16:12, 15 травня
З автобуса відразу в РАЦС. Як дружини військових їздять до коханих "на війну" ( Слов’янськ - Естонія - Харків)
Вони бачаться раз на декілька місяців, якщо пощастить. Вони часто не мають зв’язку один з одним. Вони чекають на заповітні повідомлення “++”. Вони бережуть почуття один одного і вірять, що попереду у них спільне і щасливе життя.
Але буває і так, коли у нього випадає нагода бути вільним два дні. І тоді вона кидає найважливіші речі у наплічник, бере квиток на найближчий рейс і їде до нього на Донеччину.
Сайт міста Слов’янська 6262 запускає серію матеріалів, у яких ми розкажемо історії жінок, які їздять до своїх коханих “на війну”.
***
Альона з Дмитром познайомилися у грудні 2022 року. Він вже був військовим, а вона, знаходячись в Естонії, займалася волонтерством. Щоб не зійти з розуму, була повністю поглиблена у волонтерську справу - сиділа на сайтах та фейсбук-сторінках організацій. Там вони і познайомилися. Довгий час спілкувались онлайн.
“Перший раз в реалі побачилися лише у червні. На той момент він вже був найближчою людиною не тільки для мене, а й для моїх дітей і мами”, - згадує жінка.
Сама Альона - зі Слов’янська, Дмитро - з Харкова. Там вони вперше і зустрілися. Чоловік працював митним брокером, об’їздив половину світу, але війна застала його вдома - у Харкові. До військкомату він пішов у перший день повномасштабного вторгнення, але через те, що не мав жодної підготовки - його відправили додому чекати на виклик. Його мобілізували у квітні. Чоловік воював і продовжує нести службу в Донецькій області - такій рідній для Альони.
“Моє ставлення до цього… Важко сказати, що я дуже щаслива, але відношуся до цього з величезною повагою і гордістю. Він - моя опора і гордість”.
Їхня перша зустріч відбулась у Харкові. Після поранення Дмитро мав 30 діб відпустки, а Альона вже остаточно вирішила, що не хоче залишатись в Естонії. Тоді вона взяла дітей, сіли в автівку і поїхали в України - до чоловіка, якого вона ще не бачила, але вже кохала.
“Можливо хтось (та відверто кажучи, я і сама так думала) назве мене божевільною, бо зірватися з дітьми з безпечної Європи, їдучи до чоловіка, якого ти бачила лише у екран телефону… але я тоді не думала… і тепер знаю, що вчинила вірно”, - згадує Альона.
Труднощів у подорожі вона не відчувала. Хіба що фізичну втому. І єдине що хвилювало - чи все вірно було зроблено для дітей.
Той місяць був чудовим для них усіх. Вони усі разом ходили у кіно, боулінг, кафе, гуляли парком Шевченка. Було враження, що вони знають один одного все життя. І це не лише про Альону з Дімою. Її діти та рідні також прийняли його і швидко знайшли спільну мову.
Але що особливо було відчутно - поруч з цим чоловіком Альоні не було страшно. Навіть у Харкові, який дуже близько до ворожого сусіда і часто знаходиться під обстрілом. Хоча тоді їм пощастило і у місті було дуже спокійно.
“Мабуть, то був найщасливіший час з 2022 року”.
Альона закохалась у Харків по-новому, хоча завжди любила це місто. А ось Слов’янськ…
Коли Альона приїхала додому, до Діми у Слов’янськ (він там проходив службу) місто вразило, але не так, як того очікувала жінка.
“Моє затишне місто, яке я так люблю, було схоже на привид… мені там було страшно дуже”.
Після того, як відпустка закінчилась, а Дмитро поїхав назад у війну, Альона з дітьми вирішила переїхати до Києва і чекати на чоловіка там. Їм пощастило і наступну відпустку вони провели разом у столиці. Хоча не все проходило так спокійно, як очікувалось.
Близько двох тижнів у Києві щоночі лунали повітряні тривоги, були обстріли. У молодшої доньки жінки почались панічні атаки, вона не спала і не їла. А коли відпустка чоловіка закінчилась, він порадив коханій знову повернутись в Естонію, щоб не травмувати психіку дитині. Але перед тим… зробив Альоні пропозицію. З України вона виїжджала вже нареченою.
“Ми поїхали у вересні і наступного разу побачились на власному весіллі у лютому. Як то кажуть “з корабля на бал” - з автобуса відразу в РАЦС. Прям з валізами”, - ділиться Альона.
Після розпису вони провели, як каже сама жінка, чотири щасливих дні на заході України. Попереду на них знову чекала розлука. Але коли почуття справжні, то не страшно бути не поруч, аби з дорогою людиною все було добре. А у тому, що вони скоро побачаться і реалізують свої мрії, ніхто не сумнівається.
“Діма - мій другий чоловік. Так, ми більше у розлуці ніж разом, але такої підтримки, такої турботи я не знала до зустрічі з ним. Ми віримо у перемогу і будуємо плани на майбутнє. Мріємо про відпустку і море. У червні плануємо з дітьми знов приїхати тепер вже до чоловіка”.
***
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Спецтема
"Це не про логіку, а про відчуття". Як дружини військових їздять до коханих "на війну" (Київ-Німеччина-війна) З автобуса відразу в РАЦС. Як дружини військових їздять до коханих "на війну" ( Слов’янськ - Естонія - Харків) “Здається, що ти найсамотніша людина на світі”. Як сім’ї військових переживають свята
Спецтема
Це історії людей, які не зважаючи ні на що, продовжують робити свою справу. Волонтери, військові, батьки, вчителі, медики, комунальники. Професія, стать, вік - це все не має значення.
Головним залишається одне - людина має щалишатись людиною.
Усі вони - незламні українці, історії яких мають бути почуті.
Останні новини
11:35
09:53
18:28
Вчора
16:02
Вчора
16:01
Вчора
15:05
Вчора
Спецтема
Оголошення
09:16, 27 листопада
17:09, 25 листопада
09:18, 27 листопада
09:24, 29 листопада
19
live comments feed...
Коментарі