"Діти до школи летять із задоволенням", - вчительки Слов'янська про НУШ на практиці

Від початку практичного впровадження реформи «Нової української школи» минув рік. Про те, як це фактично відбувалося, та що змінилося за цей рік, розповіли вчительки початкових класів слов’янської школи №8 Наталя Гращенко та Світлана Зарубіна.

Світлана Зарубіна працює в школі п’ятий рік – випустила поки що один четвертий клас і минулого року взяла першачків. Наталя Гращенко працює 15 років.

Ліворуч - Світлана Зарубіна, праворуч - Наталя Гращенко

Підготовка, труднощі та ставлення батьків

Вчителі пройшли цілу низку підготовчих курсів перед тим, як взяти новий перший клас. Наприкінці курсів здавали модулі та отримували бали, а вже потім − сертифікати про те, що завершили підготовку. Як зізналась Наталя Гращенко, ще перед початком запровадження реформи найбільше побоювання було з приводу того, як зміни сприймуть батьки.

«Батьки казали: та тільки й гратимуться на килимочку»

Мабуть, одним з небагатьох неприємних моментів буле те, що нові меблі школа отримала наприкінці осені 2018 року. Починали рік з того, що пристосовували ті меблі, які вже були. Коли отримали нові парти й шафи, прийшли батьки, аби допомогти все зібрати. Окрім меблів, купили проектор, принтер, телевізор, ламінатор – по одній одиниці техніки на школу.

Потім виявилось, що класи замалі для нових меблів та усіх зон, які обов’язково повинні бути. Але це вирішили – розмістили усе компактно.

Також не було нових книжок та методичної літератури для вчителів, бракувало дидактичних матеріалів. Все вчителям доводилося готувати самостійно, а це займало чимало часу. Хоча зараз всі ці проблеми вирішили.

Стара система та нова програма: відмінності

Наталя Гращенко згадує: було відчуття, що у старій системі треба щось міняти. Якщо зараз діти навчаються у формі гри, то тоді вони повинні були лише сидіти та слухати. Зараз викладання у більшості складається з інтегрованих уроків – за старою програмою такі уроки проводили лише іноді.

На думку Світлани Зарубіної, раніше вчитель був носієм інформації. А зараз вчитель повинен організувати уроки так, щоб дитина могла самостійно вчитися, знаходити інформацію, аналізувати себе та організовувати.

Ще одне нововведення – відкриті шафи та можливість вільно посеред уроку встати й взяти необхідні матеріали чи підручники – для цього не потрібно питати дозволу.

«Раніше були оці батьківські збори. Зараз такого поняття нема – запрошуємо батьків на спілкування за кавою або чаєм»

Навчальний процес: який він

За словосполученням «інтегроване навчання» криється вивчення явища з точок зору різних дисциплін. В якості прикладу Світлана Зарубіна навела манку (крупа). Вчителька навіть опублікувала статтю у шкільному методичному віснику під назвою «Із манки усілякі забаганки». Тож, манка розглядається зі сторони математики, предмету «Я досліджую світ», уроку трудів та малювання. Тобто можна вивчати звідки береться манка, які має властивості, зважити крупу, висипати на рознос та намалювати цифри з буквами або прості математичні приклади. Можна робити поробки з манки або пофарбувати її, наклеївши на папір.

Взагалі весь рік складається з тематичних днів та тижнів. Всього було 35 таких тижнів, теми яких розкривали з боків усіх шкільних предметів.

«Якщо протягом тижня вивчається одне й те саме явище, воно вже точно запам’ятається. Був ігровий тиждень, тиждень лайфхаків, «я - українець, я -європеєць», тиждень транспорту. Тиждень моди дівчаткам дуже сподобався, вони кожен день приходили у різних сукнях та прикрасах, хлопці теж приєднувалися»

У темі транспорту можна рахувати, скільки коштує проїзд, скільки кілометрів треба проїхати, з чого складається та виготовляється транспорт, які його види бувають.

На кожному уроці є руханки, фізкульт-хвилинки − діти не сидять більше 15 хвилин на місці. Кожен день починається з ранкового кола – там діти спілкуються, обмінюються настроєм, враженнями, емоціями згадують тему дня та тижня, розповідають про свої досягнення. В класах є шкала настроїв – там діти смайликами відмічають свій емоційний стан на початку та в кінці дня.

«Є дитина тижня, дитина дня. Кожного ранку діти, дивлячись один одному в очі, кажуть добрі слова та побажання. А від цього і самі стають добрішими. Ранкові зустрічі нас згрупували»

Клас поділений на осередки: зона вчителя, зона змінних осередків – там міняється тема дня й тижня, зона читання – там читають принесені з дому книжки, ігрова зона (або зона відпочинку), зона матеріалів із шафами, зона творчості, зона настрою, куточок природа.

Теплиця на підвіконні

«В нас був акваріум з рибками, черепашка – за ними доглядали, годували. На підвіконні взагалі був сад-город – там діти посадили горох, квасолю, укроп, цибулю. Потім кажуть: давайте щось відріжемо та з’їмо на сніданок. А батьки говорять «Та вони ж вдома взагалі не їдять такого»

Протягом року діти робили стем проект, або теплицю на підвіконні, який об’єднав декілька предметів. Наталя Гращенко разом із дітьми купляла горщики для рослин, землю. Потім діти з батьками купили насіння – його посадили, доглядали й поливали, затіняли від сонця.

Коли насіння проросло, його пересадили на ділянку у шкільному дворі.

«Оце і є Нова українська школа – ми не тільки вчимось, а ще щось робимо своїми руками»

Прогрес та успіхи

З часом ставлення батьків, як помітили вчителі, у більшості змінилося на позитивне. Деякі все ще не задоволені тим, що не ставлять оцінки. Але замість цього є свідоцтво досягнень, в кінці якого вчитель пише рекомендації, на що слід звернути увагу. Заохочували тільки словами – і це дало більше позитивних результатів. Наприкінці року успіхи кожної дитини порівнювали з тим, що вона вміла та знала на початку, а не з успіхами однокласників.

«Батьки ж бачать свою дитинку, що вона приходить і розповідає, що вона робила, їла, за чим доглядала, яка була цікава тема, що малювала. Діти все розказують батькам, а до школи летять із задоволенням»

Другий клас НУШ: що очікувати

Вчительки запевняють, що в новому навчальному році підхід залишиться той же самий: ранкові зустрічі, щоденники вражень, ігри, практичні вправи, інтегровані уроки та інше. Діти продовжать складати усі свої наробітки у власне портфоліо. Але домашні завдання з’являться. Діти братимуть додому тільки те, що потрібно для домашніх вправ, а завдання кожен учень буде отримувати індивідуальне, обов’язково із практичною частиною. Тобто принцип «усім прочитати параграф на написати вправу» залишається у минулому.