Як викладач із Нью-Йорка почав навчати слов’янських студентів

Три тижні тому викладати у Слов’янському університеті почав американець Жон Жак Чарльз - юрист та викладач з Нью-Йорку.

Жон Жак Чарльз народився і вчився у Сполучених Штатах Америки. Його батьки - емігранти, що переїхали до США. Ще підлітком Жон навчався у католицькій школі, а його однокласниками були діти зі всього світу - діти з сімей, що емігрували.

Там у Нью-Йорку хлопець жив у районі, де багато чого було російською - магазини, вивіски. Тоді там жили переселенці з Румунії, Угорщини, Польщі, Росії, України, Греції та багатьох інших країн. А зараз у Жона випала можливість побачити реальну Україну і порівняти її з тим клаптиком, на який він звернув увагу ще раніше.

Насправді Жон Жак - юрист, хоча вивчав і міжнародну політику. Таку професію він собі обрав напочатку. Три роки він пропрацював в юриспруденції. Але з часом зрозумів, що має займатися вчителюванням та подорожувати по світу. Отримав сертифікат та освіту, який дозволили йому викладати. До речі, сестра Жона також працює вчителькою, але у США. Тоді він працював “вчителем на заміну”. Трохи працював вчителем у Нью Йорку. А згодом подався на програму в Туреччину. Там пропрацював вчителем англійської 5 років. Тепер Жон Жак Чарльз викладає англійську у Слов’янському педагогічному університеті, а також у інформаційному центрі “Вікно в Америку”.

У Слов’янську Жон - стипендіат спеціальної програми обміну для вчителів іноземних мов. У минулому році за цією програмою до Слов’янська вже приїжджали декілька вчителів.

Читайте:Викладачі з Америки навчають слов’янських студентів

Це перший візит Жона до України. Раніше чоловік цікавився історією пострадянських країн, тому ця можливість стала ще й дуже цікавим дослідженням для нього. 

У Слов’янську Жон має пропрацювати один рік. Але за цей час його можуть направити у різні школи та університети України. Як говорить сам чоловік, його головна мета - дати студентам можливість спілкуватися англійською, показати, що англійська - це весело, познайомити з культурою Америки, а ще  - познайомитися самому з культурою України. Не тільки вчити, але й вчитися. 

Викладати англійську для Жона - велике задоволення. Зі своїми студентами він намагається це робити у вигляді ігор, розваг, спілкування

На уроках англійської Жон намагається знайти нові шляхи навчання, проекспериментувати, показати американську культуру, дати можливість студентам спілкуватися англійською. Це життєвий досвід. Англійська мова в кабінеті стає життям і це робить студентів більше впевненими у собі та своїх навичках спілкування.

Також Жон викладає у Вікні в Америку для студентів Access. Там проходять розмовні клуби. Але у майбутньому планується влаштувати розмовні клуби для читачів бібліотеки, школярів. 

Для себе Жон визнає, що він є представником США в Україні, тому на ньому лежить велика відповідальність - показати країну та її культуру, бути собою, скласти гарне враження. 

Перші враження від Слов’янська доволі гарні. Жон дійсно каже про те, що місто дуже гарне, а люди привітні. Чоловік зазначає, що знає про сумні події, які склалися у місті (прим. події 2014 року), тому чутливо ставиться до згадок про це. 

Жон зізнається, що таке викладання легке не для всіх. Не кожен може подорожувати по світу, жити постійно в різних країнах, містах. Це треба мати дійсно сильне бажання і любов як до англійської мови, так і до подорожей. Сам чоловік отримує задоволення від цього.

Переїзд з Нью Йорку до Слов’янська вчителю дався досить легко. Чоловіку подобається життя у маленьких містечках. Йому доводилося жити у різних місцевостях, навіть маленьких африканських селах. Тому життя у Слов’янську досить комфортне. Тим паче, що у місті є все необхідне для життя: житло, магазини, кафе. Звичайно, є невеличка проблема - мовне питання. Наразі чоловік планує вчити російську. Для перекладу зараз Жон користується телефоном. Ще одним недоліком є відсутність холодних напоїв із льодом взимку, сміється Жон. У Нью Йорку морозиво їдять навіть в холодні сезони. 

Люди зі Слов’янська завжди цікавляться Жоржем та тим, що він робить у місті. Зазвичай соромляться, але коли починають спілкуватися, то дуже дружні та цікаві, намагаються допомогти, підказати. 

Скільки Жон пробуде у Слов’янську - поки невідомо. Необхідний рік може перетворитися на два чи три. Чоловік майже кожен день робить фотографії міста і продовжує знайомитись з культурою України.