15-річна жителька Слов’янська підкорила Америку екологічним винаходом для порятунку озер

Історія 15-річної ліцеїстки Ярослави Гондар зі Слов’янська, яка презентувала свій екологічний винахід "Турбіна Савоніуса" в американському Коннектикуті.

Журналісти сайту міста Слов’янська 6262 поспілкувалися із самою юною винахідницею, яка наразі через війну перебуває в евакуації у Молдові, а також із її мамою, яка працює на прифронтовій Донеччині. Про випробування прототипів у звичайному домашньому тазику, незабутню подорож до США, зустрічі з американськими конгресменами та великі плани щодо порятунку Слов'янських солоних озер — читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.

Туга за рідним домом як натхнення

Війна розкидала українських дітей по всьому світу, відібравши в них шкільні свята, живі зустрічі з друзями та затишок рідного дому. Проте навіть в евакуації юні українці продовжують дивувати світ своєю незламністю та інтелектом.

П’ятнадцятирічна Ярослава Гондар, учениця Слов’янського педагогічного ліцею, яка наразі через війну вимушено проживає в Молдові, розробила унікальний екологічний проєкт для порятунку водойм. Її винахід — адаптована турбіна Савоніуса — покликаний розв'язати проблему заболочування озер, і саме з цією розробкою дівчина підкорила Сполучені Штати Америки.

Ідея створення очисного пристрою народилася не в тихих наукових лабораторіях, а з любові та уваги до рідних солоних озер у Слов’янську. Мама дівчини, яка залишилася в Україні, згадує, що донька неймовірно сумує за домом, і рідні краї їй навіть сняться. Саме бажання допомогти рідному місту та зберегти його унікальну природу підштовхнуло ліцеїстку, яка взагалі навчається на філологічному профілі, заглибитися в екологічну інженерію.

Ярослава розповідає, що ще з сьомого класу звертала увагу на проблему тутешніх водойм, навколо яких вечорами збиралося багато комах через застій води. Спочатку вона думала створити спеціальний датчик, який би фіксував забруднення, але швидко зрозуміла, що моніторинг не вирішує саму проблему. Тоді дівчина взялася за вивчення існуючих патентів і натрапила на концепцію турбін. Вітрову турбіну саме для екологічного оздоровлення озер раніше ніхто масштабно не розробляв, тож вона вирішила створити власний унікальний прототип.

Ярослава Гондар під час презентації винаходу, Фото надала героїня

Екологічно, дешево та ефективно: як працює винахід

Суть винаходу полягає в механічному змішуванні шарів води та насиченні її киснем. Коли у водоймі виникає застій і рівень оксигену падає, вона починає бурхливо заростати та перетворюватися на болото. Турбіна Савоніуса, яку модернізувала Ярослава, успішно вирішує цю проблему без використання електроенергії. Конструкція працює виключно за рахунок природної сили вітру, запускаючись навіть від найслабших повітряних потоків чи мінімальної течії. Завдяки цьому пристрій є абсолютно автономним та екологічно чистим.

Великою перевагою розробки є її економічність. Як зазначає юна винахідниця, таку конструкцію за необхідності можна виготовити з простих і доступних матеріалів навіть у звичайній слюсарній майстерні. Це робить проєкт дешевим у виробництві та максимально доступним для масового використання на українських водоймах. Наразі Ярослава вже створила пластиковий прототип пристрою та детальну тривимірну 3D-модель у спеціальній програмі, а попереду на неї чекає робота над повнорозмірним габаритним макетом.

Винахід Ярослави Гондар, Фото надала героїня

Випробування в тазу та шлях до фіналу

За кожним успішним винаходом стоїть тривала та виснажлива праця, сповнена спроб і помилок. Свій шлях Ярослава розпочала у грудні, коли її мама випадково знайшла оголошення про конкурс для винахідливих підлітків із Донеччини. Спільно із науковим керівником, Віктором Петровичем Колдуном, дівчина розробила концепцію та подала заявку на американську програму "Invention Convention". Протягом трьох місяців тривала щотижнева напружена онлайн-робота: підлітки консультувалися з менторами, заповнювали спеціальні інженерні журнали, розробляли логотипи та постери.

Перші тестування проходили у звичайній домашній воді. Завдяки колосальній настійливості Ярослави, підтримці її наукового керівника та постійним покупкам нових деталей для експериментів у домашніх умовах, пристрій врешті-решт запрацював як слід. На початку березня родина дізналася новину — слов’янська ліцеїстка увійшла до шістки кращих фіналістів серед двадцяти п’яти учасників програми.

Сертифікат Ярослави Гондар, Фото надала героїня

Американське визнання та бейсбольний тріумф

У травні група українських фіналістів вирушила у незабутню подорож до США. До складу першої в історії української делегації на цьому конкурсі увійшли п’ятеро підлітків із Донецької області — двоє хлопців із Покровська, двоє з Краматорська, а Ярослава зі Слов’янська стала єдиною дівчиною у команді. Організатори влаштували для дітей надзвичайну програму. Вони жили в американських хост-родинах, відвідали престижні Єльський та Коннектикутський університети, де презентували свої винаходи, побували у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку та навіть двічі давали інтерв’ю на американському телебаченні.

Ця поїздка принесла Ярославі не лише наукове визнання, а й неймовірні емоції, які вона називає незабутнім досвідом. Дівчина вільно володіє англійською мовою на рівні B2, тому жодних бар’єрів у спілкуванні з губернатором штату, конгресвумен чи місцевими жителями не виникало. Одним із найяскравіших моментів подорожі став спортивний матч. Оскільки дівчина захоплюється волейболом, організатори зробили їй унікальний сюрприз: запросили на велику гру, де їй надали почесне право зробити перший символічний кидок м’яча.

Ярослава Гондар у США, Фото надала героїня

Записка від чиновника та плани на майбутнє

Американці виявили надзвичайну гостинність і солідарність з Україною, що розчулило родину винахідниці до сліз. Особливим моментом стала підтримка родини на відстані. Представник американського штату передав мамі Ярослави велику письмову подяку, написану українською мовою. У цій записці іноземний чиновник висловив щиру шану жінці за її віддану працю на посаді головної медсестри в прифронтовому Краматорську, де вона щодня рятує життя як цивільних громадян, так і українських військовослужбовців.

Подорож до США не просто подарувала дівчині яскраві враження, а й повернула віру у власні сили, що вкрай важливо для дитини, яку війна позбавила звичного підліткового життя. Мама Ярослави переконана, що ця подія суттєво вплине на вибір майбутньої професії доньки та допомогла їй психологічно перезавантажитися. 

Попереду в юної дослідниці грандіозні плани на літо. Вона збирається сконструювати повнорозмірну робочу турбіну, офіційно запатентувати свій винахід в Україні, а з нового навчального року взяти участь у конкурсах Малої академії наук. Ярослава мріє, що її екологічний стартап спочатку врятує рідні Слов’янські озера, а згодом очищуватиме водойми по всьому світу.