Минають роковини загибелі сімох жителів Слов'янська, чиї життя забрала війна (ФОТО)

У цей день Слов'янська громада вшановує пам'ять захисника України та мирних жителів, які загинули внаслідок російської агресії у різні роки повномасштабної війни.

3 липня Слов'янська громада згадує земляків, чиї життя забрала російська війна. Цього дня минають роковини загибелі військовослужбовця Романа Демченка, а також мирних жителів Володимира Авдієнка, Ольги Ільяшевич та Ігоря Середи. Про це повідомляє "Меморіал Слов'янської територіальної громади". 

Роман Демченко був старшим механіком-водієм 2 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А5003. Уродженець Полтавщини, який із дитинства жив у Слов'янську, був мобілізований у 2024 році та пройшов військову підготовку в Іспанії. Захисник загинув 3 липня 2025 року під час виконання бойового завдання у Сумській області. У Слов'янську в нього залишилися мати, дружина, донька, сестра та вітчим.

3 липня минають роковини загибелі родини Клименків — Олени, Ігоря та їхньої дев'ятирічної доньки Єви. Вони загинули у 2022 році внаслідок російського обстрілу Слов'янська, коли поверталися додому після богослужіння.

Олена Клименко народилася 27 березня 1976 року в Слов'янську. Навчалася у школі №14, яку закінчила у 1991 році. Після здобуття неповної середньої освіти вступила до Слов'янського професійного училища №76, де отримала спеціальність живописця.

Працювала в школі №17 кухонним робітником. Колеги поважали Олену за її доброту, порядність, відповідальність, чуйність, щирість та готовність допомогти у будь-якій ситуації.

У Олени була сім'я — чоловік Ігор та донька Єва. Усі вони були парафіянами церкви «Преображення Господнє». Під час війни не залишали рідне місто, до останнього допомагали людям та займалися волонтерством.

У 2021 році Олена вступила до Слов'янського професійного ліцею №56, щоб отримати професію кухаря. Але завершити навчання не встигла — життя її несподівано обірвалося.

Родина Клименків загинула 3 липня 2022 року на власному подвір'ї під час ворожого обстрілу, коли поверталася додому з церкви.

У Олени залишилася старша донька Тетяна, яка й досі переживає втрату найдорожчих людей.

Ігор Клименко народився 16 червня 1976 року у Слов'янську. Навчався у школі-інтернаті №1. Добре розбирався в електроніці та займався ремонтом побутової техніки.

Разом із родиною був парафіянином церкви «Преображення Господнє». Співав у церковному хорі, займався євангелізацією та допомагав годувати людей, які цього потребували.

Влітку 2022 року, коли значна частина жителів Слов'янська евакуювалася через повномасштабне вторгнення, Ігор із сім'єю залишився у місті. На деякий час йому довірили частину пасторського служіння та керівництво музичним напрямком у церкві.

«Для Ігоря це була дуже велика честь. І саме в той час він пішов з життя. Я вважаю, що це дуже знаковий момент у його долі», — згадував диякон церкви «Преображення Господнє» Андрій Борило.

Друзі та знайомі пам'ятають Ігоря як добру, світлу, відкриту людину зі щирою душею та гарним почуттям гумору.

3 липня 2022 року він загинув разом із дружиною Оленою та дев'ятирічною донькою Євою. Родина потрапила під російський обстріл біля власного будинку після повернення з церкви.

Клименків поховали на кладовищі на вулиці Данила Галицького.

Єва Клименко народилася 30 серпня 2012 року у Слов'янську. Навчалася в опорному закладі загальної середньої освіти №13.

За спогадами класного керівника та однокласників, дівчинка була скромною, слухняною та дуже доброю. Вона із задоволенням допомагала дорослим і друзям, брала активну участь у шкільних заходах, відповідально ставилася до навчання та додатково займалася з основних предметів. Також відвідувала гурток спортивної гімнастики.

У родині Єви панували любов, взаємна підтримка та турбота. Її мама Олена працювала у Слов'янській школі №17, батько Ігор був фахівцем у сфері комп'ютерних технологій. Родина була прихожанами християнської церкви «Преображення Господнє».

Єва Клименко загинула 3 липня 2022 року разом із батьками внаслідок російського артилерійського обстрілу на подвір'ї власного будинку. Дівчинці було лише дев'ять років.

3 липня також минають роковини загибелі подружжя Ольги та Валерія Кірносів. Вони загинули у власному дворі під час російського обстрілу Слов'янська. Їхніх дітей врятувало лише те, що в момент удару вони перебували у будинку.

Ольга Кірнос народилася 8 жовтня 1980 року в Слов'янську. Закінчила загальноосвітню школу №8 та професійно-технічне училище №56, де здобула спеціальність апаратника-лаборанта. Останнім часом працювала машиністкою котлів у ВО «Слов'янськтепломережа».

Зі своїм майбутнім чоловіком Валерієм Ольга познайомилася у Києві. Разом вони зустріли Новий рік, після чого одружилися. У подружжя народилося двоє дітей. Родина була православною — Валерій та Ольга постійно відвідували храм.

Рідні та знайомі згадують, що вони були дуже дружною сім'єю. Разом прожили 23 роки, багато працювали, щоб придбати власний будинок. Завжди приходили на допомогу рідним і друзям, були добрими, чуйними та небайдужими людьми.

3 липня 2022 року Ольга та її чоловік сиділи в альтанці на подвір'ї свого будинку, коли російський снаряд влучив просто у двір. Подружжя загинуло на місці. Їхніх дітей — 22-річного Данила та 12-річну Настю — врятувало лише те, що вони перебували у приміщенні будинку.

Ольгу Кірнос поховали разом із чоловіком на Північному кладовищі Слов'янська.

Валерій Кірнос народився 29 грудня 1973 року в Слов'янську. Закінчив загальноосвітню школу та професійно-технічне училище №56. Працював зварювальником у котельні виробничого об'єднання «Слов'янськтепломережа».

Колеги згадують Валерія як сумлінного працівника, який користувався авторитетом у колективі. Він був майстром на всі руки, міг виконати практично будь-яку роботу. Багато працював, щоб здійснити свою мрію — побудувати власний будинок.

Разом із дружиною Ольгою вони прожили 23 роки та виховали двох дітей.

«Вони багато допомагали мені по господарству, з городом. Збирали врожай, консервували, — пригадує мати Ольги Кірнос. — Валерій їздив на заробітки. Робили все для сім'ї та дітей, для нашого спільного добробуту».

3 липня 2022 року Валерій загинув на власному подвір'ї, коли російський снаряд влучив у двір їхнього будинку. Разом із ним загинула дружина Ольга. Їхніх дітей врятувало те, що вони перебували всередині будинку.

Подружжя поховане разом на Північному кладовищі Слов'янська.

Сьогодні також згадують Олексія Гакова — жителя Слов'янська, який загинув під час російського обстрілу 3 липня 2022 року.

Олексій Гаков народився 13 серпня 1981 року в Слов'янську. Закінчив одинадцять класів школи №12, після чого здобув спеціальність автослюсаря у професійно-технічному училищі №57. Однак працювати за фахом не зміг — наприкінці 1990-х молодому спеціалісту без досвіду було складно знайти роботу.

Як і багато слов'янців у ті роки, Олексій пішов працювати на керамічне виробництво. Цій справі він присвятив майже двадцять років свого життя.

«Часи були важкі. Виживали, як могли», — пригадує його мати Любов Гакова, яка самостійно виховала двох дітей — Олексія та його старшу сестру Світлану.

Деякий час чоловік працював на автомобільному заводі у Чехії. Був доброю, чуйною людиною, любив риболовлю, допомагав друзям на пасіці. Створити власну сім'ю він не встиг.

3 липня 2022 року Олексій разом із матір'ю проводжав сусідів, які заходили до них у гості. Повернутися до будинку вони не встигли.

«Коли стався "прильот", син був за три метри від мене. Більше я нічого не пам'ятаю. Це був справжній жах. Все відбулося миттєво», — згадує Любов Гакова.

Олексій отримав смертельну мінно-вибухову травму голови. Його мати вижила, але дістала важкі поранення: їй пошкодило ногу, плече та відірвало пальці на руці. Згодом жінка отримала інвалідність II групи.

Олексія Гакова поховали на центральній алеї Північного кладовища поруч із рідними.

Читайте також: Захищав Україну до останнього: минають роковини загибелі льотчика зі Слов'янська

Facebook, Instagram, Telegram, Viber - це ваші швидкі доступи до найважливіших новин