• Головна
  • Відрождження української церкви на Слов’янщині. Історія Отця Валентина
17:11, 4 березня 2021 р.

Відрождження української церкви на Слов’янщині. Історія Отця Валентина

Відрождження української церкви на Слов’янщині. Історія Отця Валентина

Час від часу сайт міста Слов’янська 6262.com.ua повертається до історії міста. Цього разу розкажемо про українського священика, який працював у Слов’янську та околицях.

Отець Валентин, або Кольченко Валентин Іванович, очолював відродження української церкви на Слов’янщині.

У своїй біографії священик писав так:

«Я, Кольченко Валентин Іванович народився 2 жовтня 1924 року у місті Слов’янську Донецької області в сім’ї службовця. Виховувався в релігійно-православному дусі, бо мама і батьки мами, і батьки батька були дуже релігійні, церковні люди і мене завжди водили до церкви.

Я любив церкву. В нашому місті було добре і богословське освічене духівництво і особливо протоієрей о. Костянтин Руницький (магістр богослів’я). Потім він був керуючим справами при Киівському Екзархаті, а потім ректором Московської академії, який добре знав моїх батьків і потім мені допомагав.

Деякий час я був послушником Глинської Пустині. Після розгону монастиря 1962 року більша частина монахів поїхала на Кавказ, мене постригли в монахи і я п’ять років жив у місті Щиграх Курської області та доглядав і поховав бувшого настоятеля Гл. Пустині Архимандрида Модеста Гамова.

Працював я по реставрації церков і цим заробляв я кошти. Шість років жив я у місті Тамбові у ректора семінарії Архимандрида Поліхронія Педанова, а потім переїхав до свого рідного міста Слов’янська, бо осліпла мама і дуже тяжко захворіла сестра.

На Україні почалося духовне і національне відродження, я в цьому відродженні брав активну участь і мене м. Антоній Мадсевич рукоположив в ієромонаха».

Відрождження української церкви на Слов’янщині. Історія Отця Валентина, фото-1

У 1992 році Валентин отримав сан священика і став настоятелем парафії св. Апостола Андрія Первозванного у Слов’янську.

Цьому передувала велика боротьба. На той момент у Слов’янську не було українських священиків.

Отець Валентин, відразу після повернення на Батьківщину підключився до розбудови української церкви. Ось як згадує про Отця Валентина у своїх щоденникових записах Олександр Возняк.

Від початку жовтня 1991 року: 

«Перед початком чергових зборів до мене підійшов чоловік невисокого зросту, років 65-ти, назвався Валентином Кольченком, сказав, що він монах закритої владою в 60-х Глинської Пустині (Сумська область), навчався в Одеській семінарії, але був виключений за «неблагонадійність», міщанин Слов’янська з діда прадіда, мешкає по вул. Комунарів (колишній Ковальській) і хотів би приєднатись до Андріївської парафії. Потім виступив на зборах. Розповів дещо про РПЦ, всім дуже сподобався. Для нас це був просто дар Божий, і вирішили, що він буде нашим духівником.»

Від 25 листопада 1991 року:

«Валентина Кольченка відрядили до Києва. Сподіваємось, що скоро у Слов’янську, а також у Донбасі буде, нарешті, хоча б один український священник».

У 1992 році священики почали добиватися виділення землі під храм для Української церкви. Отця Валентина у Кєві посвятили у сан ієромонаха. У травні цього ж року в оренду було надано приміщення по вулиці Центральній, 29. Влада міста пообіцяла згодом віддати її назавжди.

Від 8 травня 1992 року:

«Переддень Перемоги. Сергій Дряпак віддав ключі від приміщення. Отець Валентин привів з собою Володимира Мельничука і Андрія Гунченка. Прийшов і Євстафій Копач майстри на всі руки. Після оглядин зазначили, що не все так погано і що Андрій приведе робітників, закупить матеріали для косметичного ремонту і за пару тижнів все закінчать. Стало питання про церковне обладнання: престол, жертовник, ікони. Облачення,хрестів, свічників і багато чого ще теж не було. Доводилось все починати з нуля. Сподіватися на допомогу московських церковне випадало. Є. Копач пообіцяв списатися з львів’янами, вони-то вже обов’язково допоможуть. Отець Валентин збирається у Тамбов до архімандрита Поліхронія на лікування і також сподівається на деяку поміч».

Про Євстафія Копача, шановні читачі, ви вже знаєте з наших минулих матеріалів, але нагадаємо: До ноги причепили ланцюг та били в живіт, - політв’язень зі Слов’янська про катування КДБ

Перше богослужіння в церкві Слов’янська пройшло 16 травня 1992 року. Вся служба велася українською мовою. Народу, за спогадами священників, було багато. Місця було не дуже багато, то ж близько 10 людей стояли на сходах.

Відрождження української церкви на Слов’янщині. Історія Отця Валентина, фото-2

Отець Валентин  багато уваги приділяв відродженню української церкви не тільки в місті, але й в районі. Зокрема, в селі Прелесне перші проповіді він проводив у сільській хаті на території етнографічного музею. Послухати такі проповіді-лекції раз на тиждень приходило багато односельців.

О. Валентин представив пастві села Прелесне і нового молодого священника Отця Сергія, якого після закінчення Духовної семінарії направив до парафії Єпископ Ізяслав. О. Сергій  - став першим священником, що переїхав до села з міста Макіївки разом із жінкою Ларисою Миколаївною та сином-школярем.

Українська парафія в селі була відроджена з  першої третини 20-х років минулого століття майже через 70 років. (За свідченням А. Парамонова дерев’яна церква у с. Прелесне була побудована статським радником Василемм Висильовичем Бантишем 1793 року.

Після революції вже в грудні 1923 року було подано на реєстрацію Статут Громади УАПЦ с. Прелесного. Це була одна з перших українських церков на Донбасі. ЇЇ першим священником став о. Микола Нікуліщев, що перейшов з РПЦ до УАПЦ. Близько 1928 р. за надмірну, на думку комсомольців, націоналістичну активність і авторитет серед віруючих будівлю церкви було спалено. Фото церкви до сих пір не знайдено.

1924 року Донецька губернська антирелігійна комісія прийняла рішення про передачу в спільне користування тихонівцями і автокефалістами храму в селищі Ново-Слов’янськ).

Отець Валентин був одним із тих, хто самовіддано відстоював право українського народу мати власну Помісну Православну Церкву. За це одні висловлювали йому свою любов і шану, а дехто відкрито ненавидів.

За інформацією книги Т. Лисак "Видатні люди Слов’янщини"

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Слов’янськ #новини #Славянск #новости #Отець Валентин #українська церква #УАПЦ
Високі оцінки користувачів за Стиль викладу
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...