Роковини смерті захисника України Андрія Ременюка. Спогади батьків

Андрій Ременюк загинув під час обстрілу російськими бойовиками селища Піски Ясинуватського району Донецької області в ході боїв за Міжнародний аеропорт «Донецьк» 8 грудня 2014 року.

Чоловік народився 16 вересня 1986 року в селищі міського типу Вергулівка Брянківської міської ради Луганської області. 

Після навчання та строкової служби мешкав з сім’єю у місті Луганськ. Під час окупації Луганська разом з дружиною та сином переїхав до міста Дніпродзержинськ (нині – Кам’янське) Дніпропетровської області. 

Історію Андрія Ременюка нам розказали його батьки Олег та Наталя Ременюк.

На жаль, тиждень тому, 2 грудня, мати загиблого захисника України Наталя Ременюк померла від хвороби.

Але спогади про її сина, який став на захист Батьківщини, залишилися.

Ще з дитинства Андрій Ременюк захоплювався історією, брав участь у археологічних експедиціях, розкопках. Батьки кажуть, що завжди був патріотом.

Чоловік не залишився осторонь подій, які почалися в країні разом із Майданом. Спочатку працював в Криму, а коли півострів захопили, поїхав в Київ. В якийсь момент батькам сказав, що поїхав працювати у Київ на будівництво. Насправді ж тоді Андрій прийняв рішення піти добровольцем на війну, захищати території України.

Дружина Тетяна знала про рішення чоловіка, але до кінця зберігала таємницю від батьків, яких Андрій не хотів хвилювати.

Про те, що Андрій пішов на війну, батьки дізналися вже після його смерті.

"Я в той день о другій дня з ним розмовляла, коли трапилася трагедія. Чую, бамкає щось там, а він каже, що драбину на п’ятий етаж тягнуть. О пів на четверту його не стало".

Батькам повідомили по телефону. Перший про смерть сина дізнався батько Олег Ременюк.

"Зять зателефонував, каже "дай папу". Чую, чоловік кричить. Що таке? - питаю. Андрюша погиб. Він не на будівництві був, а на війні. В Пісках. Ми навіть не знали..."

Андрій Ременюк загинув 8 грудня 2014 року під час обстрілу російськими бойовиками селища Піски Ясинуватського району Донецької області в ході боїв за Міжнародний аеропорт «Донецьк».

Після смерті сина батькам довелося тікати з Луганської області, яка на той момент була вже окупована. Місцем поховання для Андрія та місцем життя для його батьків став Слов’янськ.

Андрія Ременюка поховали 11 грудня 2014 року на Північному цвинтарі міста Слов’янськ Донецької області.

Фото: Книга пам’яті полеглих за Україну

Вже після смерті сина Наталя та Олег Ременюки почали дізнаватися подробиці про сина. І про те, як він пішов на війну, і про те, що брав участь у боях за Донецький аеропорт.

Спочатку на війну його не брали, бо Андрій був з Луганської області. Тоді чоловік вирішив піти добровольцем.

До останнього майже ніхто не знав, що чоловік на війні. Усі документи він залишив на сестру Ларису. Вона ж і їздила на розпізнання загибого в Селідове. Батьки ж побачили сина вже під час поховання.

Після смерті Олег та Наталя Ременюки спілкувалися з побратимами загиблого сина. Його називали перспективним, рішучим, покладали на нього надії. 

Фото: Книга пам’яті полеглих за Україну

"Я знаю, що він у мене герой, що він показав себе справжнім чоловіком", - зі сльозами на очах зізнається пані Наталя.

"Це тільки і успокаює, що він герой. А так же ж... Це боль, яка ні часом, нічим не лікується", - зі смутком додає пан Олег.

Звичайно, що смерть сина дуже сильно відбилася на житті батьків. Але Андрієм пишаються. І батько і мати не засуджують його вибір.

Частково пережити втрату сина допомогло те, що у Андрія залишився маленький син Кирюша. Тоді хлопчику був всього один рік. Заради нього треба було триматися.

"Він маленький був, брав телефон, дзвонив йому на небо. Мама йому сказала, що він пішов на небо зірки збирати. І ото він дзвонив татові на небо", - ділиться пані Наталя.

Зараз Кирил знає, що його батько помер, що його тато - герой.

Дружина Андрія Тетяна - волонтерка. Вона з 2014 року допомагає добровольцям, збирає кошти на усе необхідне, їздить на фронт. Про неї батьки Андрія Ременюка згадують з теплом і повагою. 

Сьогодні трагічні роковини загиблелі Андрія Ременюка. Згадаємо захисника України, який поклав своє життя за Батьківщину.