Як Росія "звільняє" російськомовних жителів Донбасу (ФОТО)

Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, вона заявила, що йде «захищати» російськомовне населення Донбасу від «геноциду». Це звучало як благородна місія для власного суспільства та частини міжнародної спільноти. Та реальність на окупованих територіях різко суперечить офіційній риториці Кремля. Насправді російське «звільнення» перетворило Донбас на зону гуманітарної катастрофи, репресій і масових руйнувань, від яких потерпають саме ті, кого Москва нібито прийшла рятувати.

Життя до "визволення": хто і як жив на Донбасі

До 2014 року Донбас був регіоном, де співіснували українська та російська мови. У великих містах, як-от Донецьк, Луганськ, Маріуполь, дійсно переважала російська мова в побуті, медіа та культурі. Російськомовні громадяни мали ті ж самі права, що й україномовні. Україна не проводила політики насильницької українізації. 

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році в країні фактично існувала соціальна та культурна двомовність: значна частина населення вільно спілкувалася як українською, так і російською мовами, особливо на сході, півдні та у великих містах. Російська мова активно використовувалася в освіті, медіа та побуті, а закон 2012 року про регіональні мови дозволяв їй частково офіційний статус у деяких регіонах. Водночас після 2014 року держава поступово посилювала позиції української мови, зокрема через впровадження мовних квот на телебаченні та радіо, реформу освіти, а також скасування проросійського мовного закону у 2018-му. Мовне питання залишалося предметом політичних спекуляцій, але в суспільстві зростала підтримка українізації як чинника національної ідентичності.

Коли Росія у 2014 році почала гібридну війну, вона використала мовне питання як маніпулятивний інструмент, створивши ілюзію «захисту братнього народу». Пропаганда активно поширювала міфи про утиски російськомовних, хоча реальні підстави для таких заяв були відсутні.

Після “визволення”: смерть, руйнування, депортації

З 2022 року Росія планомірно нищить Донеччину, Луганщину, Харківщину… Російські обстріли перетворили на попіл десятки міст: Маріуполь, Попасна, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Бахмут… Росіяни знищували не лише військові об'єкти, а й житлові квартали, лікарні, школи, дитсадки… Загинули тисячі мирних жителів, серед яких — переважно російськомовні.

Фото: 93-тя ОМБр Холодний Яр. Так виглядає Бахмут після того, як його "звільнила" Росія

Як приклад — Маріуполь — знищено до 90% інфраструктури, загинули десятки тисяч людей. Місто вщент розбомблене, тривалий час не було доступу до води, електрики, медикаментів. Бахмут — символічна «перемога» Росії, здобута ціною повного знищення міста та тисяч життів.

Місто Мар’їнка на Донеччині стало символом руйнації та людської стійкості. Російські обстріли знищили більшість будівель, інфраструктуру та змусили майже всіх мешканців покинути свої домівки. Станом на травень 2025 року у повністю зруйнованій Мар’їнці залишилася лише одна людина — жінка, на ім'я Галина.

Фото: Libkos/AP Photo/picture alliance. Росія перетворила Мар'їнку на руїни

Галина жила у своєму зруйнованому будинку без даху, вікон і дверей. З усіх речей, які мала, майже нічого не вціліло, тому більшість часу вона проводила у підвалі, де сховала те, що змогла врятувати від руйнування. Хоча спершу жінка евакуювалася, вона першою повернулася до Мар’їнки, щойно місто окупували росіяни і обстріли припинилися. Галина зізнавалася, що їй бракувало електрики та живого людського спілкування, але вона не готова була покинути свою землю.

Варто зазначити, що гауляйтер окупованої частини Донеччини Денис Пушилін раніше заявляв, що росіяни не планують відбудовувати знищені міста Донеччини, а хочуть “законсервувати” їх.  

РФ примусово вивозила мешканців окупованих територій у глибину своєї країни, часто без документів, зв’язку із родичами, без права вибору. Людей змушували отримувати російські паспорти під загрозою втрати гуманітарної допомоги або роботи.

“Захист”, що знецінює

Цинізм російської політики очевидний: «захищаючи» російськомовних, Росія водночас відправляє їх у перші шеренги мобілізації. Саме мешканці так званих "ЛДНР" масово гинуть на фронтах, виконуючи роль гарматного м’яса, погано оснащені та непідготовлені. За різними оцінками, втрати серед мобілізованих із Донбасу сягають десятків тисяч осіб.

Попри заяви про «захист російськомовних», сама Росія переслідує своїх громадян, які виступають проти війни. Російськомовні активісти опинилися в тюрмах лише за те, що висловили незгоду. Це ще раз доводить: війна — не про мову, а про території та владу.

Гуманітарна катастрофа

Окуповані території Донбасу переживають глибоку гуманітарну кризу. Місцеві мешканці змушені жити без опалення, водопостачання, електрики. У багатьох районах немає доступу до якісної медицини та освіти. Продукти коштують у кілька разів дорожче, ніж на підконтрольній Україні території. Багато родин живуть на межі виживання.

Понад 1,5 мільйона людей були змушені покинути домівки, рятуючись від «визволителів». Значна частина з них — саме російськомовні мешканці Донецької та Луганської областей, які шукають притулку в Україні або за кордоном. 

Варо зазначити, що після повномасштабного вторгнення частина мешканців Донеччини виїхала й до Росії — як добровільно, так і під тиском обставин. Деякі шукали там безпечніше життя, інші опинилися у РФ внаслідок примусової "евакуації", організованої окупаційною владою.

Скриншот мапи війни в Україні. Карта тимчасово окупованих територій України станом на 11 червня 2025 року (за даними DeepStateMap). Червоним позначено зони, контрольовані російськими військами

Примусова мобілізація в "ДНР": місцевих жителів кидали на передову

У лютому 2022 року в самопроголошених "Донецькій" та "Луганській народних республіках" почалася масова примусова мобілізація місцевих жителів. За офіційними даними, до середини літа 2022 року було мобілізовано близько 140 тисяч осіб. Чоловіків призовного віку масово забирали з дому, а на підприємствах регіону до 80% працівників отримали повістки, що призвело до зупинки роботи шахт і комунального транспорту.

Мобілізовані, здебільшого без бойового досвіду та належного оснащення, потрапляли на найгарячіші ділянки фронту — зокрема на штурм Маріуполя. Бойові втрати серед них були катастрофічними. Місцевих мешканців фактично використовували як "гарматне м’ясо" у війні, нав’язаній Росією.

Навіть представники так званої "ДНР" визнають величезні втрати серед мобілізованих. За словами "омбудсменки ДНР" Дар’ї Морозової, станом на березень 2024 року визнано загиблими близько 20 тисяч чоловіків, мобілізованих із тимчасово окупованих територій Донеччини та Луганщини.

Ці цифри, озвучені самими представниками окупаційної адміністрації, лише підкреслює масштаби втрат — реальні ж можуть бути ще більшими.

Навесні 2022-го російське командування силоміць кинуло мобілізованих із “ЛДНР” на найгарячіші ділянки фронту. Вони не мали достатньої військової підготовки та були погано забезпечені. Під час штурму Маріуполя мобілізованих з окупованих територій спрямовували на безперервні атаки міських позицій, де вони виконували найризикованіші завдання: штурмували блокпости, чистили вулиці, утримували оборону.

Фото: Reuters. У Маріуполі загиблих внаслідок російських атак мирних жителів ховали просто перед будинками

Командування не дбало про їхню безпеку і не надавало необхідної підтримки, тому мобілізовані зазнавали великих втрат. Таку тактику застосовували й в інших населених пунктах — їх кидали у найгарячіші бої, де бойовики з  так званих “ЛНР” та “ДНР” ставали живим щитом і гинули або отримували тяжкі поранення.

Очевидці: “нас не захищають — нас знищують”

Свідчення сотень людей, які пережили російську “турботу”, об'єднує одне: вони ніколи не просили “захищати” їх такою ціною.

“До того, як росія прийшла нас звільняти, ми спокійно жили на своїй землі, спали у своїх ліжках, подорожували, працювали, народжували дітей і бачили своє майбутнє. Були цілими міста, живими наші сусіди, на Донеччину приходили інвестиції. А тепер це територія, яка просто непридатна для життя. Промисловість зруйнована, цілі міста випалені, сотні тисяч людей втратили все, а хтось, на жаль, найцінніше - життя, здоров’я, близьких і рідних. Колись родюча земля тепер загажена боєприпасами, нерозірваними мінами. Це не “звільнення” - це “знищення” і тотальний геноцид російськомовних мешканців сходу росією. Дуже шкода, що багато людей у росії заражені російською пропагандою, яка просто перевертає все з ніг на голову.  “Спасибо” путину и российским “благодетелям” за освобождение от жизни, дома, родной земли и будущего! Никогда не забудем вашей “доброты” и никогда не простим!”, - розповідає мешканка Донеччини, яка побажала залишитися анонімною. Жінка через “освободительную операцию” змушена була шукати прихистку на Заході України. 

Руїна під прапором «визволення»

Те, що Росія називає "захистом", насправді є окупацією, насильством і геноцидом. Російськомовні жителі Донбасу стали першими жертвами війни, яка велася начебто в їхніх інтересах. Москва ніколи не цікавилася їхніми життями — лише зручністю використання їх як інструменту у війні проти України.

Сьогодні найбільше про російськомовних громадян дбає Україна — держава, яка надає прихисток, гуманітарну допомогу і шанс на життя тим, кого Росія прийшла “визволяти”.

Бо справжній захист — не в танках і бомбах, а в повазі до людської гідності, мови, вибору і права жити на своїй землі.