Стратегія брехні: як росія виправдовує обстріли українських міст у квітні 2025

Російська дезінформаційна машина працює за чітко відпрацьованими методами, намагаючись виправдати систематичні та регулярні обстріли цивільних міст України.

Упродовж квітня найбільш резонансними стали удари по Кривому Рогу, Сумам та Дніпру, проте під вогнем також опинялися Харків, Запоріжжя, Одещина, Київ та інші населені пункти. У деяких випадках, лише завдяки щасливому збігу обставин, вдалося уникнути великої кількості жертв. Проаналізуємо, як діє ворожа пропаганда і яким чином спростовуються її наративи.

Кривий Ріг: спроба виправдати масову загибель цивільних

Хронологія подій

4 квітня 2025 року сонячний весняний день у Кривому Розі перетворився на кошмар. Близько 12:20, коли діти поверталися зі шкіл на обід, а люди вийшли в обідню перерву – місто здригнулося від потужного вибуху. Російська балістична ракета "Іскандер-М" із касетною бойовою частиною влучила в житловий квартал.

Ударна хвиля вибила вікна у багатоповерхівках, перетворивши скло на додаткові уражаючі елементи. Після першої атаки мешканці намагалися евакуюватися в безпечніші місця, а рятувальники та комунальні служби вже працювали на місці. Саме в цей момент ворог завдав повторного удару за допомогою дронів-камікадзе — підступно й прицільно, ніби намагаючись вразити тих, хто вижив або прийшов на допомогу постраждалим.

Картина, яка постала перед очима рятувальників, була жахливою – розтрощений дитячий майданчик, понівечені автівки, розкидані дитячі іграшки й особисті речі, забризкані кров'ю. Люди в паніці шукали своїх близьких, а медики боролися за життя кожного пораненого.

За остаточними даними, ракетний удар забрав життя 20 людей. Того ж вечора ще одна жінка загинула внаслідок падіння російського безпілотника, довівши загальну кількість жертв до 21. Серед загиблих були молоді жінки, підлітки, літні люди – ті, хто ніяк не був пов'язаний із військовими об'єктами. Ще 68 осіб отримали поранення різного ступеня важкості. Деякі з них і досі перебувають у лікарнях.

Сотні людей в одну мить залишилися без даху над головою. Їхні квартири – місця, де зберігалися сімейні фотографії, дитячі малюнки, листи від рідних – перетворилися на купу понівеченого бетону та металу. Удар прийшовся не просто по будівлях, а по життях, спогадах, планах на майбутнє.

Російська версія подій

Поки криворіжці оплакували загиблих та намагалися осягнути масштаб трагедії, в Москві готували цинічну відповідь. Приблизно через 4 години після трагедії міноборони рф виступило з офіційним коментарем, який відразу підхопили російські медіа.

"Сегодня вооруженные вилы российской федерации нанесли высокоточный удар по месту проведения совещания командиров соединений ВСУ с западными инструкторами в одном из ресторанов Кривого Рога," – брехали російські військові.

Пропагандисти повідомляли, ніби в результаті удару загинуло "до 85 військовослужбовців та офіцерів іноземних держав". Вони також додавали, що на місці "наради" знищено "до 20 одиниць автомобільної техніки".

Російські військові блогери пішли ще далі, розгорнувши цілі "розслідування" про нібито "неправильну траєкторію падіння" ракети: "Ракета ОТРК 'Искандер' летит по такой траектории, что на кадрах она падала бы под углом 90 градусов, но мы видим, что ракета в Кривом Роге падает отнюдь не так".

Спростування пропаганди

Генеральний штаб ЗСУ миттєво відреагував на цю дезінформацію. Військові підкреслили, що удар був нанесений виключно по цивільному об'єкту, де не було й не могло бути жодних військових нарад.

Рятувальники, які прибули на місце трагедії, документували реальність, яка повністю спростовувала російські вигадки. Їхні камери фіксували зруйновані дитячі садки, звичайні житлові будинки, розбиті вщент автомобілі звичайних громадян – учителів, лікарів, продавців, пенсіонерів.

Міжнародні спостерігачі, які проаналізували характер руйнувань та знайдені фрагменти боєприпасів, дійшли однозначного висновку: по Кривому Рогу було завдано удару касетними боєприпасами, застосування яких проти цивільного населення категорично заборонено міжнародними конвенціями.

Світові медіа оприлюднили інтерв'ю з постраждалими, які розповідали, як в одну мить їхнє мирне життя перетворилося на боротьбу за виживання – історії, які неможливо вигадати чи сфальшувати.

Суми: цинічний удар у Вербну неділю

Хронологія подій

У Вербну неділю 2025 року, коли сумчани йшли до церков з вербовими гілочками або просто насолоджувалися весняним днем у колі родини, місто раптово сколихнув потужний вибух. Російські війська завдали ракетного удару по центральній частині Сум – найбільш людній зоні міста.

Люди, які щойно виходили з богослужінь, раптом побачили, як над центром здіймається величезний стовп чорного диму. Ті, хто перебував ближче до епіцентру, описували жахливу картину: понівечені тіла, крики поранених, плач дітей, які загубили батьків у хаосі перших хвилин після вибуху.

Медики та рятувальники, кинувшись на місце трагедії, працювали на межі можливостей. Лікарні Сум наповнилися пораненими – від немовлят до літніх людей. Серед постраждалих були цілі родини, які просто гуляли центральними вулицями міста, святкуючи релігійне свято.

Мирне історичне середмістя, де ще зранку панувала святкова атмосфера, перетворилося на арену болю та горя. Зруйновані будівлі, розбиті вікна, понівечені автівки й, найстрашніше, – людські тіла під уламками конструкцій.

Рятувальна операція тривала годинами, а кількість жертв росла з кожною годиною. Обстріл саме у релігійне свято, коли на вулицях було особливо багато людей, вказував на свідоме прагнення завдати максимальних страждань цивільному населенню.

Російська версія подій

Поки сумчани в жалобі ховали своїх загиблих рідних, російські пропагандисти запустили брудну інформаційну кампанію. Офіційні російські джерела сухо повідомляли: "Удары были нанесены по промышленному объекту" – і жодного слова про багатьох загиблих цивільних.

Російські військові Telegram-канали пішли ще далі, цинічно стверджуючи: "В Сумах ещё одна попытка сотворить новую Бучу". Інші додавали з неприхованим презирством: "Какой-то непонятный удар, совершенно лишённый логики и смысла. Зато логика и смысл есть для Украины".

Особливої підлості набули заяви на кшталт "Зеленский снова устроил провокацию" – ніби українська влада сама обстріляла власних громадян у день релігійного свята.

Російські пропагандистські телеграм-канали навіть поширювали абсурдне повідомлення: "Киев традиционно в критический момент бьет по собственным городам, в попытке воссоздать из пепла дух Бучи". А найфантастичніше твердження звучало так: "Есть данные объективного контроля, откуда прилетела баллистика в Сумы. В любом случае она прилетела из Лондона".

Також, російські ЗМІ заявляють, що удар по Сумах не був помилкою чи випадковістю. Це був цілеспрямований обстріл. Мовляв, у цей час у будинку, який влучила ракета, проходило нагородження українських командирів.

Такі повідомлення поширювалися паралельно з реальними кадрами загиблих дітей, розтрощених будинків та зруйнованих церков – немов би реальність можна було скасувати одними лише брехливими словами.

Спростування пропаганди

Керівник Центру протидії дезінформації при РНБО, офіцер Сил оборони Андрій Коваленко, не стримував емоцій, коментуючи цинічні російські наративи. Він наголосив: росіяни навмисно обрали день і час, щоб вбити якомога більше цивільних людей, а тепер намагаються свій злочин прикрити примітивною брехнею.

Експерти з безпеки звернули увагу на промовистий збіг – цей удар стався одразу після зустрічі путіна та спецпредставника США у москві. Це вкотре підтвердило, що для російського керівництва терористичні акти – це не просто воєнна тактика, а й інструмент тиску в будь-яких переговорах.

Міжнародні спостерігачі та журналісти, які прибули до Сум, задокументували незаперечні докази того, що удар був свідомо спрямований на центр міста, де зосереджені виключно цивільні об'єкти – храми, магазини, кав'ярні, житлові будинки.

Медичні працівники Сум поділилися з журналістами жахливою статистикою – серед постраждалих були немовлята, вагітні жінки, люди похилого віку, які ніяк не могли бути "військовими цілями".

Дніпро: масована атака дронами по житлових кварталах

Хронологія подій

Ввечері 16 квітня 2025 року жителі Дніпра почули звуки сирен повітряної тривоги. Незабаром місто здригнулося від численних вибухів – російські війська розпочали масовану атаку ударними дронами. Люди, які щойно повернулися з роботи додому, вечеряли з родинами або вкладали дітей спати, раптово опинилися під прицілом ворожих "шахедів".

Удари прийшлися по різних районах міста, зокрема там, де ніколи не було жодних військових об'єктів – серед житлових кварталів, поблизу навчальних закладів. Ця ніч стала жахіттям для багатьох дніпрян. Вікна будинків тремтіли від вибухів, а небо осявали спалахи. У деяких районах зникло світло.

У той час, коли рятувальники й медики вже мчали на місця влучань, знімали людей з верхніх поверхів багатоповерхівок та витягали поранених з-під завалів, над містом кружляли нові хвилі дронів.

Ранок відкрив масштаби трагедії – серед пошкоджених будівель опинилися цілі житлові багатоповерхівки, студентські гуртожитки, будівлі університету, де молодь навчалася напередодні, та навіть харчове підприємство, де виготовляли їжу для містян. Найтрагічнішими стали звістки про загиблих – троє людей не пережили обстріл, серед них – дитина, чиє життя обірвалося через російський удар. Ще 28 дніпрян отримали поранення, четверо з них – діти, які тепер лежать у лікарні з травмами різного ступеня.

Медики боролися за життя кожного потерпілого, тоді як рятувальники ДСНС продовжували розбирати завали та шукати людей. Місцеві жителі, попри шок, організовували допомогу постраждалим – приносили теплі речі, їжу та воду, пропонували притулок тим, хто втратив домівки.

Російська версія подій

Тим часом російські пропагандистські канали запустили звичний механізм дезінформації. "В Днепропетровске прогремело более 10 взрывов," – сухо повідомляли вони, ніби йшлося про феєрверк, а не про трагедію з людськими жертвами.

Про це повідомили у Центрі протидії дезінформації.

"По предварительным данным, удары пришлись по местам дислокации ВСУ," – запевняли російські медіа без жодних доказів. У повідомленнях старанно уникали згадки про житлові будинки, студентські гуртожитки та навчальні заклади.

"Российская армия обстреливает военные цели в Днепропетровске," – повторювали як мантру російські пропагандисти, не згадуючи ані про загиблу дитину, ані про поранених цивільних, ані про зруйновані домівки звичайних людей.

Єдине, про що наважилися згадати російські медіа, були "перебои со светом в некоторых районах" – ніби це найбільша проблема після масованого удару по місту з майже мільйонним населенням.

В ефірах російських телеканалів військові "експерти" з серйозним виглядом розповідали про нібито знищені склади боєприпасів та командні пункти, яких насправді не існувало в обстріляних районах міста.

Спростування пропаганди

Державна служба надзвичайних ситуацій України не залишила російським байкам жодного шансу. Рятувальники публікували фото- та відеоматеріали безпосередньо з місць трагедії. На цих кадрах чітко видно, що під ударами опинилися виключно цивільні об'єкти.

Кадри палаючих житлових будинків, розбитих гуртожитків, де ще вчора мирно жили студенти, розтрощених аудиторій університету – все це спростовувало російську версію про "військові цілі". Особливо промовистими були фотографії, де рятувальники виносили на руках поранених дітей з пошкоджених будівель.

Міжнародні журналісти, які приїхали у Дніпро наступного дня, змогли на власні очі переконатися в характері пошкоджених будівель. Їхні репортажі, які обійшли світові медіа, не залишали сумнівів – росія вкотре цілеспрямовано атакувала цивільні об'єкти, намагаючись завдати якомога більше горя звичайним українцям.

Аналіз пропагандистських методів Росії

Шаблонність наративів

Коли придивитися до обстрілів Кривого Рогу, Сум, Дніпра та інших міст України, бачимо не просто окремі трагедії – перед нами розгортається чітко спланована стратегія, в якій кожен крок пропагандистів прорахований заздалегідь.

Усе починається з ретельного вибору цілі. Окупанти не просто обирають випадкові міста – вони влучають саме там, де найбільше мирних жителів. У Кривому Розі – житлові квартали, коли люди вже повернулися додому, після робочого дня. У Сумах – центр міста в релігійне свято, коли люди прогулюються з родинами. У Дніпрі – вечірній час, коли всі повернулися з роботи додому.

Після самого удару включається добре відпрацьований сценарій виправдань. Спочатку – сухе повідомлення про "високоточний удар по військовій цілі". Потім – вигадані історії про "наради натівських офіцерів" чи "склади боєприпасів посеред житлового кварталу". І врешті, коли докази цивільних жертв стають незаперечними – цинічне звинувачення України у "самообстрілах" та "провокаціях".

Трагічна передбачуваність цього сценарію змушує замислитися – чи не найстрашніша річ у тому, що до такої брехні світ поступово звикає?

Емоційні гачки російської пропаганди

Російські пропагандисти віртуозно маніпулюють емоціями різних аудиторій.

Для внутрішнього споживача в росії створюється картина "успішної військової операції" – оповіді про нібито знищення "85 офіцерів НАТО" або "командних пунктів ЗСУ". Таке зображення має викликати почуття гордості, впевненості у силі російської армії та виправданості "спеціальної операції".

Для проросійської аудиторії в Україні та за кордоном вигадують конспірологічні теорії, які апелюють до недовіри до української влади – "Зеленський влаштував провокацію", "ракета прилетіла з Лондона". Ці наративи паразитують на природному бажанні людей сумніватися в офіційних версіях та вірити в "приховану правду".

Для міжнародної спільноти будують туман невизначеності – повідомляють суперечливі версії, заплутують хронологію подій, створюють інформаційний шум. Мета – викликати втому від новин про Україну, спричинити апатію та байдужість, перетворити реальні трагедії на абстрактну "сіру зону" невизначеності.

Найжахливіше, що ці емоційні маніпуляції стають дедалі вишуканішими – російські пропагандисти вчаться на власних помилках і адаптують свої наративи під конкретні аудиторії та контексти.

Візуальна складова дезінформації

Слова – це лише частина стратегії. Візуальне спотворення реальності стає ключовим елементом російської дезінформації.

Найпримітивніший, але дієвий прийом – маркування справжніх фотографій з місця трагедії штампом "ФЕЙК". Його ефективність полягає в простоті – багато людей реагують на візуальний сигнал швидше, ніж аналізують зміст зображення. Червоний напис "ФЕЙК" вже формує сумнів, навіть якщо на фото чітко видно розтрощені будинки та тіла цивільних.

Більш витончений метод – використання кадрів з інших подій або навіть з інших країн і конфліктів. Пропагандисти можуть взяти фотографію руйнувань з Сирії чи Іраку і представити її як "наслідок дій ЗСУ".

Але найпідступніший прийом – маніпуляція з відеоматеріалами, коли з них вирізають ключові моменти або показують під певним кутом, який приховує масштаб руйнувань чи цивільний характер пошкоджених об'єктів.

Ці візуальні маніпуляції особливо небезпечні, адже зорові образи запам'ятовуються краще за слова і формують стійкі емоційні реакції, які важко змінити навіть за наявності спростувань.

Пропаганда як зброя масового психологічного ураження

Російська дезінформація — це не просто спроба приховати правду, а інструмент психологічного терору. Її завдання — не тільки заплутати світ, а й зруйнувати стійкість українського суспільства.

Як пропаганда діє на рівні психіки

Когнітивний дисонанс змушує людей постійно сумніватися у власних відчуттях. Коли мешканець Дніпра на власні очі бачить зруйнований будинок та чує від росіян, що "ніякого удару не було" або "це був удар по військовому об'єкту", у його свідомості виникає розрив між реальністю та її інтерпретацією.

Апатія та емоційне вигорання — прямий наслідок постійного інформаційного терору. Щоденні трагедії, знецінені коментарями "це не ми" або "вони самі себе обстріляли", поступово призводять до емоційного виснаження та бажання просто відключитися від новин.

Втрата довіри до інституцій виникає, коли люди систематично чують заяви на кшталт "самі себе обстрілюють". Часте повторення цих фейків може похитнути довіру навіть найбільш стійких громадян, поступово руйнуючи єдність та мобілізацію суспільства.

Дезінформація як частина геноцидної стратегії

Маніпуляції рф з інформацією про удари по цивільних не лише виправдовують військові злочини — вони є етапом планомірного знищення української національної ідентичності.

Заперечення фактів — це традиційна практика будь-якого геноциду. рф діє за тим самим принципом, який використовувався під час найстрашніших злочинів проти людства: спочатку заперечується сам факт злочину, а згодом — масштаб втрат та характер дій. Це дозволяє творити історію "переможця", який нібито не чинив насильства.

Дегуманізація жертв відбувається, коли мирних жителів називають "військовими об'єктами". Це знецінює людське життя й намагається позбавити українців статусу жертв. Так формується наратив, ніби обстріли були спрямовані проти "законних цілей", а не проти цивільного населення.

Виправдання насильства стає можливим, коли створюється псевдологіка ударів. Росія намагається переконати, що кожен обстріл мав "військову необхідність", а отже, терор проти цивільних стає "допустимим побічним ефектом".

Інформаційне блокування міжнародного співчуття — один із найнебезпечніших ефектів дезінформації. Спотворюючи контекст подій, пропаганда ускладнює реакцію світової спільноти та сприяє нормалізації масових вбивств українців.

Спільні зусилля проти інформаційного терору

Протистояння російській пропаганді неможливе лише на рівні доказів та спростувань. Воно вимагає колективного імунітету суспільства до маніпуляцій.

Українським медіа та спікерам важливо не просто повідомляти факти, а й пояснювати ширший контекст, розкривати психологічні механізми впливу ворожої пропаганди. Коли люди розуміють, як саме їхньою свідомістю намагаються маніпулювати, вони стають стійкішими до таких спроб.

Громадянське суспільство, журналісти-розслідувачі та міжнародні спостерігачі відіграють ключову роль у фіксації та документуванні злочинів. Їхня робота створює неспростовну доказову базу, яка руйнує основні наративи російської пропаганди.

Кожен українець може зробити внесок у боротьбу з дезінформацією просто зберігаючи критичне мислення та перевіряючи джерела інформації. У світі, де фейки поширюються швидше за правду, вдумливий підхід до новин стає громадянським обов'язком.

Квітневі обстріли українських міст 2025 року — Кривого Рогу, Сум і Дніпра — вкотре продемонстрували справжнє обличчя російської пропаганди: витончену машину виправдання терору. Це не поодинокі інциденти, а чергові епізоди у довготривалій кампанії насильства й дезінформації, що триває щонайменше з 2014 року. І, на жаль, ці обстріли не були ані унікальними, ані останніми.

Коли по житловому будинку в Дніпрі влучає ракета, коли на дитячому майданчику в Кривому Розі гинуть люди, коли центр Сум здригається від вибухів у Вербну неділю — російська пропаганда завжди має готову відповідь: "Ми били по військових цілях". Ця брехня настільки передбачувана, що можна заздалегідь написати російський пресреліз ще до самого обстрілу.

Пропаганда працює як додатковий елемент терору: спочатку ракетами вбивають тіла, а потім дезінформацією намагаються вбити правду. І це не просто спроба уникнути відповідальності — це частина глибшої стратегії, спрямованої на злам українського духу та притуплення міжнародної реакції.

Найстрашнішим у цій ситуації є нормалізація жахіття. Світ поступово звикає до щоденних повідомлень про загиблих цивільних в Україні. Російська пропаганда створює інформаційний шум, який допомагає перетворити трагедію на статистику, а людські долі — на абстрактні цифри.

Протистояти цьому можна лише спільними зусиллями: називаючи речі своїми іменами, документуючи кожен злочин, розповідаючи історії реальних людей, руйнуючи інформаційну стіну, якою ворог намагається відгородити свої дії від світової спільноти та власних громадян.

Україна веде подвійну війну: фізично - військами та технікою, інформаційно - розвінчуючи російську брехню. І перемога на другому так само важлива, як і на першому. Бо коли світ бачить правду, зупинити терор стає набагато реальнішим завданням

Робота над цим матеріалом стала можливою завдяки проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.