Святвечір стародавньої України - що робили, як готувалися та у що вірили

Згідно з Юліанським календарем (або ще старим стилем) сьогодні Святий Вечір напередодні Різдва Христового. Як його заведено відзначали в Україні?

Для більшості православних вірян України, які святкують Різдво згідно з Юліанським календарем, сьогодні. Святвечір. Його інші назви - Багатий Вечір або Багата Кутя. Зі Святвечора починаються зимові свята - Святки, які тривають два тижні і завершуються святом Водохреща 19 січня.

Підготовка до світанку

У давні часи 6 січня ще до світанку господарі починали готувати кутю та узвар, або Божу їжу. Для приготування Божої їжі був свій ритуал. Дрова в печі укладали по-особливому, а запалювали іскрою від кресала або тертя двох деревинок, які пізніше замінили сірниками. Воду для їжі використовували набрану до світанку.

Читайте: Як приготувати різдвяну кутю - декілька українських рецептів

Так само до світла потрібно було спекти книш, який замішувався як звичайний хліб, але з невеликим хлібцем зверху, який називали душею. Цей хлібець призначався душам померлих родичів. Після книша ставили в піч пісні пироги. Потім готувалися на непочатій воді в новому посуді інші пісні страви. На святковому столі у Святвечір мали стояти 12 пісних страв. Вся Божа їжа повинна бути готова до сходу сонця.

Читайте: 12 пісних страв на Святвечір

Ритуали зі сходом сонця

З першими променями сонця господарі відкривали всі двері та ворота у двір, щоб впустити достаток, багатство, хороший урожай. Свяченим маком обсипали худобу та іншу живність, а також комори й погреба, щоб захистити господарство від злих сил. 

Далі батько зі старшим сином вирушали в клуню (стодола, сарай). Батько ніс "непочату" воду, а його син тримав у руці три колоски. У стодолі господар окропляв заготовлені з осені в'язанки з сіном і Рай-Дідуха (сніп з різних злаків). Одночасно господар читав молитви, дякуючи Богові за врожай торік й просячи гарного врожаю в новому, а ще достатку і здоров'я.

Взявши Рай-Дідуха й більшу в'язанку сіна, батько з сином несли їх у хату. На порозі їх зустрічала господиня, тримаючи в руках книш та запалену свічку. Дідуха встановлювали у Святому кутку, стіл і підлогу встеляли сіном. Діти каталися по сіні, щоб у дворі було багато живності.

Існувало повір’я, що у Рай-Дідусі знаходяться духи предків, домашнього вогнища, добрі духи Лада. Поки Рай-Дідух перебував на покуті, господарі не мали виконувати ніякої роботи. Можна було тільки доглядати за худобою. 

Підготовка до Святої Вечері

На стіл, за українською традицією, стелили дві скатертини. Першою накривали сіно на столі. Ця скатертина призначалася добрим духам, на неї розкладали по кутах столу часник або чар-зілля. Зверху накривали другою скатертиною, на яку в центрі столу господар ставив книш, а господиня - коровай зі свічкою.

З куті збирали верхній шар і віддавали домашній худобі. Миску з кутею та узвар відносили на покуть, потім накривали кутю книшем, а на узвар ставили коровай. 

Весь цей день сім'я, крім малюків, нічого не їла, бо це останній день Різдвяного посту. Всі чекали появи першої зірки на нічному небі. Не прийнято було йти з дому, ходити в гості, позичати. Вся родина повинна бути разом, а якщо хто до цього виїжджав з дому, то намагався до свята обов'язково повернутися. До святкової вечері люди надягали гарний одяг. 

Початок Святої Вечері - з появою першої зірки

Коли перша зірка починала сяяти на небі, господар урочисто сідав за стіл, а за ним, по черзі, сідала вся родина, від старшого до молодшого. Кожен, перед тим як сісти, шанобливо дув на лаву, щоб випадково не сісти на одного з духів предків. Поки тривала Свята Вечеря, не можна було вставати, голосно розмовляти. Вставала тільки господиня, щоб подавати їжу.

Перед початком Святої Вечері господар читав молитву, потім накладав кутю в нову макітру, додавав до неї мед і тертий мак, ставив на стіл поряд з книшем та короваєм.

Найстарший з членів сім'ї, взявши ложкою трохи куті, читав молитву за покійних і предків, запрошуючи їх до вечері. За традицією для них і для тих, хто в цей час відсутні вдома, на столі стояли дві чарки і дві тарілки з кутею, до яких ніхто не торкався. 

Вважалося, якщо за вечерею чхне парубок - бути йому хорошим козаком, а якщо дівчина - вийде цього року заміж. У заможній родині синові батько дарував лоша, а доньці - теля на придане.

Доброю прикметою був прихід на Святу Вечерю самотньої, бідної людини або подорожнього. Його радо приймали й щедро пригощали.

Вечеря закінчується, а свято триває

Вечеря тривала протягом кількох годин. Потім господиня прибирала зі столу посуд, але кутя, узвар і ще деякі страви залишалися на столі для частування духів. Додатково ставили склянку чистої води, і залишали рушник.

Свято продовжувалося, і вся родина співала колядки, закликаючи гарний врожай, багатий приплід домашньої худоби і птиці, радісні події.

Читайте: Що таке колядки і щедрівки і коли їх співають

А ще дівчата ворожили. Господарі роздавали подарунки, спочатку дітям, а потім і всім членам сімейства. Ті теж дарували господарям приготовані заздалегідь подарунки. Дарування подарунків символізувало побажання багатства і благоденства, любов.

У Святий Вечір люди не спали, святкували до самого ранку. Якщо хотіли відпочити, то лягали прямо в одязі, намагаючись не заснути. Свічки не гасили, вони мали догоріти повністю. У Святий вечір не прийнято було нестримно веселитися. Не допускалися сварки, злі слова, погані побажання, бо під вікнами підслуховували злі духи і відьми.

Рано вранці, ще до світанку, ходили від двору до двору хлопчики-віншувальники (ті, хто поздоровляють). Першим в будинок повинен був зайти чоловік або хлопчик, це обіцяло удачу на весь рік. Тому всі чекали хлопців і пригощали віншувальники солодощами, горіхами, фруктами і дарували їм гроші.

Сьогодні в Україні традиції на Святий Вечір стали значно спрощеними. Але якщо у містах вони дещо підзабулися та частково були втрачені, то у селах все ще можна їх зустріти у майже незмінному вигляді.