Яке майбутнє чекає прифронтову Станицю Луганську

Підконтрольна Україні Станиця Луганська з населенням близько 13 тисяч мешканців впритул прилягає до Жовтневого району окупованого Луганська. До війни Луганськ і Станиця Луганська були пов’язані потужними соціально-економічними та інфраструктурними зв’язками. На сьогодні ці зв’язки розірвані, а альтернативи їм не вдається знайти. Це створює роками стагнуючу соціально-економічну кризу. Проте об'єднані зусилля місцевої і центральної влади, активного громадянського суспільства, очевидно, можуть змінити ситуацію на краще

Селище міського типу Станиця Луганська це фактично передмістя Жовтневого району окупованого Луганська. Вийшовши на центральну площу Станиці Луганської біля місцевого будинку культури можна одразу побачити і окуповану територію - зелений пагорб на горизонті.

Начальник відділу взаємодії з громадськістю і ЗМІ Станично-Луганської райдержадміністрації Михайло Шевченко показує на пагорби. Там вже окупована територія і починається Жовтневий район окупованого Луганська

Зелений пагорб, який видно з центральної площі Станиці Луганської - вже окупована територія. Звідти можливий снайперський вогонь

Під час загострення бойових дій у 2015 році прилітали осколкові боєприпаси - міни та снаряди просто на центральну площу Станиці Луганскої.

Пошкоджена осколковими боєприпасами картина-мурал Лева Скопа 2015 року на стіні будинку культури на центральній площі Станиці Луганської

Центральна площа Станиці Луганської, де розташовано місцевий будинок культури, суд та Станично-Луганська райдержадміністрація

Центральна площа Станиці Луганської

Будинок культури Станиці Луганської

Окрім картини Лева Скопа в Станиці Луганській є принаймні ще дві настінні картини-мурали. Одна від ініціативи "Новий Донбас", а інша від проєкту "Молода енергія громад" зі Слов'янська.

Картина-мурал від ініціативи "Новий Донбас"

Картина-мурал проєкту "Молода енергія громад" зі Слов'янська, що підтриманий UNICEF та Євросоюзом

Проте Євросоюз підтримує в Станиці Луганській не лише створення муралів, а і дитячих майданчиків та діяльність громадських ініціатив місцевого громадянського суспільства. Ініціатива "Міцна громада" активно розробляє стратегію розвитку громади Станиці Луганської за підтримки Європейського Союзу.

Дитячий майданчик, створений за підтримки міжнародних донорів у Станиці Луганській

У Станиці Луганській повністю відремонтовано будівлю місцевого суду. В штат набрана судова охорона, проте суд не працює, бо суддів ще не призначили.

Відремонтована будівля Станично-Луганського районного суду

Цього року в рамках державної програми "Велике будівництво" від Сєвєродонецька до Станиці побудовано якісну дорогу. Місцеві жителі кажуть, що ще рік тому, щоб доїхати сюди потрібно було мати міцні нерви.

Однак, якщо їхати в Станицю Луганську орієнтуючись на навігатор гугл-карт, то вже за декілька кілометрів від Станиці навігатор вимагає з'їхати з новенького шосе праворуч на піщану лісову дорогу, де автомобіль легко загрузає в пісок. Місцеві жителі кажуть, що вже десятки автомобілів потрапляли в таку пастку через таку неточність роботи навігатора та застрягали в піску.

Зибка піщана дорога в лісі, на яку веде навігатор вимагаючи з'їхати з новенького шосе при під'їзді до Станиці Луганської

Під час спілкування з головою Станично-Луганської районної державної адміністрації Юрієм Золкіними, начальником відділу взаємодії з громадськістю та ЗМІ Михайлом Шевченком та мешканцями Станиці Луганської стає зрозумілим весь трагічний масштаб проблем прифронтового селища та всього регіону. Ці проблеми стали наслідком окупації частини території Луганської області в 2014 році.

Начальник відділу взаємодії з громадськістю і ЗМІ Станично-Луганської райдержадміністрації Михайло Шевченко (ліворуч)

Так, Станично-Луганська залізниця з 2014 року опинилася відрізаною від решти Укрзалізниці та не має сполучення з рештою України - наразі один її кінець веде на окуповану територію в Луганськ, а інший в Росію. На території Станично-Луганського району вздовж берега Дінця залишилася незадіяною велетенська водопровідна інфраструктура, яка проектувалася аби забезпечувати водою весь Луганськ та область. Натомість ця інфраструктура вимушена обслуговувати лише малі населені пункти. Відсутність залізничного сполучення регіону з рештою України, яке раніше здійснювалося через Луганськ, знищує автомобільні дороги перевантаженнями, а розрив торгових зв’язків з Луганськом хронічно посилює тут соціально-економічну депресію. Далі про все по попрядку.

Система влади і децентралізація

В Станиці Луганській на відміну від багатьох інших прифронтових громад так і не була утворена військово-цивільна адміністрація. Станиця Луганська це селище міського типу, яке має власний орган місцевого самоврядування - селищну раду. Проте із дієздатністю селищної ради, обраної ще на місцевих виборах в 2010 році є значні проблеми. Тому основна маса проблем, як і роботи з їх вирішення лягає на плечі Станично-Луганської райдержадміністрації. Проблема полягає і в тому, що частина депутатів Станично-Луганської селищної ради проживає на окупованій території - так історично склалося ще до війни. Місцевих виборів в Станиці Луганській в 2015 році так і не провели через бойові дії. Відповідно сьогодні дуже складно забезпечити кворум і дієздатність сесії селищної ради в ухваленні рішень. Навіть з практичної точки зору важко уявити, як депутатам голосувати за питання пов’язані з національною безпекою України, наприклад, з передачею тієї чи іншої будівлі у користування збройним силам, якщо ти, як депутат, їздиш з окупованої території.

17 липня Верховна Рада України прийняла Постанову № 3650 "Про утворення та ліквідацію районів", якою, серед іншого, було утворено і новий Щастинський район з центром у Новоайдарі. Відповідно Станично-Луганський район припинить своє існування, а на його місці утвориться низка ОТГ включно із Станично-Луганською. Проте спроможність Станично-Луганської ОТГ без зовнішньої підтримки викликає сумніви.

Труднощі майбутньої Станично-Луганської ОТГ

На території майбутньої Станично-Луганської ОТГ, на відміну від інших ОТГ, що будуть утворені на території Станично-Луганського району майже немає земель, які би приносили прибуток до бюджету громади. Наразі Станиця Луганська живе за рахунок того, що тут розташовані великі юридичні особи, які платять податки і, зокрема, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Це і районний відділ освіти, де перебувають всі вчителі району і районний пенсійний фонд, соцстрах тощо. Тому, не дивлячись на те, що промислові підприємства припинили роботу за рахунок бюджетників Станиця Луганська виконувала бюджет. До прикладу, до війни у селі Валуйському був Рибгосп, асфальто-бетонний завод, хлібо-приймальний пункт, мережа магазинів, 2-3 підприємства по добичі та розливу питної води. З початком бойових дій зник Луганський ринок збуту, а заразом із Луганськом зникла і залізниця, якою вивозили продукцію вищезазначених підприємств в інші регіони України. Зараз у Валуйському дотаційний бюджет. Сесія Станично-Луганської районної ради приблизно раз на 3 місяці голосує за надання дотації Валуйському бюджету аби хочаби заплатити зарплату працівникам місцевого органу влади, в якому залишилося лише кілька чиновників. Тому, коли зникне Станично-Луганський район, а з ним і основні платники податків - бюджетники, у Станиці буде великий дефіцит бюджету. Наразі Станично-Луганська райдержадміністрація наповнює бюджет як може. До прикладу, військові частини по факту базувалися під Станицею, а ПДФО платили в інших більш великих містах Луганщини. Проте владою проводилася індивідуально робота і військові платили ці податки в Станиці.

На жаль війна та розрив соціально-економічних та інфраструктурних зв’язків з Луганськом сильно підірвали місцеву економіку Станиці Луганської та всього регіону. Частину підприємств власники демонтували та вивезли в інші регіони України, частина збанкрутувала та закрилася. Проте як в Станиці Луганській так і в інших містечках прифронтової Луганщини можна визначити точки потенційного економічного зростання.

Станиця Луганська - це тепличний край

В Станично-Луганському районі велика кількість середніх та малих підприємців, які працюють в сфері сільського господарства. Проте, аби виробники сільськогосподарської продукції мали можливість збувати свій товар на зовнішні ринки їм потрібна, по перше, кооперація між ними, бо на умовних "жигулях" наодинці багато товару не доставиш у той же Сєвєродецьк та інші міста, а, по друге, потрібна залізниця. А вона наразі не має сполучення з рештою України.

Проблема добудови розділеної війною залізниці

Якщо зробити смичку залізниці, то в Станиці може виникнути залізничний вокзал довоєнного Луганська, - говорять місцеві мешканці. Все залізничне сполучення регіону до війни відбувалося через Луганськ, а зараз Луганськ окупований.

В Станично-Луганському районі до війни найбільшим платником податків була залізниця (податок ПДФО). Так на станціях, що розташовані поблизу Станиці Луганської Кондрашівська і Кондрашівська Нова, які до війни були великими залізничними вузлами, завжди здійснювали ремонт рухомого складу, тепловозів з усієї України. Тут працювали тисячі залізничників, які сплачували податки на доходи фізичних осіб. Зараз залізниця десь на 10 місці в рейтингу платників податків в районі, відбулися дуже великі скорочення працівників. Тобто вся ця інфраструктура залізничних вузлів наразі підтримується щоб її хоча би не розікрали. Зараз існує лише один приміський поїзд від станції Кондрашівська нова до Лантратівки на російсько-українському кордоні. Тобто поїзд курсує від окупованої території до російського кордону - вранці "пішов" туди, а ввечері повернувся назад. Решта персоналу місцевої залізниці фактично працюють "сторожами" та деградують. В них урізана зарплатня, вони переведені на неповний робочий день. Якщо сполучиться цей залізничний шматок з рештою залізниці України звідци можна буде запустити поїзди на всі напрямки. Тисячі українців з окупованої території зможуть просто зі Станиці Луганської виїжджати у Львів, Одесу, Київ. Можна буде знову пригоняти тепловози на ремонт, а це робочі місця, це ПДФО. Звідси також можна буде вивозити сільгосп продукцію, а її тут багато. Місцеві жителі кажуть, що головним фактором чому була так розбита дорога від Станиці Луганської до Сєвєродонецька була якраз не військова техніка, а перевантаженість фурами, які вимушені були інтенсивно везти зернову продукцію до 100 тонн, а дороги були розраховані на Камази та ЗІЛи. І якщо буде залізниця то знову запрацюють хлібоприймальні пункти, до кожного з яких підведена залізниця. Сюди можна буде завозити будматеріали, адже це значно дешевше аніж автотранспортом. За словами начальник відділу взаємодії з громадськістю і ЗМІ Станично-Луганської райдержадміністрації Михайла Шевченка у 2015 році, до того як було налагоджено автомобільну логістику, гвіздка та мішка цементу в Станиці часто знайти було неможливо. Тому що сюди ніхто не хотів їхати і дорого було доставляти. Припинив роботу піщаний кар’єр. Тут є великі запаси гарного піску. Тут робили бетонні вироби. Проте за відсутності залізниці це все було демонтоване, адже все стало економічно невігдне. Нонсенс, але наразі на території Станично-Луганського району, який розташований фактично на піску, ви не зможете офіційно придбати пісок. Жодного підприємства на сьогодні на території Станично-Луганського району, що офіційно видобуває пісок немає, тому це велика проблема. Без залізниці нічого не зміниться. Так, був іще завод будівельних сумішей. Однак власник його демонтував і вивіз у іншу область. Була велика кількість підприємств по розливу бутильованої води. Проте без залізниці її вивозити звідси теж економічно невигідно. Також через відсутність залізниці зупинився асфальто-бетонний завод. Проте Рибгосп зупинився через те, що гідроізоляція прудів була пошкоджена обстрілами. Тепер там ростуть дерева, камиш і це стало місцем великого розмноження сарани. За словами місцевих жителів, небо стає чорним, коли летять зграї сарани.

Під час Першого інвестиційного форума у Маріуполі в жовтні 2019 року було презентовано проєкт з будівництва відповідної ділянки залізниці між магістраллю Попасна - Куп'янськ та залізничною гілкою Кіндрашівська - Нова - Лантратівка, що малє сполучити регіон з рештою Укразалізниці.

Резюме проєкту з будівництва відповідної ділянки залізниці між магістраллю Попасна - Куп'янськ та залізничною гілкою Кіндрашівська - Нова - Лантратівка

Проблема водоканалу

Інша проблема Станиці Луганської це водоканал. Його потужності розраховані на велетенські обсяги, проте у зв’язку з тим, що відсутні поставки води на Луганськ, ці потужності обслуговують лише навколишні малі населені пункти. Всі потужності скважин першого, другого підйомів були зосереджені у Станично-Луганському районі вздовж лінії річки Донець і подавали воду на Луганськ. Потім зі сторони Луганська побудували свою водопровідну інфраструктуру, а на українській території залишила велетенська водопровідна інфраструктура, яка вимушена обслуговувати лише малу кількість споживачів на підконтрольній Україні території.

За словами начальника відділу взаємодії з громадськістю і ЗМІ Станично-Луганської РДА Михайла Шевченка, вздовж Дінця в районі села Артема загалом розташовано 48 свердловин, з яких вода качалася у резервуар, хлорувалася і велетенськими насосами потужністю близько 800 кіловат закачувалася у труби діаметром у півтора-два метри і подавалася на Луганськ. З цієї ж труби живилося саме село Артема, село Нижньотепле. Тепер ця велетенська водопровідна інфраструктура постачає воду лише у навколишні села.

Прифронтова торгівля

До карантину за різними оцінками в обидва напрямки через КПВВ Станиця Луганська за добу проходило до 15 тисяч людей і з цими людьми на окуповану територію щомісяця відправлялося за деякими даними близько 500 млн гривень різних соціальних виплат від української держави, що отримували мешканці окупованої території. До сотаннього часу існував так званий 39-й наказ МТОТ, згідно з яким на окуповану територію можна було вивезти лише до 45 кг українських товарів. Через таку політику на окуповану Луганщину йдуть товари з Краснодарського краю, Ростовської області Росії. Тобто за словами місцевих жителів 500 мільйонів гривень йдуть російським постачальникам, замість того, щоб мешканці окупованих територій могли їх отоварювати в Станиці Луганській. Через таку політику виникла велика кількість тіньових так званих "тачечників" - місцевих мешканців, які заробляють тим, що тачками перевозять та продають товари на окуповану територію. Проте це ніяк не врегульована законом діяльність і ніяк оподатковується. Місцеві пропонують організувати логістичний центр на КПВВ, адже Станиця Луганська це тепличний край. Більшість тепличних овочів, полуниці, огірків раніше йшло на Луганськ. Проте КПВВ закриті через карантин і наразі немає ринку збуту ні в окупований Луганськ ні у вільну Україну через відсутність залізниці та недостатню кооперацію виробників.

Матеріал підготовлений Денисом Бігуновим під час поїздки у Станицю Луганську в рамках проєкту "На лінії зіткнення", що впроваджується ГО "Сильні громади". Впровадження ініціативи "На лінії зіткнення" стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) за підтримки проєкту "Демократичне врядування у Східній Україні". Погляди та точки зору, висловлені у статті, належать авторам та не обов'язково відображають погляди Уряду Сполучених Штатів та/чи USAID.