деокупації

Як відомо, після звільнення Слов'янська українськими військами 5 липня 2014 року більшість депутатів безперешкодно повернулися до роботи в міській раді.

З понад 40 осіб, які голосували за підтримку окупантів, лише шестеро не з'явилися на засіданнях після деокупації:

1. Деревянко Тетяна Володимирівна

2. Загоруйко В'ячеслав Іванович

3. Кубриченко Віра Петрівна

4. Ларіна Валентина Костянтинівна

5. Скіданов Юрій Павлович

6. Шинкаренко Світлана Юріївна

Решта депутатів продовжували приймати рішення для міста, наче нічого й не сталося. Жодного з них не було притягнуто до відповідальності за колабораціонізм.

Початок окупації та її наслідки

Нагадаємо, що окупація Слов'янська розпочалася 12 квітня 2014 року, коли озброєні проросійські бойовики під командуванням російського офіцера ФСБ Ігоря Гіркіна (Стрєлкова) захопили адміністративні будівлі міста – міськраду, відділок міліції та управління СБУ.

Захоплення відбулося без жодного опору. За словами очевидців, місцева влада не вжила необхідних заходів для протидії окупантам, а деякі посадовці навіть сприяли їм.

Після встановлення контролю над містом, бойовики розпочали справжній терор проти місцевого населення:

• Встановили блокпости на в'їздах і виїздах зі Слов'янська

• Запровадили "народні суди", які виносили незаконні вироки

• Організували незаконні арешти і катування

• Викрадали та тримали в підвалах журналістів, активістів і всіх, хто виявляв проукраїнську позицію

За свідченнями звільнених заручників, у підвалах міської ради та будівлі СБУ бойовики облаштували справжні катівні, де людей піддавали нелюдським тортурам.

Звільнення міста та його наслідки

Лише в липні 2014 року, після тримісячної окупації, українські війська змогли звільнити Слов'янськ. 5 липня бойовики Гіркіна втекли до Донецька, залишивши місто під натиском підрозділів АТО.

Після звільнення Слов'янська були виявлені масові поховання жертв окупаційного режиму, а також задокументовані численні злочини проти людяності, скоєні бойовиками.

Економіка міста була зруйнована, багато підприємств припинили роботу, тисячі мешканців стали внутрішньо переміщеними особами.

Сьогодні, через 11 років після тих трагічних подій, Слов'янськ залишається у прифронтовій зоні, регулярно потерпаючи від російських обстрілів.

Відсутність справедливості

Протягом 11 років, що минули з дня зради, переважна більшість депутатів, які своїми діями легалізували російську окупацію, не понесли жодної відповідальності.

Сьогоднішня річниця — це не лише нагадування про трагічні події, але й привід замислитися над важливістю покарання винних у колабораціонізмі та зраді державних інтересів.

Читайте також: Перший бій під Слов’янськом: як усе починалося