Біциклі чи лайба, вішалка або плечики, або тремпель, тормозок чи обід, грабарка чи шуфля - деякі з цих слів я вперше почув тут. Загалом мовні пригоди тут були доволі цікавими.
По приїзду в Слов’янськ одразу звернув увагу на мовне середовище. Майже на кожному кроці тут російська мова, навіть більшість вивісок російською. Ввечері я відправився на розвідку за продуктами.
- Дайте будь ласка два йогурти, можна з різними смаками.
- Что? Я не понимаю, что такое “смаки”, - сказала продавчиня в одному з місцевих магазинів, правдиво здивувалась такому чудернацькому слову.
- Наверное это “вкусы”, ведь так? - запитала в мене інша, намагаючись продемонструвати свої здібності мовознавця.
Але не все так погано. Наступного ж дня мене потішив один з місцевих супермаркетів - “Двічі в одну річку не ввійдеш”, що лунало на всю залу таки зігріло душу. Потім я помітив, що в розмові зі мною касири теж переходять на українську. Так, дещо у них не вдавалось, але приємно було усвідомлювати, що вони таки розуміють і знають українську. Ситуація покращувалась, я перестав відчувати дискомфорт у мовних питаннях, допоки…
Ви ето, как то странно разговариваете, - сказала пані в фартушку в місцевому кафе. - У вас плохой украинский, какой-то суржик, я вас не понимаю.
У мене... львів’янина… сказала пані російською… Треба було щось з цим робити, а так як те, що одразу спало на думку, є кримінально караним діянням,і суперник був не в моїй віковій та ваговій категорій, тому я вирішив просто піти на курси української мови, добре, що тут такі є і там тепло. (насправді ж все було трохи не так, але від такого порядку подій сюжет гіршим не стане).
Курси тепломовців у Слов’янську вперше з’явилися у 2018 році. Засновники, вирішили створювати мовне середовище, в якому було б комфортно, насамперед, спілкуватись українською. Частина тепломовців у повсякденному житті спілкуються все ж таки російською, але на курсах існує неписане правило “тільки українська”. Часом буває важко, але спілкуються таки українською. Для багатьох жителів Слов’янська час поділився на “до війни” і “після війни”.
“Я знаю французьку, польську, частково німецьку, то чому ж я не можу вивчити українську? - каже одна з відвідувачок. - Це ж не потребує коштів чи титанічних зусиль, це найменше, що я можу це зробити для країни в якій я живу”
Для кожного, хто сюди приходить, мова стала свідомим вибором, хтось до цього прийшов задовго до 2014 року, а хтось вже після війни.
“До 2014 року, ми мало думали про свою країну. До війни, соромно зізнаватись, але я була доволі проросійсько налаштована. - каже інша відвідувачка мало не пошепки. - Я не розуміла, що відбувається на Майдані. Але, коли побачила російський прапор в нас біля виконкому, в мене мало дах не поїхав, все перевернулося. Прикро, що такі звичайні речі ми починаємо розуміти тільки в критичних випадках.”
Дехто з тепломовців каже, що почати говорити українською в повсякденному житті важко, оскільки для оточення це дуже незвично.
“В компанії важко перейти на українську, але нові знайомства я заводжу виключно українською, так легше потім дотримуватись марки україномовного. Люди ж уже знають, що я розмовляю українською і дивуватимуться навпаки, коли заговорю російською”
“Я от на ринку люблю “тролити” продавців українською. Бувають випадки, коли вони хамовито кажуть, щоб я “гаваріла па-русскі”, але я продовжую українською. Вони зляться, а мені весело, в тому ж нічого протизаконного нема”
Якось в розмові я вжив слово “мешти” і всі дуже здивувались - отут я зрозумів, що треба знайомити тепломовців з ґва́рою. Стара львівська говірка доволі специфічна і формувалась під впливом польської, німецької, французької, навіть ідишу трохи підмішано, і побутує думка, що окрім старих батярів її мало хто розуміє. Виявилось і в Слов’янську є батяри, які розуміють гвару, і ми дійшли висновку, що спільні слова таки є, а отже за філіжанкою кави жителі Слов’янська і Львова таки зможуть порозумітися.
Вдячний “Теплиці” і тепломовцям за мовне середовище, цікаві розмови і “лайбу”, “тремпель” та “грабарку”, привезу їх до Львова. А якщо хочете почути цікаві факти, історії про українську культуру, або просто закортить побалакати українською, то тепломовці в цьому допоможуть)
автор Назар Салабан
Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED
Коментарі