Є книги та фільми, які формують покоління. Один з таких знакових творів – роман «Дюна» Френка Герберта, який побачив світ в далекому 1965 році. Далі був величезний цикл романів, а також не одна спроба їх екранізувати. Але перед тим, як сипати враженнями, трохи розповім, про що там взагалі.
Отже сюжет такий. Є Галактична імперія, якою править імператор. А кожною окремою планетою правлять аристократичні доми. Через 20 тисяч років людство заселило незліченну кількість планет. Після повстання мислездатних машин відбулася війна з ними. Люди перемогли і заборонили конструювати комп'ютери та розвивати штучний інтелект, але наука й технологія розвинулися у сфері використання ресурсів людського організму. Місце комп'ютерів зайняли люди із високорозвинутим інтелектом.
Ключову роль тут відіграє пустельна планета Арракіс (та сама Дюна). На ній видобувають найціннішу речовину - меланж (або прянощі). В романі описується життя молодого Пола Атріда, сина герцога одного з аристократичних домів, якого прагне знищити імператор і ворожі герцоги. Родина Атрідів отримує у володіння Арракіс, але це виявляється пасткою. Полу належить назавжди змінити імперію та природу Дюни.
Десь років у 14 я випадково натрапила на фільм «Дюна» режисера Девіда Лінча (1984 рік). Фільм крутили по телевізору. Він здався мені у гарному сенсі дивним, красивим, але трохи незрозумілим. Може тому, що дивилася я його не спочатку, може через те, що режисер – Лінч (а він майстер «зламати» мізки), а може тому, що книгу я перед цим не читала.
Вже значно пізніше, коли в мене з’явився комп’ютер, я передивилася «Дюну» Лінча вдруге – вдумливо та уважно. І все одно залишилося відчуття, що чогось не вистачило. Після другого перегляду я полізла шукати відео та статті з поясненнями та розшифровками – про сюжет книги, про всесвіт «Дюни», про Лінча та його фільми.
Весь цикл «Дюни», якщо чесно, я так і не прочитала. Але дізналася, що її всесвіт значно глибший та масштабніший, ніж показав Лінч. А ще дізналася, що не він єдиний спробував екранізувати роман.
До Девіда Лінча над стрічкою працював Алехандро Ходоровськи. Але французький режисер так замахнувся, що гроші на зйомки швидко скінчилися. Кажуть, що це міг би бути один з найдивніших та нестандартніших фільмів.
Після Лінча Джон Гаррісон зняв два мінісеріали – «Дюна» (2000) та «Діти Дюни» (2003). В ті роки свою авдиторію серіали знайшли, проте не набули широкої популярності. Після цього настала довготривала пауза, адже книга отримала репутацію такої, яку неможливо екранізувати.
Аж в 2021 році світ побачила нова екранізація від франко-канадського режисера Дені Вільньова.
На нову екранізацію я чекала ще з перших тізерів. Вже тоді було зрозуміло, що вийде щось принципово нове, але за стилістикою схоже на Bladerunner 2049 (попередній фільм Вільньова в жанрі фантастика).
Вихід фільму постійно переносили через коронавірус, а це ще сильніше підігрівало інтерес до нього. І от, цієї суботи я, нарешті сходила на прем’єру. Одразу хочу сказати, що зал був заповнений, незважаючи на пізній вечір. Фільм тривав майже три години, і за цей час ніхто з залу не вийшов.
У мене ж особисто було відчуття, що я зробила на початку великий вдих, а видихнули тільки з фінальними титрами. Фільм занурює в себе якоюсь медитативністю та відсутністю типових американских екшн-сцен та боїв. Там немає зайвих діалогів та пустих слів, тому декому може здатися, що герої занадто мовчазні.
Зачаровують кадри з прольотами та зйомки на ширококутну камеру – ця фішка Вільньова показує самотність людини у Всесвіті та на своєму шляху. Все це переважно у темних та холодних кольорах, з мінімалізмом в інтер’єрах та костюмах.
Тобто, мені стрічка здалася дуже витриманою та виваженою. У той же час нам детально розповідають першу книгу, акцентуючи увагу на емоціях героїв, їх страхах, снах, мріях, цінностях та сімейних стосунках. На атмосферу чимало впливає музика – із цим завданням ніхто б не зміг впоратися краще Ганса Циммера.
Акторський склад – це взагалі джекпот. Звісно, спочатку всі говорять про Тімоті Шаламе, який виконував головну роль. Цей молодий актор – майстер перетворень. Здається, немає ролі, яку б він не опанував. Гадаю, дуже скоро він посуне з п’єдесталу старих голівудських динозаврів. Його зіркові колеги по фільму – Зендея (Найвеличніший шоумен, Людина-павук), Джейсон Момоа (Гра Престолів), Стеллан Скарсгорд (Чонобиль HBO), Ребекка Фергюсон (Місія нездоланна, Біла королева) та Оскар Айзек (нові Зоряні війни, Анігіляція).
Для мене три години пролетіли миттєво. Вже на титрах ми з другом подивилися одне на одного та спитали: «А що, вже все?». Виявилося, що фільм розбили на дві частини, і далі нас чекає екранізація другої половини роману. Тільки б не довелося чекати аж до 2025 року. Ну і бажано, щоб акторський склад не мінявся.
Як би я коротко описала цей фільм? Фантастика, що змушує споглядати, а не втомлює безглуздою метушнею. Чи буду я його передивлятися? Однозначно так. Чи буду я його радити іншим? Я просто не зможу втриматися, щоб не порадити.
А ви вже ходили на прем’єру «Дюни» чи чекатимете, поки стрічка з’явиться в інтернеті? Якщо ходили, то діліться своїми враженнями у коментарях.
Приєднуйтесь до нас у Viber і будьте завжди в курсі найцікавішого
