Мешканці Слов’янська розповіли, як влаштувались у Дніпрі

З початком війни та оголошеною евакуацією все більше мешканців Слов’янська виїжджають за межі області. Багато хто зупинився у місті Дніпро, аби перечекати ймовірні бойові дії. 

Ми поспілкувались з двома родинами зі Слов’янська, які сьогодні перебувають у Дніпрі. Це Анастасія та Ігор, які погодились нам розказати, як влаштувались після виїзду. 

Анастасія з чоловіком і дворічною дитиною залишались у Слов’янську до початку квітня, коли ситуація почала погіршуватись. Після новин про взяття Ізюму родина вирішила одразу поїхати. 

Виїзд 

Обрали для переміщення Дніпро, бо це найближче безпечне місто і не хотілося їхати далеко від рідного Слов’янська. Виїжджали своєю машиною, у дорозі часто робити зупинки, відпочивали. Було трохи тривожно. 

Житло 

Житло у Дніпрі, зі слів нашої співрозмовниці, коштує дорого. Кімнати у гуртожитках без умов можуть коштувати 5000 грн, вільних квартир зараз майже немає, а якщо і пощастить знайти, то треба готувати від 8000 грн, плюс сплатити агентству нерухомості 50-100% від ціни. Це велика прикрість…

Безкоштовне житло "на матрацах" надають на 2-3 дні, далі просять на вихід. 

Допомога

Ми зовсім не знаємо, що чекає на нас завтра, - каже Анастасія. Виплату ще невідомо скільки чекати. Гуманітарних пунктів досить багато, волонтери допомагають, але частіше така допомога не від офіційних організацій, а від небайдужих людей. Але, на жаль, інформації про такі пункти в загальному доступі дуже мало. Черги на отримання великі. Там, де видають продуктову допомогу, люди вишиковуються з 6-ї ранку, а деякі, які зі своїм транспортом, там і ночують, щоб щось отримати. Але нам допомагає те, що сім'ї з маленькими дітьми пропускають найчастіше без черги. Малюкам допомагають дуже добре (дитяче харчування, підгузки, іграшки, цього багато скрізь). 

Безпека

Все пізнається в порівнянні, тому нам здається, що тут безпечно і спокійно. Вибухів не чули взагалі, а сирена не сильно напружує. Та її майже не чутно, хоча сьогодні зачастила - каже наша співрозмовниця. 

“Якщо тут буде небезпечно - поїдемо далі. Хоча я думаю, що Дніпро буде безпечним містом до кінця, оборона тут дуже сильна”.

У Слов'янську наш другий співрозмовник Ігор з родиною залишався до початку квітня. Каже, що у місті була напружена ситуація, люди забивали вікна та готували будинки до свого виїзду, аптеки та частина магазинів закривалися, вивозили товари та обладнання. Почастішали сигнали тривоги та почались обстріли нашого міста.

Виїзд 

Ігор каже, що виїжджати не збиралися, до останнього сподівалися, що вистачить сил і нервів бути вдома. Але частота і відстань звуків снарядів ставали дедалі ближче. Бувало серед ночі прокидалися від дуже гучних вибухів, ховалися до підвалу. В одну з таких ночей було дуже голосно, тому вирішили виїжджати.

Дніпро вибрали через те, що він відносно недалеко від Слов'янська, і тут уже оселилися друзі та знайомі. Виїжджали машиною, дорога зайняла близько 14 годин з однією зупинкою на 15 хвилин. Поїздка пройшла відносно нормально, більше враження залишили "скромні" люди, які чимось кращі за інших.

Житло 

Поки родина Ігоря була в дорозі, друзі знайшли їм кімнату у гуртожитку. Вона обійшлася у 4 000 грн та 1 000 грн застави, плюс оплата комунальних послуг. Зі зручностей: світло, вода в кінці коридору без можливості митися і прати. Ціни на житло від 9000 і вище, агентства беруть плату від 50% і вище. І далі буде тільки гірше, з кожним днем ​​ціни на житло зростають, - каже Ігор. Безкоштовне житло дають лише на кілька днів.

Допомога

Оформили довідку ВПО, про виплати все сумно, стоїмо у черзі на оформлення. Гуманітарка в місті є, пунктів видачі чимало, волонтери молодці, працюють як слід. Але великі черги та хитрощі деяких індивідуумів роблять практично неможливим її отримати. Люди займають чергу о 6-й ранку і до 16-ї не можуть її пройти.

Безпека 

У місті бувають сирени, в перший тиждень були чутні сильні вибухи, потім все стихло. Нині все тихо та спокійно.

Варіант виїзду з Дніпра в інші регіони родина Ігоря розглядає на крайній випадок. 

“Тримаємося і віримо у ЗСУ. Ми переможемо!”

А як ви влаштувались у Дніпрі? Пишіть свої історії у коментарях.