На цьому тижні у місті почали діяти більш жорсткі карантинні міри. Зокрема, перевізники мають брати у салон одночасно не більше 10 людей. А кількість рейсів скоротили. Поліція зобов'язалася перевіряти дотримання цих обмежень, водії - не пускати більше 10 пасажирів. Здавалося б, усе продумали. Але щось пішло не так.
Одразу після оголошення карантина людей на вулицях дійсно стало менше. А в понеділок вранці зупинки та автобуси взагалі були пусті - навіть 10 людей не нараховували. А після введення обмеження по кількості пасажирів у транспорті ситуація стала протилежною.
Вчора вранці на зупинці "Хлібозавод" стояв чималий натовп людей, котрі поспішали по своїх справах: чоловіки та жінки - на роботу, бабусі...ну вони постійно кудись вранці терміново поспішають. Одна з таких басусь, бадьоро розштовхуючи людей, утискається у маршрутку. Чоловік позаду каже: "вам що, важко почекати інший? я на роботу спізнююсь". Їхати автобусом я не ризикнула.
Увечері того ж дня я вирішила провести експеримент та все ж скористатися громадським транспортом. Хоч інтуїтивно відчувала, що нічим хорошим таке моє рішення не закінчиться. Підійшла на зупинку СКНАУ. Там вже хаотично стояли близько 20 людей. Під'їжджає "газелька", люди миттю утворюють чергу перед дверима. Теж підлаштовуюся до черги, і тут чую: "Девушка, мы раньше очередь занимали, а вы только пришли, ждите следующий".
Ну окей, думаю, почекаю. Під'їжджає наступний автобус. На зупинці нікого поки нема, тому заходжу. А в автобусі вже десь 20 з лишнім пасажирів. П'ятеро з них кашляють. У масці тільки я та ще якийсь підліток. Їдемо, водій по дорозі підбирає ще людей. Уже утворюється натовп у салоні.
Апогей поїздки - на повороті на бульвар Героїв Крут. Водій раптом повністю вимикає світло та фари, безперешкодно минає пост патрульної поліції на бульварі. Потім повертає у бік зупинки "Молодіжна" та знову вмикає світло.
Схема обмежень у громадському транспорті, можливо, і була б дієвою, якщо б абсолютно усі її дотримувалися. Зрозуміло, що кожному треба на роботу, додому, до дітей, до старих батьків і так далі. Але трошки взаємоповаги, самоорганізації та вихованості нам би не завадило.
Я ж, у свою чергу, до кінця карантину буду ходити пішки. До того ж, погода вже хороша, та й для здоров'я корисно.
