Актори з інших міст, переїзд і спектаклі. Історія першого театру у Слов’янську

Не всім відомо, але у Слов’янську свого часу існував власний театр. Це був театр ім. Володимира Маяковського.

За інформацією з книг, театр у Слов’янську з’явився у 1938 році. Головним режисером його був Володимир Войнович. Театр проіснував у місті до 1953 року. Працював у будинку купецьких зібрань.

Головний режисер театру В. Войнович

За інформацією книги “Просвіта під багнетом”, у 1942 році, коли розпочалася німецька окупація Слов’янська, з’явилася можливість перейменування вулиць і закладів на українські назви. Так тодішній Театр ім. Маяковського став театром ім. Шевченка, в ньому діяли українська та російська трупи, струнний оркестр.

Збираючи по крихтам інформацію, відомо, що на час німецької окупації театр 2,5 роки пробув в евакуації в Узбекській РСР. Після остаточного повернення до міста театр поступово почав працювати, а приміщення, де він знаходився, відбудовувалося. Певний час театр працюваа по вул Центральній (ран. Карла Маркса). Деякі зазначають, що на той момент у приміщенні школи №15 ( зараз ЦДЮТ).

Відомо, що ремонт будівлі театру затягувався, але поступово діяльність налагоджувалася. Артистам виділили житло по вул. Шевченка (навпроти готеля “Україна”).

За два роки будівлю театру відремонтували і він перебрався назад до будинку купецьких зібрань (БК ім. Леніна на той момент).

Репертур трупи був зовсім різноманітним: «Васса Железнова», «Земной рай», «Беспокойная старость», «Как закалялась сталь», «Заинтересованные лица», «Большое дело», «На грани дня и ночи», «Мария Тюдор», «Хитроумные влюбленные», «Девицы-красавицы», «Снежная королева» і це лише частина з них. П'єси класичні та сучасні, з високою патетикою і комедійні, для дорослої аудиторії і для дітей. Свідки поговорювали, що Будинок купецьких зібрань на час театральних вистав збирав багато глядачів.

Драмтеатр ім. Маяковського не був заможною організацією, тому жив у режимі суворої економії. У спектаклях були задіяні всі, починаючи від робітників сцени і закінчуючи головним бухгалтером.

За роки свого існування драматичний театр ім. Володимира Маяковського поставив понад 200 постанов, актори зіграли не менше 7 тисяч вистав. Театр постійно гастролював містами Донбасу і України. Спектаклі на Словкурорті і у Святогірську проводили регулярно.

Театр ім. Маяковського проіснує у Слов’янську до 1953 року. У 1954 році його за рішенням обласного керівництва переведуть у Чистяково (зараз - Торез).

Керував трупою, організовуючи її творчу діяльність, головний режисер Володимир Володимирович Войнович, згодом заслужений артист України. Його дружина - заслужена артистка УРСР Катерина Іванівна Кримова - була провідною актрисою театру. Наприкінці 40-х років трупу поповнила акторська пара - Микита Миколайович Прейс і Раїса Іванівна Базій. Микита Прейс також проявив себе як режисер. У його постановках йшла світова класика ( «Підступність і любов» Шиллера, «Хитромудрі закохані» Лопе де Вега). На початку 50-х років у театрі з'явився ще один режисер - Софія Іванівна Гурич. Вона ставила спектаклі за творчістю радянських драматургів. У той період з'явилися постановки для дітей - «Сестрица Аленушка и братец Иванушка», «Снежная королева», «Снежок».

Серед тих, хто працював у трупі в слов'янський період, були актори Олексій Коблин, Клавдія Воліна, Олександра Вронська, Василь Коваль, Михайло Миловидов, Олена Внукова, Микола Сундуков (він же директор театру), Герман Астров (заступник директора), Марія Автономова (одночасно помічник режисера), подружжя Куприних.

Як не намагався головний режисер Володимир Войнович зробити все, щоб театр залишився у Слов'янську - наше місто не мало коштів, щоб підтримувати театр матеріально.

Більшість акторів, включаючи і головного режисера, відмовилися переїжджати до іншого міста, незважаючи на обіцяні матеріальні блага, що включали навіть окремі квартири.

За матеріалами форуму газети "Поиск".